У Хусті з’явилася безкоштовна громадська вбиральня?

Питання туалетів у Хусті актуальне давно. Краяни змушені справляти потреби або  в кав’ярнях, або відвідувати платні вбиральні, які в місті над Тисою вкрай занедбані, однак коштують недешево.

Дехто, щоправда, влаштовує собі сортири просто неба, скажімо, посеред Монументу  Слави, що квартирує прямо в середмісті,  або в парках. Звісно це не вихід, утім іншої альтернативи у краян немає… Мерія, у свою чергу, вже далеко не перший рік  обіцяє, що на Майдані Незалежності, неподалік від сцени буде туалет… для цього вже навіть відведено спеціальне місце, але ніхто ніяк не почне там зводити громадську вбиральню. Чому підприємці  не зацікавлені у такій пропозиції та співпраці із владою – невідомо. Однак для цього,певно, є свої причини, від яких хустянам та гостям міста зовсім не краще.

До речі, на травень очікується, що до міста приїде багато туристів, оскільки цвістиме Долина нарцисів. Та й після того, як Хуст виграв конкурс «Сім чудес України», саме цієї весни мають розпочатися зйомки фільму про закарпатське містечко.

Проте, про блага гостей міста досі ніхто не подумав…

Та мова навіть не про це.

На вулиці Поповича нещодавно з’явився безплатний сортир.

Прямо на лоні природи будь-хто  тепер може посидіти на унітазі, викинутому кимось із місцевих мешканців. Здавалася б звичайна і буденна річ, однак це відкриває ще одну актуальну для міста над Тисою проблему – засмічення довкілля.

Загалом поблизу Водоканалу, який знаходиться поруч, на вулиці Маркуша,  дуже багато різного непотребу і звозять його туди не хустяни з інших мікрорайонів міста, а  саме ті, хто  мешкає неподалік. Прикро, але околиці Хуста рясно завалені рештками людської життєдіяльності.

Щовесни волонтери влаштовують толоки, прибирають Замкову гору, поля і узбережжя річок, але вони знову і знову потопають у пластикових пляшках, склі, останках будівельних матеріалів….

Вирішити питання сміття непросто. Адже до кожного зі «жнивних» місць неможливо прикріпити патрулі із числа ні працівників поліції (правоохоронців просто не вистачить), ні камери спостереження всюди не розставити, адже коштують вони недешево.

Звісно, штрафи допомогли б побороти проблему несанкціонованих звалищ… Однак  кого і як притягати до адмінвідповідальності, як ловити за руку тих, хто викидає власний непотріб?

Змінювати потрібно передусім менталітет краян.

Адже за кордоном наші співвітчизники дисципліновані  і не викидають поза межами урн навіть папірець чи чек, а вдома – смітять там, де заманеться.

Прикро, що маємо те, що маємо.

Однак шукати вихід із ситуації, що склалася потрібно і якомога скоріше, поки ми опинилися епіцентрі екологічної катастрофи й не перетворили зелене квітуче Закарпаття на суцільне сміттєве море.

zakarpatpost.net