Журналісти на чолі із владикою Міланом відвідали 7 храмів Мукачева
21 січня 2012 року мас-медійники Закарпаття разом із владикою Міланом відвідали сім греко-католицьких храмів Мукачева.
Перша зупинка – церква Зіслання Святого Духа. Історія появи дерев’яної церкви Заслання Святого Духа, що по вулиці Митрака, почалася із будівництва невеликої дерев’яної каплиці святого архистратига Михаїла, освячення якої відбулося в 2001 році єпископом Іваном Семедієм. Спочатку громада налічувала менше 10 осіб, але поступово кількість вірних почала збільшуватися і за кілька років нараховувала більше 100 вірників. Згодом священик о. Василь Копин з громадою вирішили збудувати біля каплиці дерев’яну церкву.
20 квітня 2008 року владика Мілан освятив наріжний камінь майбутньої церкви. Впродовж одного року майстри з Міжгірщини завершили будівництво хрещатої в плані споруди розмірами 21х10(15) метрів. Висота церкви разом з хрестом становить 21 метр.
Друга зупинка – собор Успіня Пресвятої Богородиці. У 1692 році згадують дерев’яну церкву. Будівництво мурованої церкви тривало впродовж 1830-1840 років. У 1859 році відбулось освячення храму єпископом Василем Поповичем.
З приходом радянської влади церкву було підпорядковано Московському православному патріархату. У Мукачеві були репресовані священики Є. Дулишкович, М. Микула, О. Ільницький, С. Тиводар. Два останніх померли в концтаборах.
У кінці 1992 р. храм повернуто греко-католикам, хоча все оздоблення було перенесено в нову православну церкву.
Третя зупинка – Стрітенський монастир сестер ЧСВВ. 15 лютого 2011 року на свято Стрітення Господнього у місті Мукачеві (по вулиці Горького, 35) відбулося урочисте посвячення реконструйованого греко-католицького Монастиря Сестер Чину Святого Василія Великого. Сестри Василіянки служили в Мукачеві в міській лікарні ще за часів блаженного Теодора Ромжі. Серед них слід згадати вже покійну с. Теофілу Манайло, ЧСВВ, яка доглядала за нашим єпископом і була свідком його мученицької смерті.
Четверта зупинка – Монастир св. Миколая Чудотворця. У 1926 році на прохання отців Василіян Святіший о. Пій ХІ дарує Мукачівському монастирю старовинну чудотворну ікону Богородиці, як запоруку відновлення марійського культу та побожності серед вірних. Ікона датується 1453 роком. Так на всі богородичні свята при монастирі відбувалися багатотисячні відпусти з найбільшим Успенським.
Однак в ніч з 21 на 22 березня 1947 р. енкаведистами було ліквідовано Мукачівський василіянський монастир, а всіх 33-ох монахів-василіян було перевезено до Імстичівського монастиря. Замість василіян монастир заселили православними монахинями Московського патріархату.
Починаючи з 90-х років минулого століття отці Василіяни намагалися повернути свій монастир, однак все безрезультатно. Та, незважаючи на всілякі труднощі, в 2006 році отцям Василіянам таки виділили земельну ділянку для побудови нового монастиря, і 16 липня 2009 року було освячено новий монастир св. Миколая. Першим ігуменом нового монастиря став о. Веніамин Довганич, ЧСВВ.
П’ята зупинка – Церква Преображення Господнього. Наріжний камінь під будівництво нового греко-католицького храму освятив владика Мілан 19 серпня 2004 року. Поки триває будівництво церкви. Громада молиться в одному із сімейних гуртожитків міста.
Шоста зупинка – Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Росвигово). Першу згадку про церкву датують 1692 році. Проте вона була зруйнована в 1703 році. У 1703 році згадують дерев’яну церкву Св. Михаїла. Спорудження кам’яної церкви завершилося в 1864 році.
Сьома зупинка – Згромадження Сестер-Служебниць Непорочної Діви Марії. На сьогодні настоятельницею є сестра Миколая. Усі сестри ведуть активний спосіб життя – і молитва, і праця. Вони печуть проскуру для Служби Божої, працюють у лікарнях, доглядають за літніми людьми.
