Колись фінансисти Закарпаття були і за податківців, і за казначеїв, і за митників…
Днями виповнюється 65 років… ні, не тільки з Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні, а й… створення фінансової служби Закарпаття. Можна б сказати: подумаєш, перший бюджет – уже четвертий місяць року вся держава – не тільки область – живе без головного фінансового плану. Але й крізь призму, здавалося б, нудних цифр можна побачити неабиякі цікавинки історії нашого краю. Державний бюджет… Закарпатської України
Саме так – державний. Згідно з декретом Народної ради Закарпатської України від 9 січня 1945 року вся повнота влади в Закарпатській Україні належала народу й здійснювалася через обрані представницькі органи – НРЗУ в центрі й народні комітети на місцях. У компетенції Ради було широке коло питань: законотворчість, керівництво господарським, політичним і культурним життям, роботою правоохоронних органів краю. Голова НРЗУ представляв край і Народну раду на міжнародному рівні, здійснював вищу виконавчо-розпорядчу владу, скликав і керував засіданнями НРЗУ, підписував її постанови, призначав за поданням уповноважених НРЗУ керівників і службовців державних установ, затверджував окружних і міських суддів.
Місцевими органами державної влади, відповідно до адміністративно-територіального поділу, були окружні, міські й сільські народні комітети. Виконавчим органом місцевого народного комітету була його президія. Міста Ужгород, Мукачево, Берегово, Севлюш (Виноградово), Хуст вважалися окремими адміністративними одиницями, і народні комітети цих міст були підзвітними у діяльності безпосередньо Народній раді. І Рада, і комітети обиралися на термін до остаточного розв’язання питання про возз’єднання Закарпаття з Україною.
«Подоходні та пограничні контрольори»
Офіційна історія фінансової служби Закарпатської області почалася ще наприкінці 1944 року, відразу після оголошення першого Декрету Народної ради Закарпатської України про возз’єднання з УРСР. Столиця Закарпатської України тоді була в Мукачеві, принаймні перше розпорядження від 27 листопада 1944 року визначало його «дочасним місцем осідку Народної ради Закарпатської України». Там же був і обласний фінансовий орган на чолі з Юрієм Івашком. Постановою Народної ради від 12 квітня 1945 року було організовано окружні й міські фінансові відділи, затверджено положення про фінансові органи та їх тимчасовий штат.
Положенням було визначено, що «фінансовими справами Закарпатської України завідує відділ НРЗУ при помочі своїх органів, і то: а) окремих фінансових відділів і підлягаючих їм подоходних і пограничних фінансових контрольорів». Стаття 2 цього документу зазначала, що «фінансовому відділу НРЗУ підлягає Народний банк ЗУ та його філії».
За фінансистами було «верховне завідування прибутками й видатками, а разом також майном Закарпатської України і державними фондами». «Подоходні контрольори» перевіряли «акцизи, державні прямі податки, податок із обороту, пошлини та збори», а «пограничні фінансові контрольори» «виповнювали перевірочну службу на пограничній лінії». Цікаво, що за останнім, 11, пунктом положення «усі фін. органи незалежні від Окружних та Міських Народних Комітетів».
Задля справедливості треба додати, що фінансисти тоді виконували функції й нинішніх митників, податківців, контрольно-ревізійного управління і казначейства. Вони мали неабияку вагу й авторитет, проте через те, що згодом мусили виконувати завдання радянської влади й часто забирати від людей останнє, діставали на свою адресу і чимало прокльонів.
Бюджет – у вересні
20 квітня 1945 року за підписами голови й членів Народної ради Закарпатської України було ухвалено «Декрет чис. 59» про державний бюджет Закарпатської України. Як розповів «Замку» нинішній начальник головного фінансового управління обласної адміністрації Петро Лазар, це був не власне бюджет у нинішньому розумінні, а радше… закон про бюджет. Він регулював принципи, які податки куди і з чого надходять, що, як і ким має фінансуватися. Документ був дуже докладний, добре продуманий, свідчить про те, що працювали серйозні фахівці. Вочевидь, багато було взято з досвіду попередніх угорської й чехословацької влад.
Що ж стосується безпосередньо бюджету, то, за словами Петра Лазара, власне 1945 року його не було: складався тимчасовий помісячний розпис на кожен квартал. Утім за такими ж розписами працюємо й нині, через 65 років. До речі, такого, аби розпис був навіть на другий квартал, не було вже останні 10 років.
Перший кошторис українського Закарпаття був складений у вересні 1946 року. На щастя, він зберігся й донині. На відміну від сучасного зведеного бюджету області, який роздроблений по галузях, розпорядниках, численних статтях видатків і функціях, розбитий по місяцях, унаслідок чого потребує постійних уточнень, – тогочасний бюджет мав вигляд великої книги (формату А3) на 105 сторінок, де чітко встановлювалися доходи на рік і напрями їх використання в розрізі видів бюджетів (обласний, міські, окружні, районні, селищні й сільські). У звіті за 1946 рік видно, що, наприклад, плани за видатками протягом року не уточнювалися, фінансування закладів могло перевищувати планові показники, якщо були відповідні джерела. «Якщо порівняти обсяг бюджету чи звіту про використання коштів, то нині ці документи у 50–100 разів більші, – каже головний фінансист області Петро Лазар. – Хоча ми неодноразово порушували в Мінфіні питання про те, що документ складний, подаємо надто вже багато звітності, на яку витрачається купа паперу й часу. А якщо сучасний звіт візьме звичайна людина, то їй дуже складно буде розібратися, тоді як у документах 1946 року – запросто».
Для «лічниць, матерських школок, захоронок»
У звіті про виконання бюджету 1946 року можна побачити багато цікавої інформації про джерела коштів, тогочасні пріоритети їх використання. Наприклад, за характером надходжень до бюджету можна зробити висновки про те, наскільки розвинутою була відповідна галузь народного господарства, скільки коштів отримано від певної діяльності і як виконувалися планові показники. Обсяг отриманої 1946 року дотації, згідно зі звітними даними, становив 13,9 % загального обсягу доходів (нині такі асигнування з держбюджету – понад 60 %). Третину доходів (без урахування дотації) становив податок з обороту (тепер найбільшу питому вагу має податок із доходів фізичних осіб – 77,9 %), 15,3 % були неподаткові надходження (нині – 3,2 %). Серед галузей виробничої сфери найбільші доходи Закарпаттю давало лісове господарство (і це тоді, коли в наших хащах ще не було такої, як нині, техніки, а деревину сплавляли бокораші) – 1,6 % загального обсягу доходів. Сьогодні облік надходжень ведеться за видами податків, зборів, платежів, а з якої галузі економіки вони отримані – інформації у звітах нема. Раніше бюджет не поділяли на загальний і спеціальний фонди, тому для порівняння доцільно брати лише загальний фонд сучасних бюджетів, за суттю він ближчий до тогочасного.
Кількість податків і зборів від 1946 року до сьогодні зросла майже вдвічі: за 2009 рік податковими, митними й іншими контрольними органами здійснювалося адміністрування до бюджетів усіх рівнів 50 видів, у тому числі до місцевих бюджетів області – 24 види. Тоді як 1946-го всіх видів сплат було 28. Але серед них і такі екзотичні тепер, як податок з будівель, видовищ, відрахування податку з нетоварних операцій, відрахування від сум реалізації державних позик, податок із кіноустановок, «відрахування від страхових платежів по обов’язковому окладному страхуванню» та інші.
Як і тепер, у далекому сорок шостому основною складовою видатків бюджету була соціально-культурна сфера. У бюджеті зазначено, наприклад, такі витрати: «по ресорту охорони здоров’я: утримання лічниць і лікарень, акушерської школи, санбакінституту, утримання державних лікарень, що мають більше 50 штатних ліжок, інститут охматдиту, будинок охорони народного здоров’я, державний пологовий будинок, фельдшерсько-акушерську школу, санаторії і будинки відпочинку загальнодержавного значення, центральний аптечний склад; по ресорту соціальної опіки: утримання будинків для інвалідів, дитячих притулків, старобних домів і соціальних заведень. Фінансування соціального страхування аж до створення власних премійових резервів, дальше допомог сім’ям добровольців Червоної Армії і воєнних пошкодженців».
За звітними даними, 1946 року функціонували 212 дошкільних навчальних закладів, їх відвідувало 8 тисяч дітей, якими опікувалася… 1001 людина! Нині, хоч дитсадків катастрофічно не вистачає, їх у 2,3 разу більше, дітей туди ходить у чотири рази більше – 33,5 тисячі, а вихователів і персоналу проти 46-го року утричі більше.
Загальноосвітніх шкіл 1946 року було 856, що більше, ніж у наш час, на 177 одиниць, але лише за кількістю установ, адже число викладачів сьогодні зросло у три з половиною рази, у 2,2 раза побільшало класів, хоча кількість дітей, які відвідують школи, сильно не відрізняється – лише на 23,3 %. Фінансувалися й заклади охорони здоров’я, яких налічувалось 1946 року 258 з персоналом 1422 чол. та 2504 ліжками. Сьогодні медиків удесятеро більше (14017 чол.), закладів – 622, ліжок – 7219.
Цікаво, що 1946 року в області був лише один музей, який утримувався з бюджету, сьогодні ж їх 10. Бібліотек на той час було 442 проти 81 сьогодні, проте немає у звіті 1946 року відомостей про утримання театрів і філармоній.
Характерна ознака того часу – увагу звертали не лише на утримання бюджетних установ, а й на якість послуг, які там надавали. Про це свідчить, наприклад, те, що на зарплату працівників дитячих садочків спрямовувалося близько 24,5 % із загальної суми на утримання цих закладів, а на харчування дітей – 31,5 %. Для порівняння: 2009 року питома вага зарплати працівників дошкільних закладів становила 76,5 %, а витрати на харчування – 7,4 %.
Лариса ПОДОЛЯК, “Старий Замок “Паланок”