АНОНС. Таємниці пивниць Нижнього Солотвина

Чи знають ужгородці про те, що за декілька кілометрів від міста є справді унікальні місця.  Журналіст газети «Наш Ужгород» побував у селі таємничих пивниць і дізнався про їхнє призначення.

Сотні загадкових, глибоких і темних печер у Нижньому Солотвині, що в Ужгородському районі, нагадують археологічні розкопки, чи потаємні лабіринти.

Ведуть вони в невідоме, тобто, вкопані в гору.

За словами місцевих, у селі кожна родина має такий сховок для продуктів, який називають пивницею.

Їдемо вздовж населеного пункту і чи не кожні кілька метрів у горах зроблено підкопи, на які встановлено двері.

На лавиці біля одного з будинків сидить літня жінка.  Каже, що звуть її Оленою, фотографуватися не хоче, зізнається, що в неї також є пивниця, у ній родина зберігає картоплю, капусту, вино. Колись, коли ще не було холодильників, такі підземні ходи у скелях виконували саме їхні функції. Та й зараз пивниці ідеально підходять для того, аби в них протягом тривалого часу не псувалися овочі та фрукти.

«Хтось навіть шампіньйони там вирощував. А те,  що в 1970 році тут знімали знаменитий фільм «Ватерлоо» знають усі. Там грали світові зірки, навіть із Америки», – підкреслює співрозмовниця.

Жінка зауважує, що за часів СРСР у Нижньому Солотвині було й декілька державних погребів – в них також зберігали різноманітні продукти. Але у 90-х роках їх передали у власність селянам.

Нижньосолотвинські пивниці на обкладинці газети «Наш Ужгород»

«Температура у земляних підвалах стала. Приблизно 14 градусів постійно. Взимку, коли на вулиці холодно, у пивниці тепло, а влітку – навпаки, там можна ховатися від спеки», – наголошує жінка.

Назустріч вибігають три хлопчаки, вони більш говіркі.

«Підземелля приваблюють багатьох туристів. Про них чимало людей розпитують. У нас у іншому кінці села пивниця, – каже дев’ятирічний Міша. – Але в деяких односельців саме тут, на Маскальовому березі».

Чому саме так називається місцина хлопчик точно відповісти не може, але припускає, що це зв’язано з радянською владою, а от берегом чомусь у селі називають гору.

Продовження читайте у свіжому номері газети «Наш Ужгород».

 zakarpatpost.net