Як реагують ужгородці на сміття посеред вулиці

Останнім часом волонтери активно борються із засміченням як вулиць, так і водойм та лісів. Однак кількість стихійних звалищ від цього, на жаль, не зменшується. Наразі в Ужгороді вулиці хоч і недостатньо, але прибираються, непотріб централізовано вивозиться, та все одно знаходяться такі, хто може викинути пляшку, недопалок, етикетку чи чек там, де заманеться, при цьому проходячи повз урну для побутових відходів. Тож ми вирішили перевірити, як реагуватимуть краяни на викинуте прямо перед ними сміття.

Моя хата скраю?

Наш помічник Василь перевіряючи краян, викидав на одній з центральних міських вулиць різний непотріб. Сміття за собою після експерименту він прибирав, комунальникам ніяких незручностей не створював.

Почалося дослідження із пластикової пляшки, залишеної біля супермаркету. Група молоді, яка саме проходила повз хлопця, бачачи всю «інсценівку», мовчки пішла далі, ніби нічого й не відбулося. Аналогічно поступили і кілька жінок. Коли повз нашого експериментатора намагався безтурботно пройти дідусь, років 75, довелося самотужки «зачепити» його, мовляв, молодь викидає в будь-де пластик, хоча неподалік маса сміттєвих корзин. Чоловік здивовано розвів руками і відповів, що його особисто це не обходить, адже є відповідні служби, які зобов’язані прибирати міську територію, адже отримують за це зарплату. Звісно, вони мають підмітати вулиці, однак краяни також повинні дотримуватись порядку, не смітити… проте, на жаль, так думають не всі. Жіночка, років 45 зреагувала так само байдуже, зауваживши, що нині кожен відповідає виключно сам за себе і вона не збирається повчати незнайомця.

Аби «розворушити» краян ми вирішили змінити пластикову пляшку на скляну, з-під пива. Утім реакція перехожих виявилась подібною. Хіба що один з бомжів підбіг, схопив знахідку і забрав із собою…

У місті не люблять недопалки

Викидали під час експерименту ми і папірці, і одноразовий посуд, і навіть шкарпетки. Утім… як виявилося згодом, не все у нас так і погано.

Окремі мешканці міста справді почали зупиняти Василя і читати йому «нотації» за неналежну поведінку у громадських місцях. Зокрема, одна бабуся шкарпеткою хотіла навіть нагодувати молодика. Чоловік, років 50, примусив хлопця підняти папірець і віднести його в контейнер для відходів. Навіть група дітей, що йшла зі школи, супроводжувала нашого дослідника обурливими вигуками про те, що не треба перетворювати європейський Ужгород на Сирію, а кожен хай смітить у себе в помешканні. Однак найбільш цікавою була реакція містян на недопалки.

Жінка, років 30, піднявши викинутий Василем залишок від цигарки, підійшла до нього і попросила п’ять гривень. Хлопець нічого не зрозумів і витягнув з гаманця гроші. Незнайомка забрала їх і сказала, що оскільки у нас поки що не діє система штрафів, це їй буде компенсацією за те, що вона прибрала за правопорушником.

Також незвично відреагував на недопалок старенький дід, який саме ходив поруч і пропонував придбати від нього березовий віник. Він вручив Василеві «зброю» для наведення чистоти, дав папірець і примусив замести сміття. На такі справді героїчні вчинки краян ми зовсім не сподівались.

Отже, подібні вчинки містян говорять про те, що свідомість суспільства «прокинулась», що люди не хочуть жити посеред бруду, що далеко не всі у нас пересуваються вулицями, наче сновиди, не помічаючи того, що відбувається довкола. Приємно, що більшість перехожих бодай на недопалок, але реагували гостро. Це свідчить про те, що ужгородці таки хочуть жити у ошатному, чистому спільному домі.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net