Як колядували у закарпатському селі з «біблійною» назвою

За легендою Син Божий народився у вертепі. Тоді ще не колядували, не ходили вулицями зі щедрівками та не одягали маскарадних костюмів. Але ось уже майже 700 років у закарпатському селі Вертеп, що на Хустщині, народжуються звичайні українці, які щороку на Різдво відчувають себе ніби привілейовано, адже їм випала честь жити у населеному пункті з легендарною назвою…

«Над Вертепом звізда ясна»

У Вертепі, що є присілком Рокосова, здається не випадково так багато довгожителів… Кілька десятків дідусів та бабусь «перейшли рубіж» 90-річчя, є й такі, що відзначили віковий ювілей. Можливо, предки навмисне «охрестили» саме так самобутньо село, адже відомо, що як назвеш корабель, так він і попливе… Цікаво, що Вертеп надзвичайно багатий на Марій, але в селі майже немає Йосипів.

Колядують тут дуже старовинні релігійні пісні, які протягом століть передаються із покоління в покоління.

-Різдво справді улюблене свято для всіх нас, – каже завідувачка сільським клубом Марія Роман. – Маємо унікальні колядки, які більш ніде в Закарпатті не збереглися. Можливо, у радянські часи, коли все, пов’язане з культурою та духовністю нашого народу знищувалося, пропагандисти тодішньої системи просто не змогли добратися до нас, адже село знаходиться не в центрі району, а «збоку географії», у густих лісах. Автентичні тексти настільки цікаві, що подумовуємо над тим, як знайти спонсора і видати їх окремою фольклорною збіркою.

На Святвечір у Вертепі здається, що ось-ось якась із зірок упаде в долоні, адже вони тут ніби яскравіші.. Із узвишшя неначебто ближче й саме небо. Чи якась із планет є справді Віфлеємською зіркою люблять розмірковувати, передусім, дітлахи.

– Та зоря, що біля місяця, колись привела трьох мудреців до маленького Ісуса  Христа, – ділиться думками маленький Станіслав Козар. – Подібну до неї майструє мені дідусь. Із нею ходжу до сусідів віншувати. Торік наколядував 437 гривень, а мій братик – 340. Цьогоріч усі зібрані кошти передамо в АТО, захисникам нашої Вітчизни. Їм зараз гроші і теплі речі дуже потрібні.

Незабутні традиції

Цікаво, що згідно перепису, в селі проживає всього 465 мешканців, є 159 дворогосподарств. Три вулиці і єдина адмінбудівля, що є і навчально-виховним комплексом і осередком культури, і фельдшерсько-акушерським пунктом  – от і всі «надбання цивілізації». Проте тут, у серцях людей, жевріє нетлінна скарбниця народних традицій, є багато умільців, які майструють дивовижно-красиві дерев’яні будиночки-вертепи…

Зі слів старожилів, колись у «релігійному» селі чи не кожна родина тримала овець та кіз. Тепер, на жаль, мало хто займається скотарством, більшість горян їздять на заробітки у країни Європи і на господарство у них часу не вистачає.

Стукаючи у двері ґаздів-сусідів, замість традиційного для Срібної Землі кличу: «Чи можна веселити?», дівчатка колядниці питають: «Чи приймаєте звізду?» Господар же люб’язно запрошує дітей до хати і вони «заводять» наввипередки «Нова радість стала…»

-Раніше в селі із колядниками «розраховувалися» виключно солодощами – спочатку домашньою випічкою, згодом – цукерками. Дорослим «бетлегемашам»  давали з собою у знак вдячності за різдвяну виставу вино і наїдки зі святкового столу – домашню ковбасу, гурку, сальтисон, – каже місцева мешканка Мирослава Тегза. – Колядників із великою радістю чекають і тепер, бо вважається, що вони приносять не тільки радісну звістку в дім, але й щастя родині на цілий прийдешній рік. Правда, єдина умова, першим, хто переступить поріг із піснею про народження Сина Божого, має бути хлопчик.

Святе місце на мапі України?

Всі мешканці Вертепу вважають себе глибоко віруючими людьми, щонеділі ходять до церкви.

-Згідно однієї з легенд село отримало свою назву не просто так, а через те, що перший храм, зведений у невеличкому населеному пункті, був схожим на печеру, в який з’явився на світ Спаситель, – запевняє щедрувальник Іван Роман. – Ми всі переконані, що живемо у святому місці, зла ніколи нікому не робимо, намагаємось доносити до інших добро, тепло сердець та любов.

Аж ось здаля доноситься мелодійний звук дзвіночків. То ціла ватага костюмованих героїв іде з колядками від хати до хати. У білосніжному вбранні крокують із вертепом у руках ангели. Всередині «печерки» горить запалена свічка, а поруч видніються маленькі, акуратно вирізані з дерева і розфарбовані  фігурки святої родини. У овечих кожухах і вишиванках кидаються в очі «три пастирі», неперевершеними костюмами вихваляються дід, баба, жандарм, солдат та моторний чортик… Дійсно, незабутні враження!

Напевно, Вертеп справді незвичайне місце на землі, адже все тут сприймається по-іншому: і повітря свіжіше, і ліси незайманіші, і колядка звучить більш урочисто…

Коментування вимкнено