Професія – пастух: як керувати колективом із п’ятсот овець
Коли Закарпаття ще спить, коли на полонини спускається ранковий туман і лише починають співати півні, чабани вже на ногах. Вони виганяють своїх підопічних на пасовище.
Серед весняних зелених гір їх видно здалеку. Поруч – двоє вірних собак і сотні овець.
Ця майже забута в нашому краї професія є однією з найбільш популярних в Італії, але шаянським хранителям стада про це невідомо.
«У Шаяні вільної землі небагато. Овець утримує практично один хазяїн. На нього й працюємо, – кажуть чоловіки. – Платить нам по 2-3 тисячі на місяць. Коли в селі немає іншої роботи, це – непогані гроші, але й відповідальність велика. Як-не-як доглядати поголів’я із п’ятсот овець нелегко».
Зі слів чабанів, у горах буває небезпечно, водяться дикі тварини, хоч їх і небагато, але вони є.
«Трапляються і вовки, і ведмеді. Приходять переважно з боку Румунії, оскільки неподалік проходить кордон»,- зізнається один із пастухів.
Дійсно поруч прикордонна смуга, але вівці її не переходять. Фотографуватися чомусь чабани не хочуть.
«Ми зберігаємо майже забуті традиції, саме тому й обрали таке ремесло. Колись у нас було багато корів, кіз, овець. Наші предки займалися лише садівництвом і скотарством. Тепер – це роблять одиниці. Все довкола забудували дачами і санаторіями. Місця тваринам немає», – розповідають чоловіки.
На запитання журналіста zakarpatpost.net, чи не бояться вони влітку грози, кажуть, що ні, бо мають надійні плащі, які не промокають від дощу, а вівці ховаються під деревами.
«Це ризиковано, але хіба тваринам можна розказати», – усміхаються вони.
Зараз вівці молоко ще не дають, але пастись уже мають де, трава молода і соковита.
«Тварин доять ціле літо. Їх утримують заради молока і м’яса. Вурда, бринза, сир – лише неповний перелік того, яку користь можна мати з вівці. А ще варто пам’ятати і про вовну. Крім того, м`ясо вівці в усьому світі визнано найбільш екологічно чистим», – наголошують вівчарі.
Закарпаття справді унікальне. Крім чистого повітря, лісів, термальних та мінеральних вод, різних ягід та грибів, екзотичних тварин, на Хустщині можна побачити ще й овечі стада.
На шаянських пагорбах, майже під небесами, неподалік від кордону з Євросоюзом, вони мирно пасуться і не думають про те, що Україна фактично теж є частиною Європи.
Звідти, з висоти, видно всю Хустську долину, засніжені верхівки далеких гірських хребтів та хочеться руками дотягнутися до хмар.
Саме там більшу частину дня проводять шаянські чабани. Вони невтомні, сміливі та витривалі, гордяться своїм заняттям, бо кажуть, що навіть Христа порівнювали з пастухом.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, ексклюзивно для zakarpatpost.net
