Хуст: Монумент Слави чи центральне сміттєзвалище?

Незважаючи на закон про декомунізацію, Монумент Слави в Хусті досі оздоблює радянська зірка. Хоч монументальна споруда вже не раз опинялася в епіцентрі скандалу, віз, як кажуть, і нині там… А тим часом пам’ятник продовжує руйнуватися і своїм занедбаним виглядом псує естетичний вигляд середмістя.

У цьому році Монументу виповнилося 45

Скульптурна композиція з обеліском встановлена в центрі Хуста на честь полеглих під час Другої світової війни закарпатців. Його урочисте відкриття відбулося 27 червня 1971 року. Пам’ятку споруджено за проектом архітектора Степана Шолтеса. Скульптором виступив Геннадій Чумаков.

Зовні пам’ятник схожий на розгорнутий прапор. Верхівку споруди оздоблено радянською зіркою. Слід зазначити, що наразі така архітектурна композиція явно суперечить закону про декомунізацію, тож бодай зірку із Монумента давно потрібно було прибрати, адже у найзахіднішому куточку України такий бовван нині виглядає не просто протизаконно, а смішно.

Щодо самого пам’ятника, то тут є один нюанс, який два роки тому став яблуком роздору між ветеранами та громадськими активістами. Справа в тому, що під кам’яними плитами покояться останки полеглих радянських солдатів… Комуністична номенклатура свого часу влаштувала такий собі цвинтар у серці міста, подібно як і ховала партійних вождів біля стін Кремля. Тож група краян виступила за те, аби провести перезахоронення і поховати рештки партизанів та воїнів на міському кладовищі з усіма почестями. Однак категорично проти цієї ідеї виступили ветерани. Тож консенсусу так і не було досягнуто.

Із рук в руки

Свого часу Монумент Слави належав громаді Хуста. Однак уже більше, ніж десять років пам’ятник  перебуває на утриманні району, який взявся провести його капітальний ремонт, оскільки тодішній міський голова відмовився. Тож нині мерія не може його «вирвати» із рук районних депутатів, які самі вирішили облагороджувати споруду разом із ділянкою довкола райради… хоча наявних для цього коштів не мають.

Слід зазначити, що в міській раді попередньо було проведено кілька громадських слухань, на яких обговорювалася подальша доля Монументу. Були дебати, суперечки, але  хустяни щиро сподівалися, що компроміс буде знайдено.

Міський відділ архітектури навіть розробив і запропонував ознайомитися як ветеранам, так і активістам із різними проектами оновленої споруди. Також було вирішено не проводити перезахоронення, однак демонтувати трибуну збоку, яка колись зводилася для того, аби «почесні місця» під час парадів там займали компартійні керівники. На сьогодні ж вона просто стала зайвою і не вписується у архітектурний ансамбль, але й знаходиться у жалюгідному стані.

Стихійне сміттзвалище у центрі міста

Поки Монумент продовжує занепадати і руйнуватися, деякі краяни влаштували собі на «місці вічного спокою» терасу для складування відходів.

Чого тільки немає на «постаменті»… як склотари, так і пластику, коробок, викинутого одягу… інколи можна знайти навіть документи. Певно, власники деяких торговельних закладів вирішили зекономити на вивезенні сміття і почали складувати посеред пам’ятника особистий непотріб. Та й не тільки вони, але й чимало «небайдужих» краян…

Крім того, влітку зад спорудою інколи ночують безхатченки, а оскільки в місті існує ще й проблема громадських вбиралень, то пам’ятка для окремих місцевих мешканців та туристів час від часу слугує клозетом.

Звичайно, це нечувано, адже у будь-якому разі Монумент – це данина загиблим… і немає значення, якого саме режиму, адже він все одно залишається часткою нашої історії.

Безумовно, до тих, хто засмічує Монумент та й середмістя загалом давно потрібно вводити систему дієвих штрафів, адже наразі вулицю Карпатської Січі оснащено відеонаглядом і знайти винних теоретично зовсім нескладно.

Відносно ж самого пам’ятника, то кому би він не належав, усе одно час перейти від балачок до справ, адже в такому вигляді споруда існувати далі не може.

zakarpatpost.net