Які іноземні мови закарпатці вивчають найчастіше?

Вигідне географічне розташування Закарпаття, близькість до європейських держав, змішування на теренах краю різноманітних культур і мов призвели до того, що чималий відсоток мешканців області подалися в пошуки заробітку до країн-сусідів. Якщо ще два роки тому більшість наших земляків працювали в Росії, то зараз ситуація кардинально змінилася. Тож найчастіше ті, хто не має належної роботи вдома, виїжджають на заробітки до Чехії, Угорщини, Польщі, Італії, Португалії та Іспанії. Якими ж є їхні трудові будні? Про це та інше ми попросили розповісти самих трудових мігрантів, тих, хто на власному досвіді знає, яким є життя на чужині.

Дешева робоча сила?

Найбільше наразі наших краян у Чехії та Угорщині. Так склалося історично, що мова цих двох держав більш-менш відома закарпатцям, адже протягом певного часу область перебувала під владою то Чехословаччини, то Австро-Угорщини, то, безпосередньо, Угорщини.

-У Чехії працюю будівельником. Поїхав туди вперше сім років тому. Не знав на чеській ані слова. Однак швидко навчився, – розповідає хустянин Володимир Павлюк. – Починав із підсобних робіт за мізерну зарплатню. Утім вдома не було й такої роботи, тож радів тому, що маю. Загалом – наші сусіди доволі заощадливий народ і не дуже прихильно ставиться до тих закарпатців, які полюбляють оковиту. Прикро, що інколи наші земляки влаштовують собі за кордоном справжні «закарпатські посиденьки» із традиційним вином та горілкою. Відтак нерідко напідпитку навіть скоюють злочини. Хочеться, щоб мешканці Хустщини поводились гідно як вдома, так і в «гостях».

Угорську наші краяни опановують значно важче, ніж слов’янські мови. Тому у більшому фаворі, звісно, ті, хто все ж їде за кордом уже зі знанням іноземної. Тож останнім часом курси з вивчення угорської набувають у нас все більшої популярності.

-Я з угорськомовної родини, добре пишу, читаю угорською, хоча школу закінчував українську. Працюю на автомобільному заводі наладчиком. Для цього мені потрібно знати добре комп’ютер, угорську та англійську. Заробляю втричі більше, ніж ті, хто знає виключно мову країни-роботодавця. За чотири роки побудував у Хусті будинок і купив квартиру в Будапешті (правда, у кредит), маю автомобіль бізнес-класу, – розповідає вишківчанин Ференц Бечке.

Зі слів трудових мігрантів, які не змінили громадянства, але працюють за кордоном, у Чехії в середньому вони отримують від 800 до 1000 у.о., трохи більше – в Угорщині, Італії та Португалії – від 1000 до 1200 у.о., а от зарплатня наших земляків у Німеччині – від 1800 до 2000 євро. Правда, мову там треба знати бездоганно і бажано не одну. Найменше, виявляється, наші земляки отримують у Польщі – близько 500 – 600 у.о.

Студенти – народ винахідливий

А от молодь, навчаючись за кордоном, умудряється не просто здобувати знання, але ще й підробляти.

-Навчаюся у Франції. Це вже друга вища освіта. В УжНУ закінчила факультет романо-германської філології, тепер я – на третьому курсі економічного вишу. У вільний від навчання час доглядаю за літньою бабцею. Заробляю стільки, що вистачає і оплачувати навчання, і на житло, харчі та одяг. Розваги ж оплачую з іншого виду підробітку – за вилучені кошти від продажу портретів, які малюю на перервах. До речі, охоче позують мені як однокурсники, так і викладачі та просто перехожі, – каже колишня хустянка, а нині – парижанка Олена Товт.

Інша мешканка міста над Тисою вчиться у Словаччині і теж не цурається будь-якої роботи, аби оплатити студіювання «граніту науки».

-Я з небагатої родини. Вчуся на дизайнера. Переконана, що занурення в життя за кордоном є не тільки способом отримати хорошу професію, але й відмінним досвідом заробляння грошей у екстремальних студентських умовах. До речі, хорошим «бонусом» є знання англійської та німецької мов, адже час від часу я влаштовую екскурсії туристам, з якими знайомлюся через Інтернет. Але основним доходом є пошиття одягу на замовлення, – каже 27-річна Анна Кадар.

Хлопці теж дуже винахідливі у пошуках роботи. Багато хто з них і пише контрольні молодшим студентам, і лагодить годинники, і створює комп’ютерні програми…

-Не цураюсь будь-якої роботи. Вечорами працюю у одному з берлінських фастфудів, у вихідні – доглядаю за собаками у приватній клініці, а ще – час від часу допомагаю товаришу на автомобільній мийці. Грошей вистачає. На тиждень працюю приблизно годин 40. Витрати на навчання, включаючи квитки на транспорт, обов’язкове страхування, а також візу, складають 5,5-7 тис. гривень. Утім мені вдається заробити не менше 1 тис. євро. Звичайно, це не «чистий дохід», бо тільки за проживання на тиждень потрібно заплатити 25-30 євро, плюс харчування – не менше 100 євро на місяць. А ще й кудись піти на концерт чи в кіно з дівчиною потрібно, – розповідає колишній випускник однієї зі шкіл Хуста Андрій Калинюк.

Слід зазначити, що молоді знайти «місце під сонцем» у європейських країнах набагато простіше, ніж тим, кому за 50 – і мову легше вивчити, і освіту здобути, і гідну роботу знайти. На жаль, значний відсоток закарпатців, які отримують дипломи за межами України, додому повертаються тільки в гості до батьків… А тим часом наша держава, область і місто втрачають могутній кадровий потенціал…

Марина АЛДОН, ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено