Як баба Анця Снігурочкою стала

Зима. Намело снігу до колін. Встала баба раніше, розгрібає змети. А сусідка кудись поспішає.

— Де йдеш, Меланко, так рано? Што Москаль новий закон приняв, уже опят на роботу треба май скоро йти?  Раз ішли на дев’ять, дале перекрутив на вісім, а тепер уже на сім? – питає

— Та ні. Іду раніше, бо в нас корпоратив завтра, треба собі щось із одягу купити. Умова – приходити в карнавальних костюмах, щоб ніхто не впізнав.

— А што такоє корпоратив?

— Фуршет.

— Ти мені по-французьки не говори. Просто ми кажи, по-нашому.

— П’янка. Плюс розваги, конкурси, танці, костюми…

— Як утреннік у діти? Лиш у них без водки…

— Щось схоже… але то треба там бути і бачити, щоб передати атмосферу…

Пішла собі сусідка, а баба думає:

— А што. Раз треба туди йти в костюмах, мене й так нико не впознає. Іду і я на корпоратив. Лиш сніг промечу і йду ся ладити.

Зайшла стара в хату, сіла на диван і поринула в роздуми:

— Ким би мені бути на тому корпоративні? Костюм даякий пошити би си треба. Може, замотати голову в червону рянду і бути Червонов Шапочков? Айбо яка з мене дівочка, коли я вже баба… На лице, в принципі, маю маску, онучка си на якийсь хулувін, хелувін… чи як го там… купила. Нє, буду Білосніжков. Одіну своє свадєбноє плаття. Айбо нєт. Аж одівати білоє… та ліпше буду Снігурочков! Я з дєтства про ото мєчтала. Так хоть на старості попробую,  як ото є…

Знайшла баба свою весільну сукню, але залізти в неї не може…

— Якимся поправила. Мушу виточки даякі зробити. Доточу з штори, не біда, аж мало кремові вставки будут. То ніби ся  Снігурочка загрязнила, – кмітило виходить із ситуації баба Анця.

А увечері стара чатує сусідку з роботи, аби спитати куди і на скільки приходити на корпоратив.

З великим нетерпінням чекала баба Анця, коли вже настане той час, коли  вона увійде у одежі Снігуроньки в ресторан і подивиться на молодіжні розваги… та й сама потрясе сідиною.

І от та мить наступила.

Зайшла баба до зали, а там музика, світло якесь дивне – різнокольорове і столи накриті… Чого там тільки немає! І гурка, і котлети, і курка запечена, і голубці, і шампанське… Сіла вона біля якогось чоловіка, роздивляється довкола. Враз заходить хтось у червоній мантії, схожий на Діда Мороза, лише без бороди.

— А де бороду дів? – питає баба від сусіда за столом.- Уже ся напив та загубив ї?

— То не Дід Мороз, то Морозко – у нього немає бороди.

— А ото ко такий?

— У цьому році Департамент культури України дав рекомендації замінити радянського діда на українського….

— А вобще яка разниця головноє, оби було весело, а з бородов дідо чи нєт – мені всьо равно.

— А знаєте, чому Санта кладе цукерки в шкарпетку, а Дід Мороз – під ялинку?

— Не знаю. А  Миколай вобще башто кладе у чіжем на оболоці…

— І я не знаю… тому від вас і спитав.

— А я думала, што штось ми остроумноє скажете.

Враз Морозко запропонував усім  налити по чарочці, сказав тост новорічний:

— Якось Діда Мороза покликали до хлопчика. Він дав йому подарунок, а батько робить синові зауваження: «Що треба було сказати?» Хлопчик усміхнувся і каже: «Горілка на кухні». Так щоб у нас на кухні була не тільки горілка, але й усе, що до неї потрібно.

— Як закрутив сись Морозко, — усміхається баба.

Чарка за чаркою,  стара розігрілась і пішла танцювати.

— Пошалю, – каже.

Вхопила Морозка й потягнула танцювати… та так ним крутила, що мало на ялинку обоє не впали.

— А ви часто виконуєте такі ролі? – цікавиться баба Анця в чоловіка.

— Та так собі. Частіше на весіллях тамадую…

— А я колись була така запальна, могла м безперестанку сутку танцьовати. А вам  Снігурку на празник із собов на постоянно не  треба?

— Ні. Дякую!

— Де мої 18,  — поринула в думки баба. – Як за мнов хлопці бігали. – А тепер де моя красота?! Добре, што на лицьови в ня маска і не знают, што мені далеко за…

Пішла стара до столу і перехилила з суму ще кілька чарок… а далі знову понеслася в танці… й із Зайчиком, і з Беменом, і з Жінкою-Кішкою, і з Морозком… який бабі дуже сподобався.

Після цього почалися конкурси… Спочатку крутили пляшку і цілувалися. Радісна баба мала можливість поцілувати і Супермена, і Гаррі Потера, і навіть Кощея… Відтак потрібно було на стілець якомога швидше під музику сісти. От баба й виграла mp3 плеєр.

— Нашто вто мені? Што з ним буду робити? – розмірковує. – А може й пригодиться. Буду пісні всякі слухати, оби діда не чути, коли буде бубоніти штось си пуд нус, як буде крумплі копати. Головноє, што м ся з сим Морозком натанцьовала нині… Та так ним накрутила, што всі роти пороззявляли. Такі чардаші. А як зажималам го. І, главноє, ніко не муг розгадати, што ко я така, што за  співробітниця.

А далі… почалося ще цікавіше… Прийшов стриптизер, якого замовили для вечірки.

Бабі просто щелепа відвисла.

— Я ще такоє ще ніґда не виділа! Оби хлопи гузицьов так трясли, а спереду в нього лем ниточка. Чоловік парадний, але треба стид і совість мати. Кулько мож году прожити і нич про життя не знати!  Я діда всякого виділа. Но айбо так… Муй  старий  у сімейних трусах до колін ходит, а в сього який блатний купальник! Треба оби дідо тоже так тряс мені перед очима голов гузицьов. Ото так заводит!

А коли стриптизер наблизився до дівчат і всі вони почали простягати до нього руки, стару взагалі у жар кинуло…

— Што они всі тичут му руки в турси! Туй ся нич не ганьблять. А ун што – тоже без ганьби всякої! – вже  голосно вимовила баба.

— Та вони гроші йому туди пхають! – тихо на вухо прошепотів старій Спайдермен.

— Куди ся світ котит! Колись чоловіки  за тото діло жонам платили. А тепер наоборот.

І враз молодик підійшов до баби, взяв її за руку і витяг на сцену. Стару в піт кинуло… Аж ноги німіти почали.

Спочатку він танцював біля неї і баба, витягнувши з сумочки п’ять гривень, теж схопилася за труси стриптизера.

На щастя, він не бачив, скільки вона йому дала…

— Ти розтанеш, Снігуронько, у моїх руках, – прошепотів їй на вухо чоловік.

— З мене одно болото ся лишит, – відповіла стриптизерові баба.

— Та й добре. Машину помию – усміхнувся він їй у відповідь.

— Який ти файний! – каже стара. — З тобов мож по сто грам упити?

— Іди в магазин, бери пяшку коньяку і приходь у гості, – наголошує танцівник.

— А чоловіка з собов мож узяти?

— Та для чого – не зрозумів молодик. — А покажи нам своє личко, Гюльчітай! — почав він зривати з неї маску.

Баба так перелякалася, що її викриють, що вирвалася і почала втікати.

— Я без запрошення прийшла. Хоть і дуже ми ся туй полюбило, айбо ліпше тічу си гет. А сього хлопця я би заставила робити дома, а не гузицьов махати. Ун би мені в ліс на дрова ходив, колов їх, за маржинов позерав, а не танцьовав, як дівка. У моюй молодості такого не було. Я мала ходити в довгуй юбці, як монашка. А хлопи хоть і не такі парадні були, айбо голі меже жонами не ходили.

Вийшла баба на вулицю… у голові  паморочилося… і від випитого,  і від емоцій.

— Іду си думу. Шкода, що дідо дома дрихне. Зроблю йому масаж… Еротичний… — вирішила вона.

zakarpatpost.net

Коментування вимкнено