Москаль про поросячі хвости та закарпатську контрабанду

У ефірі каналу 112.ua голова Закарпатської ОДА розповів про контрабанду, Угорщину та розповів улюблений анекдот. Пропонуємо читачам zakarpatpost.net частину інтерв’ю.

– Ви наразі очолюєте Закарпаття. Ви сказали, що на Луганщині все просто: “свій-чужий, а на Закарпатті усе закручено в поросячий хвіст”. Що це означає?

– На Луганщині є три види людей. Перші – люди, які щиро і палко люблять Україну. Такої любові до України я не бачив в інших областях. Вони горло перегризуть. Якщо якісь концерти і зал передбачені на 300 місць – збирається тисяча осіб. Другі – прибічники “Новоросії”. Вони обдурені, але з цими ще можна говорити. Треті – прибічники Путіна.

– Що в Закарпатті закручено в “поросячий хвіст”? Контрабанда процвітає там? 

– А як же! Сьогодні воно не має тих масштабів, які воно мало раніше, але те, що митна система прогнила повністю, то ви бачите по арештах Івано-Франківської, Львівської митниць.  Ми поставили людину, замначальника УБОЗ Донецької області, який, коли ПР була при владі, брав у Пінчука заяву про скоєння злочину на Б. Колєснікова. Оця вся шайка-лєйка (Насіров, Продан, якого товариш Гройсман привіз із Вінниці як великого митника) швидко його прибрала, щоб почистити дорогу вінницьким. Тепер там керують вінницькі. Я кажу – хай їх там всіх пересаджають. Я хотів навести лад, і людина хотіла навести лад, але держава не хотіла.

 – Чи Закарпаття може стати частиною Угорщини?

– Ніколи. Це байки. Вони є членами ЄС, НАТО. Там помірковане керівництво. Будь-яка допомога Закарпатській області, хоч уночі подзвоніть – через годину все буде на кордоні.

– Ви любите ненормативну лексику. Так доходить краще?

–  Є різні категорії людей.  Я розмовляю гарно, культурно, але є частина людей, які просто не розуміють. Я їм пояснюю популярною мовою, де двері, куди їм вийти і в якому напрямку йти. Більше вони до мене не заходять.

– Ви рубите правду-матку. Чому Вас досі не вбили?

– Тому що бажаючих дуже багато. В мене була така трагедія, коли в мене з’явився один ворог. Я думав – як я це переживу? Але коли їх вже в мене пішло за тисячу, я вже їх не рахую. Я ніколи не ходжу зі зброєю. Я маю нагородний пістолет від президента України. Я не мисливець, навіть рибу боюсь спіймати.

– Живіть 200 років. Я дуже вдячний, що прийшли. Розкажіть анекдот.

– Я дуже люблю про москалів анекдоти. 39-й рік, радянська влада входить у Галичину, у Львів. Попереду йдуть танки, гармати і в кінці – туркменський батальйон на верблюдах. Стоять дві львівські панянки, і одна другій каже: “Подивись, що москалі з кіньми зробили! Як вони прийдуть, то що вони тоді з нами зроблять?”

– Я Вам вдячний!

zakarpatpost.net

Коментування вимкнено