Вікторія РОСУЛ про перші кроки на телебаченні, здоровий спосіб життя, вишивання та музику

Коли достукатись до чиновницьких кабінетів несила, коли влада не хоче чути простих людей, коли боротьба за правду і справедливість є марною, на допомогу приходять журналісти. Однією з таких небайдужих і готових простягнути руку допомоги «акул пера», себто екранів є сьогоднішня наша співрозмовниця.

Вона – завжди стильна і усміхнена, вольова і цілеспрямована, елегантна і життєрадісна, чудовий журналіст і любляча мама.

Отже, з читачами «МУКАЧЕВО EXPRESS» секретами свого успіху поділиться головний редактор ТРК «М-студіо» Вікторія РОСУЛ.

—  Вікторіє, по-перше, Ви – журналіст, а значить – людина,  яка багато і багатьох знає. Що вплинуло на вибір професії? Що подобається і не подобається у журналістиці?

—  Вибір професії журналіста, як і багато речей у житті став випадковим. Напевно – доля.  У 2001 році на «М-студіо» транслювали оголошення про те, що шукають журналістів. Батьки вмовили піти спробувати, так і залишилася. На той час працювала в школі. Але, очевидно, прагнення змін взяло гору, і відтоді я на «М-студіо».   Про вибір абсолютно не шкодую, адже  тут – шалений ритм життя, щохвилини неймовірний потік інформації, спілкування з людьми, емоції. Одним словом:  робота на ТБ це  – адреналін, магніт, який просто не відпускає.

—  Яка з людських історій на Вас вплинула найбільше: розчулила, здивувала, розлютила…

—  Одна з перших людських історій, яка і розчулила, і здивувала, і розлютила – покинуті діти. Це було в обласній дитячій лікарні, один з перших сюжетів.  Тоді до сліз вразила дитина, яка була непотрібною своїм батькам і її там залишили нібито для лікування.  Насправді формально від неї не відмовилися, аби отримувати  виплати на дитину.  Очі цього  малятка потрібно було бачити…  Тому ось така людська ницість і вражає найбільше. З приємного – коли люди дзвонять і кажуть, що завдяки роботі  колег з «М-студіо» їм вдалося вирішити  проблеми, раду яким дати не могли протягом років. Тому, разом з усіма колегами вважаємо – якщо вдалося  допомогти, навіть у дрібницях, тому наша робота не марна.

—  «М-студіо» – це вже бренд. Чим найцікавішим зараз канал радує глядачів?

—  Приємно чути, що «М-студіо» це – бренд.  Наразі у розробці кілька проектів, тому пропонуємо стежити за нашими ефірами. Щодня  у нас свіжі випуски новин «ЧАС» , у яких подаємо інформацію з усіх районів Закарпаття, інформуємо про  важливі та резонансні події. Тривалість новин – більше 30 хвилин. У неділю – підсумкова програма «7 днів». Щобудня у прямому ефірі з 7.00 до 10.30 – інформаційно-розважальна програма «Ранок з «М-студіо». Щоп’ятниці  програма «Громадський контроль» –  дискусійний майданчик,  в якому даємо можливість політикам, чиновникам, активістам обговорити важливі теми.

У нас відкрита телефонна лінія, за  якою громадяни можуть розповісти про ті чи інші питання та проблеми,  з якими не можуть впоратися через корупційні дії, бездіяльність чиновників. Працюємо над журналістськими розстеженнями.   Основний акцент у роботі  – це  проблеми людей, їхнє щоденне життя та  процеси, що відбуваються у житті області.  Неприємно дивує реакція посадовців, які намагаються  уникнути  спілкування з журналістами, пересічними громадянами,  в той же час, коли отримують зарплату  та утримуються коштом тих же людей, від  яких ховаються.

Наразі на «М-студіо» є кілька цікавих проектів. Готуємо до ефіру нову кулінарну програму,  програми для дітей та підлітків, медичну програму.   Працюємо над оновленням сайту, адже Інтернет наразі одне головних джерел інформації.

Розповідаємо про Закарпаття,  адже ми мусимо знати про свій край, події, які тут відбуваються, про його  історію та  минуле.

Щодня намагаємось вдосконалюватись,  а  рейтинг та довіра до «М-студіо» варті більше, ніж грамоти та офіційні нагороди від чиновників.  Бренд «М-студіо» і надалі залишатиметься цікавим, інформативним та близьким що  закарпатців.  Все це – робота команди,  адже те, що бачать глядачі – вершина  телевізійного айсбергу. Насправді на «М-студіо»  ми вже як одна велика родина. І це –  надзвичайно, коли працюєш з близькими по духу та світогляду людьми,  є співпраця, дружня атмосфера та розуміння, що не підведуть, допоможуть, вислухають.   Навіть на рівні людських стосунків.

—  Ви – стильна і завжди гарна жінка. У чому секрет вашого бездоганного вигляду?

—  Щодо «стильна і завжди гарна»… насправді себе такою не вважаю, адже самокритично   ставлюся  до своєї зовнішності .  Свого віку ніколи не приховую, мені комфортно  в ньому, якщо можна так сказати. Хоча, звісно, молодшою бути хочеться завжди. Не вживаю алкоголю,  не палю,  на жаль, на спорт часу не вистачає, але в перспективі, колись, можливо. Принаймні, в цьому себе переконую.  Секретів  – жодних.  Намагаюся у всьому бачити лиш хороше.

— Розкажіть про своїх дітей. Які мають уподобання, чим захоплюються, ким мріють стати?

—  У мене двоє чудових синів, якими неймовірно  пишаюся, як і кожна мати своїми дітьми. Захоплення у них «хлопчачі» – комп’ютер, техніка,  але у нас є обмеження щодо ігор, де присутнє насильство . На щастя, вони їм і не цікаві. Багато проводять часу на свіжому повітрі,  мають багато друзів, одним словом живуть своїм насиченим дитячим життям.  Старший син захоплюється футболом, грає в команді, їздить на змагання, футбол  для нього – ціле  життя.  Молодший захоплюється брейк-дансом, який йому дуже подобається.

Головне, аби діти виросли хорошими людьми, не байдужими, готовими допомагати та розуміти інших. Сподіваюсь, так і буде.

—  А які власні найяскравіші моменти з дитинства можете пригадати? Що вплинуло на вибір  професії?

—  Спогади дитинства яскраві всі. Це – наша  родина,  де  завжди всі підтримують один одного,  сімейні традиції,  що передаються роками. Неймовірно вдячна своїм рідним за підтримку та розуміння.

Колись дуже любила слухати  розповіді старших людей, родичів, які розповідали про  тоді заборонені  речі – історію, культуру, традиції, релігію, виховання. Все  це закарбувалося в пам’яті і вплинуло  на формування світогляду.

Щодо вибору професії  – то хотіла стати або медиком, як мама, або ж вчителькою.  Врешті, обрала фах педагога.   Про професію журналіста не замислювалась. Очевидно це – доля.

—  Ви – телевізійник. А чи самі телевізор дивитесь? Що саме?

—  Телевізор майже не дивлюсь.  Це –  не найважливіше захоплення, попри те, що працюю  на телебаченні.  Якщо  переглядаю, то це – інформаційні  випуски, політичні ток – шоу,  історичні програми.

—  У вільний від роботи час чим займаєтеся? Які маєте хобі?

—  У вільний від роботи час переглядаю  стрічки новин, взялася нещодавно за вишивання, але часу не вистачає. Сподіваюсь, доведу роботу до завершення. Сучасна українська та світова література –  ще одне  захоплення. Хобі не маю.

—  Друзів у Вас багато?

—  Так, друзів багато.

—  Яким є Ваше життєве кредо?

—  Стався до людей так, як хочеш, щоб ставились до тебе. Кожен  – особистість .  Не терплю підлості,  цинізму, коли принижують,  а ще – коли ображають слабших і дітей. Це  неприпустимі речі. Категорично.

—  Що б хотілося змінити у своєму минулому, якби випала така нагода?

—  Іноді аналізую, але поки що нічого змінювати не хотілося б.

—  Чи маєте якихось домашніх улюбленців?

—  Поки що ні.

—  Яку музику любите слухати?

—  Музика переважно  під настрій. Український фолк-рок, класику в сучасній обробці,  якісну українську  музику . Серед  улюблених – «Океан Ельзи», закарпатські виконавці. Музика допомагає розібратися, відволіктися навіть сконцентруватися, коли потрібно.

—  Ви – оптиміст, чи песиміст?

—  Оптиміст. Навіть коли тоді, коли песимізм бере гору,  намагаюся побачити сонце у чорних хмарах. Воно ж за ними і ховається.

—  Поділіться формулою власного успіху.

—  Формула успіху: «Все буде добре. Варто сподіватися»

—  Спасибі за розмову! Миру і гармонії Вам у родині, життєвих і творчих успіхів та великої глядацької і вдячної аудиторії.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net