Де в Закарпатті було Монастирське село

Мукачівщина – край унікальний та мальовничий. Наче писанка, виринає з-поміж гір старовинне село Гандеровиця. Між зеленими пірамідами Карпат біліють хати та впираються небо шпилями церкви. На полях пораються сільські трударі, а на узвишшях пасеться худоба.

На жаль, більшості закарпатців про Гандеровицю відомо небагато. У Вікіпедії даних про населений пункт  зовсім немає.

Однак виходець із села,  завідувач кабінету координаційно-методичної діяльності Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти Іван Лазар, написав про Гандеровицю цікаву і змістовну книгу «Гандеровиця – мале село з великою історією». Саме в ній і зібрано найцікавіші дані про село.

Із його слів, появі видання передувала клопітка і довготривала пошуково-дослідницька праця.

«Мною було переглянуто десятки стародавніх книг ХІХ століття, перечитано кілька тисяч архівних документів у Берегові та Ужгороді, заскановано сотні світлин минулого. Чимало матеріалу доводилось перекладати з угорської мови. У цьому допомагали друзі та колеги по роботі», – заявив науковець.

Про село він говорить із великим захопленням, зізнається, що до творчої діяльності підштовхнула любов до рідного краю.

«Гандеровиця виникла у дуже давні часи серед дубових та букових пралісів на одному з відрогів пасма Гату під величною горою Великий Камінь. Належало село монастирю, що знаходився у місті Великий Варадин. Тому і називалось Монастирським селом.  У 1317 році каноник монастиря Карас вирішив частину мешканців переселити на більш родючі землі в долину Боржави. Нове поселення стало називатися Карасло, тобто село Карасла (Карасло Верхнє та Карасло Нижнє – сучасні села Гребля та Заріччя Іршавського району), – розповідає Іван  Лазар.

Щодо назви населеного пункту, то  дослідник відстоює теорію, що вона з’явилася від прізвища Гандерів, які свого часу господарювали на Мукачівщині.

«Про роботящість та заможність родини Гандерів довідалася володарка Мукачівського замку – княгиня Жужанна Лорантфі, яка назначила кмітливого господаря іпшаном цілої округи. З того часу і отримало село теперішню свою назву – Гандеровиця»,- запевняє Іван Лазар.

Також він розповідає, що хоч площа села невелика – 0,587 км2, а проживає в ньому, згідно з останнім переписом, 284 осіб і нараховується всього 73 дворогосподарства, однак історія Гандеровиці дійсно варта неабиякої уваги.

«Гандеровиця як сучасний населений пункт є старшою за сусідні села. Перша офіційна згадка датується 1317 роком,- розповідає автор видання. – Орієнтовно в 1880 році Гандеровицю відвідав головний прокурор Мукачівсько-Чинадіївської домінії сім’ї графа Шенборна, дослідник і знавець історії нашого краю Тиводар Легоцький. На основі архівних та тогочасних документів у своїй книзі «Монографія Березької жупи», що вийшла 1881 року в Ужгороді, вчений про Гандеровицю написав так: «Панський маєток, руське село на західному схилі гори Гат, у гірському краї (Північна Угорщина), з 19 будинками, 133 жителями та 2032 гольдами землі, панською межею, яка приєднана до села. Згідно народних переказів назва села походить з 13 століття… Сьогодні мешканці мають: 9 коней, 84 голів рогатої худоби, 4 вівці, 40 кіз, 80 свиней та 9 вуликів. Господарства Малинник та Гірка є власністю сім’ї Шенборн і теж сюди належать».

До речі, у 1599 в Гандеровиці році в було всього одне помешкання, тобто одна сім’я кріпаків, а також один вільний господар (у більшості закарпатських сіл чисельність будинків тоді становила від двох до п’яти).

Як наголошує ужгородський дослідник, 1649 – 1703 роки для Гандеровиці були найбільш сприятливі як для сім’ї Гандери, яка володіла на ті часи неабиякими маєтками. Тоді в Гандеровиці було 3 кріпаки, троє неодружених хлопців, 2 земельні ділянки (ймовірно, Гірка та Малинник), 12 коней, 6 волів, 100 овець, 50 свиней та 10 вуликів (дані 1649 року).

Щодо минувшини, то Іван Лазар наводить ще деякі історичні дані.

«21 травня 1703 року на території Березького комітату розпочалося повстання проти габсбурзької монархії, яке переросло у 8 річну війну. Метою повстання було звільнення Угорщини від панування Габсбургів.  Сім’я Гандери підтримала повстання. Лука Гандера входив до складу 8 сотень старшин. Боротьба між повстанцями та прихильниками Габсбурзької монархії негативно позначилася на економічному стані краю,оскільки в лавах повстанців перебувало багато тисяч осіб, відірваних від господарств. Часто з армії Ракоці дезертирували вояки, які ховались по лісах і грабували села. 1 березня 1708 року Ференц ІІ Ракоці видав розпорядження, яким зобов’язував у кожному селі протягом двох тижнів збудувати шибеницю, аби карати зловмисників. Шибеницю в Гандеровиці було встановлено нижче села, майже на роздоріжжі, звідки шлях прямував до Завидова та Яблунова. Чи був хтось покараний шибеницею в ті часи пам’ять людей не зберегла, але про сам факт її існування селяни переказували з покоління в покоління. Пізніше на тому місці було встановлено  хрест, – зауважив Іван Лазар. –  У 1709 році повстанці відступили від Мукачева, а 11 березня 1711 року залишки повстанських частин склали зброю. 22 червня того ж року капітулював Мукачівський замок. Австрійська влада поквиталася з повстанцями: землі власників, які підтримали їх, конфіскували. Сім’я Гандерів втратила свої маєтки, але залишилась проживати у будинку на Гірці і управляла господарством, яке вже не належало їй. А Лука Гандера у 1713 році значиться вже у списках кріпаків у селі Кушниця. Відтак відбувся перерозподіл земельних володінь. Майно Гандерів у складі Мукачівської домінії отримала у власність сім’я Шенборнів».

Ось такою є історія славного і несхитного села на Мукачівщині.

Зараз очолює сільську громаду Іван Йовбак.

«Сучасна Гандеровиця має і свої проблеми, і здобутки. Найбільшою нашою гордістю є працьовиті люди. Дуже добре, що молодь у нас активна, долучається до різних акцій, проводить футбольні турніри, допомагає під час усіляких заходів. Нещодавно, наприклад, взяла участь у розчищенні канав, прибиранні узбіч, вирізанні чагарників на пасовищах та наведенні ладу у селі. Маємо дві церкви –  Вознесеньку та Петропавлівську (у Станові). У хорошому стані школа, нещодавно при ній було відкрито дошкільний заклад і учбову установу реорганізовано в Гандеровицький НВК «ЗОШ І ступеня – ДНЗ». Крім того, завдячуючи співпраці з проектом ЄС ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», було замінено вікна і двері та відремонтовано покрівлю на амбулаторії. Також ми отримали автомобіль «Швидкої допомоги», що обслуговує аж п’ять сіл, – наголосив пан Іван. – Утім потребує ремонту сільський будинок культури, адмінкорпус сільради. У критичному стані сільські автошляхи.  Щоправда, нещодавно заасфальтували 300 метрів дороги на Ділок та підсипали гравієм під’їзд до Гандеровиці».

А 27 травня Гандеровиця святкує поважний ювілей – 700-річчя від дня заснування.

З нагоди свята хочеться побажати мешканцям села життєвих успіхів, добробуту, здобутків та процвітання.

zakarpatpost.net