У липні найкращі мисливські собаки Закарпаття поїдуть на Всеукраїнську виставку
Минулої неділі в Лалові, на Мукачівшині, на місцевому футбольному стадіоні пройшли незвичайні змагання. Суворе й неупереджене журі (приїхали навіть спеціалісти з Києва) обирало найкращих й найдостойніших закарпатських мисливських псів. Не лиш для того, аби їхні господарі пораділи за успіхи своїх улюбленців, а й аби ці улюбленці зрештою гідно представили наш мисливський регіон на всеукраїнському рівні.
Подивитися на собак-красенів прийшло чимало місцевого люду.
Голова Закарпатського осередку Федерації мисливського собаківництва України Людвіг Потіш каже, що Лалово для виставки обрали невипадково: учасникам ближче й простіше вибиратися сюди з районів, а, крім того, поле тут у доброму стані. Це важливо і для псів, і для людей. Сам Людвіг Адальбертович заледве мав коли присісти, бо на рингах (саме так називається демонстраційний майданчик, на якому журі оцінює тварин) було й справді гаряче, незважаючи на непевну погоду.
Організатори XII обласної виставки мисливських собак (Закарпатський осередок ФМСУ) особливо переймалися дощиком, який час од часу накрапав. Не хотілося, звичайно, аби люди в болоті грузли. Та найголовніше – собаки. Вимиті, розчесані, ледь не напудрені, як дівчата на конкурсах краси, вони, раз уже перетерпіли такі муки, мали право на заслужені захоплені погляди. На щастя, хоч зранку й моросило, дощу відтак не було. Тож і тваринам, і людям було комфортно працювати.
А попрацювати довелося як тим, так і іншим. Адже судді час від часу просили власників давати вихованцям команди, оцінювали, як ті їх слухаються, просили показати собаку і так, і сяк, іноді навіть обмацували їх та задивлялися псам у пащеки.
Господарі тих тва¬рин, що лише чекали своєї черги вийти на ринг, перемовлялися й спостерігали, як виступають суперники. Зрозуміло, що всі бесіди були як не про чотирилапих, то про полювання. Навіть діти з серйозним виразом обличчя наставляли своїх улюбленців.
Людям такі паузи давалися простіше, а от собаки час од часу задиралися одна до одної, показуючи характер, або й просто влягалися відпочити. Адже нудно отак нічого не робити. Проте вже в ринзі намагалися показати себе якнайкраще. Хоча зрозуміло, що будь-який диплом – це втіха для господаря, а не для його вихованця. Бачили б ви, з яким задоволенням ґазди отримували нагороди!
Зважаючи на таку велику кількість собак в одному місці (привезли майже три сотні різнопородних), перейнятися духом змагання було дуже легко, і, підходячи до рингу, глядачі не тільки вболівали за своїх, а й вибирали собі фаворитів. Бо “ти глянь, які в нього білі лапки і хвіст кільцем” – так тішилися переважно дітлахи. Але ніде правди діти, і я час од часу не могла приховати захоплення від таких красенів.
Та конкурс краси – він і в Лалові конкурс краси. Тож журі врешті мало вибрати найкращого представника з кожної породи. Серед гончаків цього року нагороду не присудили нікому. Серед західносибірських лайок найгарнішою визнали Джину (власник В. Слиган з села Концова), між русько-європейськими лайками першість виборола Пума (власник Ю. Турянчик із Мукачева), з-поміж гладкошерстних фокстер’єрів журі вибрало Норку (власник О. Назаренко з Сасова), а з курцхаарів – Чейсі (власник Т.Федак із Баранинців). Найкрасивішим дратхааром назвали Ivo Dropia Luka (власник С.Буглина з Ужгорода), а ягдтер’єром – Art Helza (власник М. Павлик із Минаю).
Конкурси краси – справа жіноча, тож і на цьому більше переможниць, ніж переможців. А коли серйозно, то обласні змагання – це можливість відібрати найкращих до “збірної області” на участь у цьогорічній всеукраїнській виставці мисливських собак, яка відбудеться вже на початку липня.
Лариса Романюк, “Старий Замок “Паланок”
