Фермер із Ужгородщини вважає, що кролики – це не тільки цінне хутро

Багато хто з тих, хто бажає завести вдома пухнастих вуханів розмірковує над тим, чи принесе непроста тваринницька справа прибуток, підраховує витрати… а Юрій Коваль із села Кам’янка просто купив кроликів і почав їх розводити. Наразі у фермера 17 видів тварин і він не шкодує, що втілив дитячу мрію в життя. Газеті «Наш Ужгород» вдалося поспілкуватися з фермером та з його дочкою Анною і розпитати про секрети тваринництва.

-Пане Юрію, чи вигідно утримувати вдома тварин. Чи маєте з улюбленої справи прибуток?

-Перекладати якесь захоплення в грошовий еквівалент я вважаю безглуздим заняттям, оскільки сьогодні ціни так швидко змінюються, що не встигнеш озирнутися, як вартість кормів та й м’яса зросла в рази. Я отримую від того, чим займаюся задоволення – і це для мене основне.

-А хто Вам допомагає?

-Сини Юрій та Євген і дочка Анна.

-Аню, чи важко доглядати за тваринками?

-Зовсім ні. Важливо тільки, аби у вольєрах було чисто, аби вони були чистими і у тварин була вода. Кролики надзвичайно мирні і зовсім невибагливі. До того ж, їхня візуальна привабливість налаштовує на те, що завжди хочеться проводити з ними якомога більше часу.

-Пане Юрію, а з чого все почалося? Чому саме кроликів Ви вподобали?

-Почалося (усміхається) – аж 42 роки тому. Тепер мені 47. Ще батьки утримували вуханів. Я допомагав їм з 10 років. Тоді не було комп’ютерів і діти багато працювали в полі, косили сіно, сапали картоплю, доглядали за худобою. Зараз хобі переросло у справу життя, бо вже сім років займаюся селекцією. Ми створили професійний клуб «Спілка кролиководів Ужгородщини», який нараховує 30 осіб. Часто буваємо на виставках і самі їх організовуємо. Наша організація є найпотужнішою не тільки в області, але навіть на теренах колишнього Радянського Союзу. Приміром, 27 листопада одна з наших виставок пройде в Ужгородській ЗОШ №20. Суддів ми запросили аж із Німеччини. На ній буде представлено два десятки порід і дві сотні тварин. А загалом ми провели вже шість виставок.

-А де купуєте вуханів?

-Переважно привожу із Австрії, Німеччини та Словаччини.

-Кажуть, що кролики дуже плодючі. Це – правда?

-Частково так… Одна самка може народити до 20 малят. У мене було від одного до 17. Але все залежить від випадку. Як кажуть, як Бог дасть. На кількість потомства не впливає ні родовід самки, ні самця.

-А скільки самиць та самців включає одна кроляча «родина»?

-Якщо займатися селекцією серйозно,  то на кожен підвид має бути окремий самець, якщо ж кролівництво для господаря лише хобі, то достатньо одного «хлопця» на 50 «дівчат».

-Чи часто хворіють кролики? Їх потрібно вакцинувати?

-Хворють нечасто, але щеплення слід проводити двічі на рік – хоча б від чуми та від укусів комарів. До того ж треба в раціон включати різноманітні вітаміни.

-Логічно, що м’ясо тварин Ви використовуєте в їжу. А що робите зі шкурками, адже в нас немає підприємств, які б займалися їхньою обробкою…

-На жаль, викидаємо. За шкірку дають всього вісім гривень… і то – якщо вона не бракована.

-Скільки всього маєте кроликів.

-Приблизно 150 на рік.

-Які породи кроликів вважаєте найвигіднішими в утриманні і чи маєте улюблену породу?

-Я завжди відповідаю, що всі породи кролів варті уваги, що головне не порода, а те, як кролівник підходить до справи, як сумлінно він займається тваринами. Улюбленої породи не маю. А серед порід, які утримую вдома: бельгійський велетень сірий, бельгійський велетень білий, бельгійський велетень чорний, метелик німецький чорно-білий, метелик німецький біло-блакитний, баран французький сірий, баран французький блакитний, баран французький мадагаскарський,  срібло європейське, срібло німецьке, віденський блакитний, новозеландець червоний, япончик…  До речі, придбати породистого кролика – задоволення не з дешевих. Коштують вони в середньому  по 200 євро.

-Чи  багато їдять і чим харчуються ваші вухані?

-Корму потрібно не дуже багато. Але він недешевий. Скажімо, кілограм комбікорму коштує 8 гривень, а я в місяць купую його на дві тисячі. Крім того, вони ще їдять зерно, траву і сіно. Ну і п’ють воду…

-Чи хочете придбати ще якісь породи

-Так. Хто ж не хоче. Утім які саме – ще не вирішив.

-Чому ви вирішили зайнятись саме розведенням кроликів?

-Бо вони дуже милі і гарні, їх не можна не любити. Вони не кусають, не втікають з дому, спокійно і мирно споглядають світ із вольєрів. Крім того, дотик до частиночки живої природи завжди додає людині сил, заспокоює нерви, зцілює від багатьох недугів. Просте прогладжування тваринки може допомогти подолати ряд дитячих захворювань. Існує ж іпотерапія… Так і пухнастих вуханів можна вважати домашніми ескулапами.

-Кажуть, що кролики німі, як риби. Це – правда?

-Ні. Вони  можуть фиркати, показуючи тим самим, що їм щось не подобається. Це своєрідний помірний акт агресії щодо потенційного кривдника. Найчастіше так вони реагують на окремих людей, домашніх тварин (кішок, собак). Хоча тваринки справді доволі мовчазливі. Та вони дуже сприймають голоси людей. Якщо господар часто спілкується з кроликом, розмовляє з ним, проявляє ласку і дружелюбність, підопічний швидко це помічає, запам’ятовує і починає сприймати його як свого друга. А ще – самці в період залицянь видають звуки, що нагадують хрюкання.

-А нюх у них добрий?

-Дуже! Саме за його допомогою вони розрізняють корми навіть в темряві. До того ж ця властивість відіграє важливу роль у розподілі зон впливу. Справа в тому, що у кожного кролика існує три категорії поняття навколишньої території: своя, чужа, загальна. На чужу він без гострої потреби не заходить. На загальній мирно співіснує з одноплемінниками. На свою – нікого не пускає. Спочатку при появі непроханого гостя поводиться трохи насторожено, вивчає його на відстані. Потім прилаштовується позаду і починає принюхуватися, іноді похрюкуючи. За запахом тварина  в першу чергу визначає стать візитера.

-Які ще цікаві особливості характеру є у Ваших підопічних?

-Вони надзвичайно допитливі, завжди вивчають і досліджують усе, що відбувається довкола. Інколи стають на задні лапки, аби краще бачити. У такій же позі часом просять харчі. Можуть тваринки висловити й повагу до людини, навіть лизати господареві долоні. Взагалі знаком вищої прихильності вважається, коли вихованець притискається до грудей людини, або обіймає її передніми лапками. У той же час вуханям до снаги, коли гладять їхню шерсть. До речі, я раджу всім гладити домашніх тварин якомога частіше. Цим ви заспокоюєте їм нерви і тішите їхнє самолюбство. У той же час кролики – також тварини з характером. Коли вони знервовані, можуть усе геть розкидати у клітці. Переважно такі зриви трапляються у самців.

-А з якими труднощами доводилося зіштовхуватись у кролівництві?

-Передусім, непокоїть відсутність  матеріального заохочення, навіть елементарного,  з боку держави. Якщо у країнах Європи фермерів і селекціонерів підтримують, то в нас можна розраховувати тільки на власні сили і статки. Скажімо, виставка одному учаснику обходиться щонайменше у сто доларів. І це – гроші не комусь до кишені, а щоб оплатити оренду приміщення, послуги суддів, закупити кубки, грамоти, призи…

-Не шкодуєте, що зайнялись тваринництвом?

-Ні! Навпаки – радію, що маю таку роботу, яка надихає на хороші вчинки, додає впевненості і наснаги та ще й приносить задоволення. Тварини – це шматочок раю у себе вдома. Любити природу – значить любити саме життя!

-Спасибі Вам за щиру розмову і нехай щастить у всьому.

zakarpatpost.net

Коментування вимкнено