Чому закарпатка вирішила продати свою дитину

Був у моєї подруги залицяльник Микола. Таке то було вічне та гарне кохання, що навіть я в нього повірила. Обоє видавалися мені такими щасливими.

Та от минає кілька місяців і Оля прибігає до мене плакати, каже, що вагітна. Я її втішаю: та це ж найкраща новина в її житті. А подруга і далі рюмсає. Виявляється, Микола не хоче дитини. Каже, що не готовий до цієї відповідальності. Та й грошей у них немає, житла немає, пише газета «Екстра Закарпаття».

Ну, ніби типова ситуація. Таких тисячі. Хіба цим когось здивуєш сьогодні? Але продовження просто фантастичне. Нечасто про таке почуєш. Так от, Микола запропонував подрузі народити дитину. Бо, мовляв, боїться за її здоров’я, коли вона зробить аборт. А потім немовля продати. Бо згодом вони трохи стануть на ноги і заведуть дітей по-справжньому. Інакше погрожував кинути її.

Оля просто світу білого не бачила перед тим Миколою. Буває, вони посваряться, а вона до нього першою біжить миритися. А він після того відповідає великою ніжністю, на руках її носить.

Щоправда, пропадав той Микола часто. На тиждень, на два. Казав, що робота в нього така. Нібито з будматеріалами. Але виявилося, що ніякі це не будівельні матеріали, а чужі жінки.

Бачила я, як Оля побивається та марніє. І попросила свого чоловіка Вадима зробити, так би мовити, особисте розслідування. Та йому навіть у цьому поталанило. Познайомився він із Миколою, нібито випадково, у електричці. Бо Микола ще не знав ані мене, ані мого чоловіка. Розговорилися вони.

Микола той каже, що у нього дружина якраз вагітна. Мій Вадим почав кивати, бо зрозумів, що йдеться про Олю. Але в них грошей нема, житла нема – ну, загалом відома пісня. І тут мій чоловік про себе розповідає. Мовляв, він одружений, правда, діток у них нема. Хоч у нас вже було двоє маленьких синочків.

Тут Микола ожив. І одразу запропонував торг. У них буде дитина. Але утримувати вони її не зможуть.  Слово за слово, Микола запропонував продати свою дитину. Сума була захмарною – можна було купити однокімнатну квартиру.

Мій чоловік вдав, що пристав на таку пропозицію. Але захотів познайомитися, так би мовити, з матір’ю своєї майбутньої дитини.

– Нема питань! – дуже зрадів співрозмовник. Але до себе додому чомусь не запросив. Подзвонив якійсь дівчині. І та сказала, що зараз прийде. Це було в іншому місті. Микола здивувався, як це Оля так швидко сюди дістанеться. Але свого здивування не виказав. І добре зробив.

Бо тут до них у кав’ярні підсідає якась незнайома жінка – з отакенним черевцем. Каже, що її звуть Оксаною. В очах сум. Але розповідає, що вони порадилися і вирішили, що віддадуть цю дитину у чиїсь турботливі руки. А вже згодом, коли їм жити стане легше, подумають про інших дітей.

Мій Вадим, звісно, сидів приголомшений. Ніяк не міг все це усвідомити. А Микола це зрозумів по-своєму. Чимсь не сподобалася йому потенційна мати його дитини. Ну, нічого, буває.

І він раптом запропонував, що в нього є ще кілька цікавих варіантів. Цікавими варіантами виявилися Наталя, Юля та Олена. Одна – студентка, інша – донька впливових батьків, а третя жила в іншому місті, в яке Вадиму зовсім не хотілося їхати. Микола не наважувався назвати і їх своїми коханими. Але все виказувало, що цим жінкам він подобається, що це друг і не партнер, а щось набагато більше. І всіх їх він вкутував неймовірною ніжністю.

Вадим несподівано сказав, що дякую за всі пропозиції і що дуже поспішає. Коли він розказав мені про свою подорож, я ледь не знепритомніла. Ми не знали, що маємо робити. Бо просто так розказати Олі про справжню сутність її кавалера не випадало. Вона не зможе просто отак взяти і змиритися із цим. Та й не повірить вона нам, надто болісною була правда.

Ми все ж поговорили з її батьками. Хоча й дуже боялися, що доведемо їх цими новинами до інфаркту. Історія виглядала так. Микола упадав за якоюсь дівчиною, бажано незаможною. А коли чув про вагітність, умовляв продати майбутню дитину. Шантажував, що інакше покине свою кохану.

Зовні все виглядало дуже порядно. Він бо ж не шукає багатої нареченої. І не хоче, щоб кохана жінка робила аборт. І обіцяє одружитися. Але трохи згодом, коли в них буде більше статків.

Олині батьки жили в селі. Звичайно, вони не мали змогу купити дочці бодай сяку-таку квартиру в місті. Та, коли почули, що Оленька вагітна, дуже зраділи. Навіть історії про її коханця не могли затьмарити цієї великої радості. Казали, що будуть виховувати дитину самі, якщо потрібно.

Вирішилася ця проблема несподівано. До Олі приїхав брат однієї із «наречених» Миколи. Приїхав, щоб здійняти скандал, що Оля безсоромно відбиває у його сестри чоловіка. Але коли почув всю «історію хвороби» потенційного швагра, враз змінився. Звичайно, про це йому розказали ми, щоб поки не травмувати Олю. Та й Оля йому дуже сподобалася. Прийшов на годину, а затримався на тиждень.

Більше історій читайте у газеті «Екстра Закарпаття»

А згодом він знову повернувся і вже залишився тут на все життя. Сина Олі він усиновив. На щастя, його сестра ще не встигла завагітніти від всюдисущого Миколи. Знайшла собі іноземця і тепер живе в Німеччині.

А Микола попався зовсім по-дурному. Бо подружки постраждали на самоті, проте в міліцію заявляти не поспішали. Та й хіба підшиєш слова, сказані ним ненароком, до кримінальної справи?

Але Бог не карає палицею. Микола влаштувався працювати на митницю. Яким дивом йому це вдалося, це ніхто не знає А тут одразу ж через рік після його працевлаштування перевірка приходить. Виявляють мільйонні махінації. І багато чого спихнули на Миколу. Звичайно, він був великим авантюристом. Але аж стільки вкрасти не зміг. Просто знайшли крайнього. Тож тепер він у в’язниці. Багатодітний батько, невдаха-наречений та, за сумісництвом, митник.

Марія СИНЬО, газета «Екстра Закарпаття», екслюзивно для zakarpatpost.net

 

Коментування вимкнено