Чи є для ужгородців яблуко детектором байдужості?

Цього разу ми ви рішили перевірити мешканців міста на людяність за допомогою «райського» плоду – яблука. Експеримент не новий. Подібне дослідження вже проводили у Черкасах, Чернігові та Львові. Отже… згідно задуму, в нашої помічниці Дарини нібито випадково паде з рук пакет із овочами, які розсипаються на бруківку. Чи допоможуть перехожі дівчині зібрати яблука?

Черствість «зашкалює»

Обідньої пори на вулицях Ужгорода завжди багатолюдно. Хтось поспішає додому, а хтось до кав’ярні – перекусити. Тож Даша-дослідниця теж квапиться і з її пакунка несподівано починають випадати яблука.

Один з перехожих наступає на плід і підіймає галас, лає Дарину за нерозважливість. Інший дідусь палкою підкочує дівчині яблука і сварить продавців за те, що такі неякісні пакунки дають покупцям, а в деяких крамницях ще й гроші з людей «деруть» за непотріб, який від першого ж необережного руху рветься.

Двоє дівчат підбігають на допомогу експериментаторці і  непомітно ховають кілька фруктів за пазухою, а відійшовши на кілька метрів, одразу ж починають ласувати яблучками. Ще кілька жінок із натовпу байдуже проходять повз нашу Дашу-«розтіряшу». А група підлітків, певно уявивши, що посеред вулиці розсипані м’ячі для гольфу, копають у плоди. Хлопчик, років 8, з розбігу топче яблука, а його мати з усмішкою на обличчі спостерігає за діями сина. Куди ж поділась елементарна людська співчутливість і доброта?

Допомогти – значить поділитись душевністю

Проте, як з’ясувалося пізніше, є в нас таки й порядні містяни. Кілька жінок наввипередки кинулись збирати Даринині яблука. Підійшла на поміч навіть літня жінка, яка важко схиляючись, намагалася бодай захистити «райські плоди» від хуліганів-футболістів.

Дві дівчинки, років по 12-13, також миттєво зібрали фрукти, навіть дали Дарині власний міцний пакет, аби вберегти яблука від подальшого «розсипання» бруківкою.

А от молоді хлопці, які найохочіше простягали руку підтримки нашій Даші, як правило, намагались зав’язати знайомство з учасницею експерименту. Одні – просили номер телефону, інші – запрошували до кав’ярні. Були й такі, які просто питали ім’я.

Утім найбільше нас вразив молодий чоловік, який представився Данилом. Він не просто допоміг дівчині впоратись із розсипаними яблуками, але й подарував шоколадку – аби підняти настрій. При цьому він не питав дівчину ні про що – усе робив від щирого серця, безкорисно. От побільше б саме таких людей!

Підводячи підсумки дослідження, доволі сумно констатувати факт, що в Ужгороді дуже багато «сновид» – перехожих, які не помічають чужих проблем… Крізь мури байдужості до сердець таких краян достукатись надзвичайно важко…

Однак… не все у нас настільки  безнадійно, адже знайшлись і такі, хто виявив максимум гуманізму до незнайомої людини. Напевно, саме на таких «атлантах духу» досі тримаються цей грішний світ…

zakarpatpost.net