Сифіліс – друг свиней. Як до нас потрапив?
За кількістю випадків венеричних захворювань Закарпаття – в числі лідерів.
Сифіліс є однією з найбільш розповсюджених хворою.
Найчастіше його реєструють у чоловіків і жінок віком від 18-ти до 29-ти років.
Найбільший бум зараження, як кажуть лікарі, під час літніх відпусток.
Сифіліс – це жахливий удар по щасливому гедонізму, яким славилася Європа до епохи пуританства. Хвороба змінила світ набагато сильніше, ніж може здатися на перший погляд. Це була не просто чергова інфекція – він став важелем, який зрушив гори історії.
Про те, як бездумний секс може зламати життя не лише окремій людині, а й вплинути на долю світу в цілому, пише gazeta.ua.
Переворот в історії Європи. До 1493 року пуританська Європа не мала уявлення про те, що від безладної любові трапляються хвороби. Палацові інтриги, численні фаворитки і таємні оргії були звичайною справою при дворах усіх старосвітських королів. Але потім Колумб повернувся зі свого першого турне на Кариби. Його кораблі пристали до берега і привезли європейцям тютюн, кокоси, картоплю, тропічні плоди і сифіліс.
Вважається, що першим пацієнтом із поганою хворобою був Вінсент Пінзон, капітан “Ніньї”, – одного з кораблів, на якому Колумб відкрив Америку. Моряки, які повернулися з експедиції з повними кишенями дублонів, стали марнувати їх у компанії портових жінок. Презервативи в ті часи ще не винайшли, епідемія рушила по всій Європі.
Територія сучасної Франції могла би бути значно більшою. В ті часи французький король Карл VIII одружився на 15-річній Марії Анжуйскій. Йому кортіло показати себе перед молодою дружиною великим завойовником, і він спорядив похід на Неаполітанське королівство. Все склалося набагато краще, ніж французький монарх розраховував. Незабаром він оголосив себе королем Неаполітанського і Єрусалимського королівств і владикою Сходу. Сп’янілий перемогою, 24-річний король вирішив влаштувати справжню оргію для армії переможців. На двомісячний секс-пікнік злетілися “метелики” з усієї Італії. За деякий час покриті виразками бійці повернулися додому. Монарх, який зазнав поразки, розпустив армію і хворі на сифіліс солдати пішли найманцями в різні куточки планети, розносячи “любовну чуму”.
Епідемія за півтора десятка років пронеслася як ураган по всій Євразії і Північній Африці. А 1512 року дісталася до Японії, яка всіляко намагалася ізолюватися від решти світу. Оскільки джерелом інфекції стали французькі найманці, хворобу так і прозвали – “французька”. Вольтер говорив: “У своєму легковірному поході на Італію, французи придбали Геную, Неаполь і сифіліс. Потім вони були відкинуті і втратили Неаполь і Геную, але сифіліс залишився при них”.
Причиною сифілісу вважали канібалізм і секс із кіньми. Хвороба почалася як грім серед ясного неба. Це була немов чума, але набагато потворніша і гірша. Вона поширювалася невідомим чином і негайно породила масу пересудів, пише disgustingmen.
Сучасники цього нашестя міркували так: якщо чуму господь послав за смертні гріхи, то нову, ще більш підлу хворобу, – за щось набагато огидніше. Звідси пішли дві перших теорії походження сифілісу. Перша свідчила, що це – кара за канібалізм, яким займалися солдати Карла. Друга говорила про те, що причиною стали масові зносини з кіньми.
Сифіліс став причиною розколу церкви. Протестанти назвали сифіліс карою господньою за розпусту і розгульне життя. Бачачи страшні наслідки захворювання, і побоюючись гніву всевишнього, паства відгукнулася і прийняла для себе пуританські цінності в надії на порятунок.
Однією з причин виникнення моди на перуки теж стала погана хвороба, вважають вчені. Оскільки волосся страждало від захворювання в першу чергу.
Сифіліс допоміг Нідерландам здобути незалежність від Іспанії. Хвороба була однією з основ антиіспанскої пропаганди: протестанти стверджували, що джерелом зарази є католики і, позбувшись від їх гніту, можна буде перемогти і хворобу. Але ні релігійна пропаганда, ні страх перед жахливою хворобою не перемогли сифіліс. Люди продовжували блудити направо і наліво, не дивлячись ні на що. У Європі епохи Відродження сифіліс став основною причиною смерті. У середньостатистичного європейця було більше шансів померти від сифілісу, ніж від війн, голоду, інших хвороб і старості.
З появою сифілісу людство згадало і почало активно використовувати презервативи. Також необхідність лікувати носи, які провалилися всередину, дала поштовх європейській хірургії. Операція із відновлення носа робилася химерним чином: у пацієнта вирізали шматок шкіри з руки, але не повністю – мав залишатися клапоть, з’єднаний з тілом, аби кровоносні судини і далі постачали цей шматок шкіри кров’ю. Потім цей клапоть прикладали до носа, і пацієнт був змушений ходити з прив’язаною до голови рукою доти, поки шматок шкіри не приживеться на місці носа.
Слово “сифіліс” має цікаву історію походження. Його вигадав лікар і поет Джироламо Фракасторо, який дав ім’я “Сифілус” (тобто “друг свиней”) герою своєї поеми. У ній автор алегорично розповідав про симптоми хвороби і представив свою версію її походження: пастух Сифілус, який скучив за жінками, розважався зі своїми свинями і за це був покараний богами.
Історія всім сподобалася і заразу почали називати “сифіліс”. Хоча до цього у неї було багато інших гучних прізвиськ: Чорний Лев, Купідонова хвороба, Велика віспа, Венерична чума, а шотландці називали її Грандгор.
