Юрій Марценишин: «Хтось називає нас «селфіками», «копчиками»… А насправді ми здійснили переворот у поліції»

Керівник Управління патрульної поліції у містах Ужгород та Мукачево Юрій Марценишин для себе визначив три етапи свого перебування в органах внутрішніх справ – «на землі», тобто у райвідділі, на викладацькій посаді в університеті та у новій патрульній поліції. І два останні етапи йому подобаються найбільше. Керівник місцевих патрульних не ідеалізує правоохоронну систему і не заперечує, що у старій системі були негативні аспекти, які потребували негайного втручання. Про «нову правоохоронну систему» Юрій Марценишин розповів в інтерв′ю журналісту газети «Наш Ужгород».

– У чому Ви побачили призначення і суть нової патрульної поліції?

– Знаєте, хтось нас називає «діти Майдану», «двомісячні», «селфіки», «копчики» і таке інше… Хоча на сьогоднішній день ці «копчики» здійснили справжній переворот у поліції загалом. Коли зараз проводять соцопитування про довіру до поліції, завжди є два виміри – довіра до нацполіції і довіра до патрульної поліції. І завжди рейтинг довіри до патрульних вищий. Це означає, що ми рухаємося у правильному напрямку. Однією ж з найголовніших цілей нашої діяльності я вбачаю прибирання існуючих бар′єрів між поліцією та суспільством. Безумовно, не варто патрульних ідеалізувати. Ми є такими ж громадянами, як і всі інші. Вчора ми ходили у цивільному, а сьогодні одягли форму патрульного поліцейського. І я вірю, що абсолютна більшість з нас одягали цю форму не для того, щоб заробити, а для втілення нових ідей та віянь у суспільство щодо спільного поліпшення правопорядку.

– Тут на Закарпатті місцеве керівництво якось дорікало вам, що патрульні не розкривають гучних злочинів, вбивств тощо. Які задачі виконує патрульна поліція і де межі її компетенції?

– Компетенція патрульної поліції досить обмежена, а саме адміністративним блоком. Все ж, що стосується кримінальної сторони, то максимум, що ми тут можемо зробити, – це зберегти доказову базу, охороняти місце події і, якщо є така можливість, то затримати по гарячих слідах правопорушника. Якщо ж маємо справу із серйозним злочином, який передбачає здійснення комплексу оперативно-розшукових заходів, то це вже не наша компетенція. Але ми співпрацюємо зі органами нацполіції. Наприклад, співробітник карного розшуку у своїй професійній діяльності не має права зупинити автомобіль, а ми можемо. Ми співпрацюємо у багатьох напрямках, оперативно обмінюємося інформацією, маємо багато спільних цілей. Одне з наших досягнень – це зменшення рівня вуличної злочинності у містах Ужгород та Мукачево.

– А чи доводилося Вашим співробітникам застосовувати під час роботи службову зброю?

– Доводилося… У нас за 2016 рік було чотири таких випадки. Цього року вперше довелося застосувати зброю лише один раз – кілька днів тому стріляли по викраденій автівці, водій якої намагався втекти, пошкодив службове авто патрульних та ледь не здійснив наїзд на поліцейського. Мали свого часу два досить складних випадки. Один на посту «Нижні Ворота», коли затримали автомобіль зі злочинцями, які не лише намагалися втекти, а й ледь не переїхали патрульного. Той не розгубився, дістав зброю і здійснив кілька пострілів в автомобіль. Патрульний з колишніх поліцейських мав досвід таких ситуацій і вправно спрацював. Другий резонансний випадок пов′язаний із переслідуванням злочинця з числа наркоманів, за яким гналися з Мукачева, а затримали вже в Ужгороді на проспекті Свободи. Тоді водієві перекрили рух, але він намагався об′їхати і втекти через бордюр, тому знову довелося стріляти по авто. Ситуація несла загрозу життю і здоров′ю, що змусило застосовувати зброю. Інші два випадки були із попереджувальними пострілами у повітря.

– У чому специфіка роботи в Ужгороді та Мукачеві? Чи ці міста однакові з точки зору Вашої служби?

– Звичайно, що кожне місто має свою специфіку. Так, в Ужгороді ми фіксуємо більше порушень. Однак це не через те, що мешканці обласного центру є менш законослухняними. Просто тут більше населення, більше автомобілів, більше туристів… У Мукачеві все менш чисельне. Якщо, наприклад, порівнювати нічний час, то у Мукачеві місто засинає близько півночі, а Ужгород набагато пізніше. В Ужгороді ми фіксуємо більше ДТП, злочинів кримінального характеру. Відіграє роль і близькість до кордону. Додам, що і довіра до патрульних у цих двох містах різна. Так, за підсумками соціологічного опитування, у Мукачеві рівень довіри населення до патрульної поліції вищий, ніж в Ужгороді. Але я не знаю, чим це пояснити.

– Якісь наочні відмінності помітні?

– Та навіть якщо зараз подивитися у вікно, то можна побачити ужгородські проблеми, яких в Мукачеві менше, а то вони й взагалі відсутні. Тут ми бачимо стихійну торгівлю, неправильно припарковані автомобілі тощо. Одразу люди говорять, що це упущення патрульних, однак це ж вочевидь порушення правил благоустрою. Люди теж висновків не роблять і порушують правила, як і порушували. Чим тут можна зарадити з допомогою влади? Ну, по-перше, задіювати евакуатори, встановлювати відеоспостереження, яке у Мукачеві, до слова, є більш розповсюдженим.

– А яким чином патрульна поліція співпрацює з місцевою владою Ужгорода та Мукачева?

– Ну, минулого року Ужгородська міськрада виділила для наших потреб 123 тисячі гривень. З них 23 тисячі для комплектації велопатруля і 100 тисяч на забезпечення Управління оргтехнікою, певними побутовими умовами для нормальної роботи патрульних. Для мене важливо, аби патрульний, коли виходить на зміну чи залишає її, не думав про те, де перевдягатися, помитися, де взяти канцелярські прилади… Патрульний має думати лише про те, як виконати свої функціональні обов′язки. Ось тому доводиться шукати партнерів, донорів, спонсорів тощо.

– А чому за це не болить голова у київського Департаменту?

– Ні для кого не є секретом, що коштів на все не вистачає. Київ нас забезпечує паливом, коштами на мийку та ремонт автомобілів, частково канцелярією… Як на мене, органи місцевого самоврядування мають бути зацікавлені у такій співпраці, адже у якійсь мірі забезпечення публічної безпеки та порядку в містах залежить від умов, в яких працюють патрульні.

– З ким Вам простіше у цьому напрямку співпрацювати – з міською владою Ужгорода чи Мукачева?

– Залежить, з яких питань. На сьогодні у Мукачеві затверджена програма щодо співпраці і підтримки нашого Управління. Частину коштів на наші потреби вже виділили, частину виділять протягом року. В Ужгороді такої програми поки немає. З цього приводу ми будемо зустрічатися і вести переговори з мерією.

– А чи можете Ви визначити вже з наявного досвіду Топ-3 порушень, що фіксуються патрульними на Закарпатті?

– …Це буде Топ-2. По-перше, це проблеми з наркотиками. Ми практично щодня виявляємо факти вживання, виготовлення чи збуту наркотичних речовин. А по-друге, керування транспортними засобами у нетверезому стані. А все решта – то похідні порушення. І в Ужгороді, і в Мукачеві ситуація щодо цих проблем практично однакова. Це загальна проблема території нашого обслуговування.

– Чи змінилася ситуація з судами, які виправдовують затриманих вами порушників, і медзакладами, які «роблять» п′яних водіїв тверезими?

– Найбільша проблема щодо цього у нас в Ужгороді. Це логічно, бо більшість водіїв, яких ми оформлюємо, є з обласного центру. І я б не сказав, що ситуація змінюється. Ми і досі спостерігаємо штучне затягування терміну розгляду справ у суді. У медзакладах та сама ситуація, особливо в Закарпатському обласному наркологічному диспансері. Так, патрульні фіксують сп′яніння водія на рівні 0,68 проміле, у медзакладі показує 0,38, що все одно перевищує допустиму норму, а лікар за зовнішніми ознаками визнає людину тверезою. І прикро, що такі люди знову сідають за кермо і виїжджають на вулицю. Такі факти ми фіксуємо, документуємо, звертаємося до відповідних департаментів, але відповідь – «у діях співробітників наркодиспансеру порушень не виявлено». З цього приводу реєструвалося навіть кримінальне провадження, але його закрили за відсутності складу злочину.

– Жодна дискусія щодо патрульних не обходиться без згадувань про розбиті «Пріуси». У якому стані зараз автопарк Управління?

– О, так. Це питання завжди на слуху. І це болюче питання, хоча у нас не найгірша ситуація по Україні. З набуттям досвіду і майстерності керування службовими авто наші втрати звелися до мінімуму. Минулого року ми мали три резонансні ДТП за участі патрульних авто, але не завжди з нашої вини. У результаті у нас є лише одна машина не на ходу. Вона перебуває на ремонті після аварії на трасі Київ-Чоп, коли автомобіль злетів у кювет і зіткнувся із бетонною перешкодою. Інші машини періодично потребують поточних ремонтів, але не через ДТП, а у результаті експлуатації транспортних засобів.

Далі буде…

Катерина Ірха

Коментування вимкнено