Ужгородському вченому Георгію Меліці — 80!

Весняного дня, коли Ужгород кохається у цвіті сакур і магнолій, святкує свій чудовий 80-річний ювілей знаний вчений, корифей германістики, кандидат філологічних наук, професор кафедри німецької філології — Меліка Георгій Іванович.
У 1930 році в сім’ї шахтаря Івана Меліки, який на той час проживав у Франції, народився син Георгій. Вдома розмовляли закарпатським українським діалектом (русинським), а серед друзів у дитсадку, на вулиці хлопець засвоїв французьку мову, ельзаський діалект, німецьку і польську мови. У Франції закінчив середню фахову школу дизайну.
Сім’я Івана Меліки, хоч і була у Франції матеріально забезпечена, постійно тужила за рідними Карпатами — краєм батьків, родичів, знайомих. Доля змусила повернутись на Батьківщину після закінчення Другої світової війни. Так, у 1948 році сім’я Меліків разом з іншими вихідцями із Західної України залишила Францію.
Новим місцем став Донбас. У місті Макіївці доводилося все розпочинати з нуля. Великим щастям для сім’ї виявилось нове місце праці Івана Меліки на рідній Мукачівщині у щойно відкритій шахті «Березинка».
Саме тут розпочалося спочатку трудове загартування, а згодом і самостійне життя Георгія. Шість років
відпрацював під землею. Потім — слюсарем на одному з мукачівських підприємств. Упродовж коооткого часу досконало оволодів ще кількома мовами: українською нормативною, російською та угорською. Працю поєднував з навчанням у вечірній школі, а далі — на заочному відділенні факультету романо-германської філології Одеського університету. В Мукачівській середній школі №20 був вчителем креслення, малювання і праці, а відтак — німецької мови. У 1963 році завідуючий кафедрою іноземних мов Ужгородського державного університету Олександр Рот запропонував педагогові перейти на роботу в УжДУ.
Уже 48-й рік професор Г.І.Меліка читає лекційні курси з лексикології, німецько-українських етнокультурних зв’язків, теорії мовної комунікації та цілої низки спецкурсів. Упродовж 12-ти років (1980—1992 pp.) завідував кафедрою німецької філології. Підсумком дослідницької праці став у 1971 році захист кандидатської дисертації «Проблеми фонетичної і фонологічної інтерференції у міжмовному контактуванні». Чимало його праць у науковому доробку присвячено проблемам гунгарології.
Георгій Іванович налагодив наукові контакти з вченими Західної Європи. Його «одіссеї» до колег в Австрію, Німеччину, Угорщину становлять десятки тисяч кілометрів. Там він читає лекції, бере участь в наукових конференціях. Понад 120 його досліджень вміщені в європейських монографіях, збірниках і журналах. Особливого резонансу набула монографія Die Deutschen der Transkarpatien-Ukraine. Entstehung. Entwicklung ihrer Siedlungen und Lebensweise im multtethnischen Raum.
Ім’я ужгородського вченого і педагога добре відоме в авторитетних наукових колах України та за кордоном, що робить честь кафедрі, факультету, університету. Не випадково 1995 року в місті Геттінгені (Німеччина) його обирають членом-кореспондентом наукового товариства етнографії Німеччини.
Щирої вдячності заслуговує ще одна добра риса вдачі Георгія Івановича — його готовність допомогти колегам, аспірантам, студентам у їхній науковій праці.
Багатогранне життя в усіх його проявах манить, бентежить, втішає, дає, наче міфічному Антею земля, насолоду й життєву наснагу. Він любить живопис і сам прекрасно малює. Більшість публікацій виходять з його ілюстраціями. Однак понад усе, здається, любить спілкуватися з природою. Пішки обійшов усі українські полонини Карпат. Дуже вболіває за природу краю, що знайшло своє відображення у низці публікацій, де з болем пише про причини повені на Закарпатті.
Під небом Франції народився наш ювіляр, а на багатонаціональній закарпатській землі, яку він любить всім серцем, розцвів його небуденний талант. Тут, у місті над Ужем, знайшов повнокровне людське щастя, власним досвідом довівши: прожиті на щастя і радість людям роки — його високої проби багатство.
Викладацький та студентський колективи кафедри німецької філології щиросердечно вітають іменинника зі славним 80-річним ювілеєм.
Дорогий Георгію Івновичу, дякуємо Вам за Вашу багатолітню сумлінну працю і гордимося тим, що мали честь бути Вашими учнями.
Бажаємо Вам міцного здоров’я, наснаги, незгасаючої енергії і всіляких гараздів на многая і благая літ!
Колектив кафедри німецької філології факультету романо-германської філології Ужгородського національного університету