Як реагують ужгородці на «пікантні» оголошення
Реклама на електроопорах, стінах, у під’їздах, на тимчасових конструкціях – проблема не нова для нашого міста. Саме таким чином заявляють про себе не тільки дрібні підприємці, але навіть філії добре відомих банків. Звичайно, «маркування» стовпів псує естетичну привабливість середмістя і вважається незаконним, однак до адмінвідповідальності правоохоронці практично нікого не притягають. Отже ми вирішили перевірити, як реагує громадськість не просто на листівку на опорі, але й на її зміст.
Нічого не бачу, нікого не чую
Для нашого дослідження ми обрали людні місця, при чому наклеювали оголошення серед білого дня у «годину пік», коли найбільше краян повертаються з роботи.
Слід зазначити, що нещодавно Інтернет облетіла новина про трьох закарпатських заробітчан, які хотіли порозважатись із дівчатами легкої поведінки і замовили собі «жриць любові» через один із сайтів. Пороте… після того, як вони переказали кошти (400-800 грн.) на рахунок сутенера, телефон «надавача послуг» перестав відповідати. Отже, ні власних важко зароблених грошей, ні повій чоловіки так і не побачили.
Тому ми вирішили дізнатися, наскільки ласими до «стрибків у гречку» є наші містяни і на рекламній листівці написали оголошення інтимного характеру із заманливою пропозицією приємного відпочинку. Для цього запаслися і новим телефонним номером…
Цікаво, що під час розклеювання оголошення (а ми їх зробили 10), жодна людина із юрби не зробила дівчині, яка виконувала відповідальну «місію» зауваження про нищення комунального майна та порушення правил благоустрою. Не реагували краяни також на те, коли через годину ми ці листівки знімали.
Любов за гроші
Отже, зручно прилаштувавшись на лавиці у затінку, ми почали спостереження. Більшість краян заклопотано поспішали, не звертаючи уваги на папірці на стовпах. Однак вже незабаром біля електроопори зупинився чоловік, років тридцять, і одразу ж почав набирати номер. Найбільше, як виявилося, його цікавила ціна години кохання. Коли зрозумів, що можливий торг, поставив слухавку, видно, злякавшись, що доведеться розлучитися із немалою сумою.
Наступний «клієнт» з’явився одразу за кілька хвилин. Ним виявився молодик, років 20. Він охоче погодився зустрітися і дуже образився, коли почув у відповідь, що всього лише став учасником соціального експерименту.
Ще один «мисливець» за втіхами навіть не зреагував на те, що наша помічниця повідомила йому про те, що оголошення «несправжнє», наполягаючи на своєму. При цьому пропонував кілька варіантів розвитку «сценарію» і кілька місць для цікавого «дозвілля».
Утім найбільше нас здивував дідусь, років 65. Він єдиний поцікавився, чи дівчина є повнолітньою. Чоловік виявився справді обережним і дуже галантним. Поводився культурно, стримано і пропонував нашій «піддослідній» крім матеріальної винагороди ще й вечерю в ресторані.
З іншого боку досить неприємно вразив нас юний смаглявий «донжуан», який у перші ж хвилини розмови заявив, що є одруженим і якщо дівчина, що видавала з себе повію, комусь розповість про їхню зустріч, яка між іншим, так і не відбулась, то відріже їй язика… і не тільки. Звідки у рома зайві гроші, залишається загадкою, однак такий гарячий норов, видно, неодноразово підштовхує чоловіка до зрад.
Загалом за оголошенням протягом 60 хвилин зателефонували 12 чоловіків. Прикро, але очевидно, наші краяни справді є «голодними» на ласку…
Слід зазначити, що після закінчення дослідження один із «клієнтів» ще кілька разів телефонував нашій помічниці, умовляючи її зустрітись і пропонуючи вдвічі більшу «компенсацію» за кохання, ніж вона назвала під час експерименту. Тому, номер, придбаний для з’ясування «коефіцієнту вірності» наших чоловіків дружинам, усе ж довелося викинути.