14 листопада виповнилося 280 років від дня народження єпископа Андрея Бачинського
Єпископ Андрей Бачинський народився 14 листопада 1732 року в сім’ї священика Теодора Бачинського (1693-1775) та Анни в селі Бенятина Унгського комітату (тепер Східна Словаччина). Початкову освіту отримав, як і більшість дітей священиків того часу, від батька.
Коли Андрею виповнилось десять років, він в Ужгороді успішно складає іспит згідно з програмою народної школи. І батько віддає його для продовження навчання до Ужгородської гімназії, яка належала тоді єзуїтам. Під час навчання Андрея в гімназії єпископ Мануїл Ольшавський завжди тримав його в полі зору. І коли Андрей у 1752 році здобув середню освіту, єпископ вислав його для продовження навчання на богословському факультеті Трнавського університету. Навчання йому давалось легко, без труднощів. Андрей завжди був одним із кращих учнів богословського факультету.
Закінчивши богословські студії, Андрей повертається додому. 2-го вересня 1756 року єпископ Мануїл Ольшавський, як неодруженого, висвятив його на священика. Але після висвячення Андрей повертається в Трнаву, щоб продовжити навчання. У 1758 році о. Андрей Бачинський, здобувши вчений ступінь доктора теології, повертається до своєї єпархії. У цьому ж 1758 році єпископ Мануїл Ольшавський призначає його помічним священиком в містечко Дорог (тепер Гайдудорог в Угорщині). У 1760 році о. Андрей Бачинський став парохом містечка Дорог і деканом Дорозького деканату, а пізніше — Саболчським і Сатмарським архідияконом. Андрей Бачинський протягом дванадцяти років був парохом міста Дорог.
Єпископ М.Ольшавський наближує до себе освіченого пароха, запрошує для обговорення конфіденційних питань, пов’язаних з канонізацію єпархії. 1768 р. новий владика Іван Брадач почав реорганізацію Мукачівського єпископства. А.Бачинський стає одним з чотирьох членів капітули (єпархіального управління). 1769 р. він супроводжує І.Брадача на переговорах з Ягерським архієпископом К.Естергазі, які закінчилися безрезультатно. Іван Брадач хотів навіть відмовитися від посади, але А.Бачинський відрадив від цього. При повсякчасній підтримці співробітника І.Брадач продовжив боротьбу з “могутнім Естергазієм”, що й наблизило його передчасну кончину 1772 р., коли він, за висловом М.Лучкая, “помер на 39-му році життя, як жертва за Русько-католицьку церкву”.
1770 р. саме А.Бачинський в якості генерального вікарія іде до імператриці Марії-Терезії домагатися усамостійнення Мукачівської єпар¬хії. У Відні з ним спершу ніхто не хотів говорити. Лише через два місяці він зміг привернути до себе двох цісарських радників К.Плюмегена і Ф.Голлера, через яких передано меморандум для імператриці. Стараннями Плюмегена 1 квітня 1770 р. відбулася аудієнція А.Бачинського при дворі. Саме на цій зустрічі А.Бачинський переконав Марію-Терезію створити окрему єпархію для наших предків. Після наради 12 травня з міністрами імператриця звернулася до Папи Римського Климента XIV з відповідним поданням. 17 листопада Папа дав свою принципову згоду. Остаточне оформлення єпархії відбулося 19 вересня 1771 р.
В 1772 році після смерті єпископа Івана Брадача – Бачинського вибрали капітульним вікарієм Мукачівської єпархії. А 8 березня 1773 року Андрій Бачинський був іменований Папою на Мукачівського єпископа і висвячений Крижівським єпископом Божичковським у Відні, у цісарській каплиці, наприкінці травня 1773 року.
В 1774 році створив капітулу (консисторію) і 7 вікаріатів. До того часу мукачівські єпископи не мали своєї палати і кафедри; тому австрійський уряд віддав Бачинському будинок єзуїтів в Ужгороді, де він мав свій постійний осідок. Завдяки його старанням священикам встановлено платню. 1775 році переніс резиденцію єпархії з Мукачева до Ужгорода.
Скрізь, де було потрібно, почали будувати нові церкви. 1798 року Бачинський заклав в Ужгороді духовну семінарію, розширює єпархіальну бібліотеку, яка за його життя налічувала дев’ять тисяч манускриптів та стародруків, заклав основу єпархіального архіву.
Що ж до абетки, то позиція єпископа була твердою: його єпархія пише кирилицею, тому всі підручники мають друкуватися цим письмом, у збереженні кирилиці він вбачав важливу запоруку проти денаціоналізації земляків: “Доки буде Аз, Буки, Веді – сего не буде”. Перші три кириличні букви були і його ініціалами (Андрей Бачинський, Владика).
Єпископ Андрей Бачинський користувався заслуженим авторитетом і повагою при імператорському дворі, ще за життя Марії Терезії, у 1777 році, єпископ Андрей Бачинський став дійсним внутрішнім тайним радником. Як імператриця, так й імператорський двір часто звертались до нього за порадою у внутрішній політиці Угорського королівства. Враховуючи заслуги єпископа, у 1789 році його було запрошено до Вищої палати магнатів. Повага імператорського двору до керівництва греко-католицького духовенства давала можливість відстоювати інтереси єпархії на державному рівні у верхній палаті Сейму, куди владика Андрей Бачинський обирався в 1790-1791, 1792 і 1796 роках.
Відійшов у вічність єпископ Андрей Бачинський 7 листопада 1809 року на 77 році життя і похований у крипті Хрестовоздвиженського кафедрального храму в Ужгороді. З його смертю Мукачівська греко-католицька єпархія втратила одного з найвизначніших народно-освітніх, культурно-релігійних і суспільно-політичних діячів нашого краю.
Закарпатці та вірники Мукачівської греко-католицької єпархії глибоко шанують єпископа Андрея Бачинського. На честь єпископа в його рідному Бенятині (Словаччина) на місцевому храмі встановлено меморіальну дошку, на якій написано: “Я свій шлях пройшов і закінчив життєві битви. Я віддав Богу життя, церкві працю, а серце народу.” Іменем єпископа Бачинського в Ужгороді названі площа біля Ужгородського кафедрального собору та одна з вулиць міста, на фасаді самого собору встановлено меморіальну дошку з написом: «Єпископ А. Бачинський – великий духовний і громадський просвітитель нашого краю».
В угорському місті Мішкольц є вулиця, названа на честь єпископа Андрея Бачинського, яка знаходиться в передмісті Мішкольца – Герембель (Goromboly), тут же на греко-католицькому храмі Покрова Пресвятої Богородиці, в 1990 році була установлена меморіальна дошка єпископу Андрію Бачинському, на якій написано: «Андрію Бачинському милістю Божою Мукачівському єпископу Герембель-топольцькому абату». У Герембелі компактно проживають нащадки переселенців із Подкарпатської Русі, які триста років тому в пошуках кращої долі поселилися на пагорбах під Мішкольцом.
Іван Бачинський
