«8 годин роботи в Голландії дійсно 8 годин роботи. Ні перекурів, ні кухлю пива з друзями бути не може», – розповідає колишній закарпатець

Не встигаючи на ділову зустріч, замовляю таксі. На автомобіль чекаю півгодини. Водій на сірій «Шкоді» вибачається за запізнення. Каже, що їздив додому прийняти душ, бо засинає за кермом. Заводимо розмову про роботу.

Юрій розповідає, що часом здійснює закордонні рейси. Їздить у Чехію, Словаччину, Угорщину, Німеччину, Францію, Італію. Скільки бере за поїдку не каже. Лише наголошує, що  бажаючих поїхати закордон на таксі в області достатньо.

До Європи на таксі

Юрій витягує цигарку. Питає, чи мені не заважатиме, якщо він хоч двічі затягнеться. Відповідаю, що ні.

Чоловік наголошує, що найчастіше в євро рейси везе туристів, однак трапляється й таке, що підвозити доводиться мігрантів та місцевих підприємців…

«Не можу сказати, що після того, як  ми отримали безвіз, бажаючих скористатися моїми послугами стало більше. Тай за словами прикордонників кількість краян, що виїжджають за кордон не набагато стала більшою. Тепер літо – пік відпочинку. Хіба що на моря закарпатці їздять частіше, – наголошує чоловік.

Худорлявий таксист, на вигляд років 50, вправно втискається між колоною автомобілів і замислюється.

«Недавно віз родинну у Прагу. Жінку і двох дітей. Вона розповідала, що чоловік живе там уже 10 років, відколи побрались, вдома буває тільки на свята. І вона з ним там працювала два роки. А от тепер вирішили виїхати на постійно. Дівчат-близнючок там у школу планують віддати, продовжує далі оповідь чоловік. – А ще вона має родичів на Тячівщині. Так там кожен чоловік другий у Чехії. Дехто, правда, досі в Росії трудиться.  І ще згадувала про подругу, який жила на Хустщині. Вона в Іспанії вже 7 років. Каже, що ніколи не повернеться. Створила там родину, вивчилась на медсестру і живе безтурботно. Хоча працює дуже багато. Гроші й там нікому з неба не падуть».

Питаю Юрія, хто з клієнтів запам’ятався йому найбільше, чи були якісь особливі випадки.

«Так, – одразу в його очах спалахують іскорки. – Був один багатій з Ужгорода. Хоча який він багатій. Звичайний клієнт у Чехії. Він запізнювався на власне весілля. Поламався в нього автомобіль. Дві години прововтузився і безрезультатно. Але виявився щедрим, заплатив майже ще раз таку суму, як я просив, наголосивши, що в нього особливий день. Він теж розповідав, що працевлаштовує там не десятки, а сотні наших земляків щомісяця. А таких як він теж сотні.  Знаю, що багато випускників медичного факультету УжНУ знаходять роботу у Словаччині. Працюють там легально утримують у рази більше, ніж вдома.

Нашу розмову перериває телефонний дзвінок. Таксист  комусь пояснює, що йому потрібно відпочити, відіспатись, обіцяє когось кудись відвезти лише наступного дня.

«Галя з Мукачева, каже він, – поклавши слухавку. – Вона теж трудовими мігрантами займається. Везе дівчат у Чехію. Вони там на швейних цехах працюють. Зараз дуже затребувана професія. Й вищу освіту не треба. Дарма, що мій син  вивчився на економіста і в банку працює. За кордоном простий робітник отримує більше. Його однокурсник виїхав у Канаду. Має там будівельну фірму. Замовлень багато. Минулого літа приїжджав, не може нахвалитися».

Питаю чоловіка, чи не доводилося польських заробітчан підвозити, адже Польща першою відмінила українцям робочі візи і офіційно там працює більше мільйона наших співвітчизників. Там же вони сплачують податки, оформляють медичне страхування… але додому везуть гроші.

«Я особисто ні. Маю друзів, які везуть їх спринтерами. Групами, – заявляє Юрій. – Кажуть, що зарплати там досить низькі. Наші воліють їхати Чехію».

Замислююся тепер я.

Згідно зі статистикою від початку року  від наших трудових мігрантів з-за кордону поступило 3,2 мільярда доларів грошових переказів. Для економіки країни це вигідно. Плюс скільки ще привезли наші заробітчани готівкою…

Але водій перериває мої роздуми.

Ми приїхали…

За грошима – у Нідерланди

Після розмови з таксистом і сама замислилась про трудову міграцію. Не тому, що самій захотілося за кордон, а тому, що 90 відсотків моїх шкільних однокласників дійсно проживають або працюють у одній із країн недалекого зарубіжжя. Більшість, традиційно – у Чехії та Угорщині, але велика частка – у Німеччині та США.

Отже, вирішила написати одному з них.

Василь виїхав до Угорщини років 15 тому. Удома працював слюсарем, там – будівельником. Знайшла його на Фейсбуці, ми не спілкувалися років 7… Тож і  поцікавилась його життям-буттям.

Як виявилося, наразі Василь мешкає  в Нідерландах. Коли дізнався, що пишу про мігрантів матеріал, одразу попросив не вказувати його прізвища. Що ж… згода. Починаємо листування.

«В Угорщині я працював за копійки, там платять мало, як і в Україні. Розгорнути крила там не можна, зазначив  він. – А от робота в Нідерландах – хороший шанс не тільки заробити, але і пожити в самому центрі Європи. У країні дуже м’який клімат, тут у будь-якому місті можна знайти безліч цікавих місць. Мінімальна зарплата там 1200 євро без податків. Можу сказати, що перший рік для мене був найважчим. Ми разом з дружиною вчили мову. Вона сиділа вдома з дитиною, а я шукав, де можна підробити. Я чекав першої поїздки додому. На Закарпатті ж рівно через рік  зрозумів, що в Україні я більше не відчуваю себе вдома, але в Голландії вдома себе поки що також не відчуваю. Почуття було жахливим, загубленим і дуже самотнім. Виявилося, що дуже важливо десь відчувати себе як вдома. Для мене все змінилося, коли я знайшов роботу. Зразу ж з’явився  сенс вставати вранці, з’явилася впевненість у собі».

Отже, родина оселилася в місті Зандфорт, що в 30 хвилинах їзди від Амстердама поруч із Північним морем.
«Там манна небесна також у рот не паде,  – одразу заявив Василь. – У Голландії купити будинок мігранту у перші роки просто неможливо, ціни на нерухомість захмарні (наприклад, квартира 45 м2 не в центрі Амстердама буде коштувати близько 150-200 тис. євро), тому навіть дуже забезпечені люди беруть іпотеку. Ми взяли іпотечний кредит на 30 років під 4% річних. Емігрантові можна розраховувати на іпотеку, якщо є постійний контракт, вид на проживання і середній річний дохід. Як результат, вигідніше платити іпотеку, ніж платити за оренду квартири. А от, скажімо, оренда невеликої квартири не в центрі Амстердаму коштуватиме від 1000 євро на місяць. Ця вартість часто не включає вартість комунальних послуг, Інтернету, телебачення. Часто квартири орендуються без меблів, тому вам потрібно купувати меблі. Пошук квартир здійснюється через посередницькі компанії. Зазвичай, якщо ви знайшли квартиру, власник квартири повинен негайно сплатити комісію за два місяці (за перший і останній місяці оренди), послуги посередника також коштують чимало. І тому в один момент потрібно викласти з кишені близько 30 тисяч євро».

За словами Василя, знайти роботу в Нідерландах можна і без знання мови, але складно.

« Я шукав на порталі пошуку роботи. Часто роботодавець дає перший контракт на 6 місяців – 1 рік, а потім може його продовжити. За законодавством Голландії після трьох тимчасових контрактів роботодавець повинен або припинити працювати з вами, або надати постійний контракт. На нього власне чекають всі.  З постійним договором можна взяти іпотеку, не боятися, що вас звільнять, він є запорукою стабільного життя.
Робочий день у нас складається з 8 годин, що включає 2 перерви 15 хвилин, а також обід 30 хвилин. 8 годин роботи в Голландії дійсно 8 годин роботи. Ні перекурів, ні кухлю пива з друзями бути не може. Крім того, багато робочих місць можуть бути організовані не на 5 днів (повна зайнятість), а, наприклад, на 4 або 3 дні. Або працюйте на 5 днів, але не на 8 годин, а на 6, наприклад. Це дуже зручно. Звичайні голландці рідко працюють на 5 днів протягом 8 годин. Найчастіше працюють 4 дні на тиждень. Цей аспект їхнього життя я ще досі не зрозумів. Якщо ви працюєте протягом 4 днів, то, природно, втратите частину своєї зарплати. Але голландці не хвилюються про це, тому що вони звикли насолоджуватися життям, а не прагнути досягти висоти в кар’єрі та заробити більше грошей».

Василь також охоче ділиться цінами та іншими тонкощами життя на своїй новій батьківщині.

«На роботу я їжджу на автомобілі, але поки його не придбав, користувався громадським транспортом, – зізнається він. – Якщо придбати  проїзний на місяць, можна вкластися в 162 євро. Але з цієї суми 150 євро відшкодовує компанія-роботодавець. Якщо зловили без квитка – траф 40 євро. Жінки вдома тут майже не готують. Усі харчуються у кав’ярнях. Хоч це й досить дорого. Наприклад, чашка кави американо коштує – від 2,50 євро, вартість однієї склянки вина – від 3,10 євро, невеликий кухоль пива – 3 євро, кола – 2 євро.
Поїсти ще дорожче. Наприклад,  сендвіч коштуватиме 5-7 євро. Якась основна страва  може варіюватися від 10 до 25 євро. Часто вона вже включає в себе салат і гарнір.

Щодо продуктів, то ціни приблизно такі:  хліб – 1,50 – 2,20 євро, 250 г помідорів – 1,5 євро, 400 г сиру – 2,50 євро, 150 г шинки – 2 євро, листя салату – 1-2 євро, селера – 2 євро,  томатний сік – 1 євро, 1 літр йогурту – 1,50 євро, 1 літр молока – 1,50 євро, 200 г масла – 1,20 євро,  1 кг курячого філе – 7 євро, 1 кг яловичини – 12 євро, 1 кг свинини – 8 євро, 1 кг яблук – 1,70 євро, 500гр винограду  – 2,30 євро».

Загалом повертатися в Україну чоловік не хоче, тим більше, що вже нарешті обжився в чужій державі.

До речі…

Міжнародний кадровий портал hh.ua провів опитування серед українців стосовно того, чи вплинув безвізовий режим на їхні міграційні настрої.

Отже, як з’ясувалося, на сьогодні кожен шостий-сьомий українець замислюєтеся про трудову міграцію за кордон.

Разом з тим, кількість пропозицій про роботу від іноземних компаній зросла у 1,5 разів. Багато вакансій для наших земляків сьогодні розміщують роботодавці Польщі, Чехії, Швеції, Німеччини, Ізраїлю, Італії та ін.

Якщо розглядати питання з точки зору географії, то є велика ймовірність того, що у зв’язку з прийняттям безвізового режиму може статися перенаправлення потоків трудової міграції. Представники робітничих професій, а також фахівці середньої ланки, які до цього виїжджали працювати у країни СНД, тепер можуть вибрати європейський вектор.

А ось збільшення відтоку представників робітничих спеціальностей, лінійних фахівців цілком можливе, так як рівень зарплат в країні для них не є конкурентними європейським. Крім того, збільшиться потік сезонних робітників. Вже сьогодні представники українського агробізнесу говорять про те, що їм доводиться докладати чимало зусиль для залучення співробітників. Тим більше, що сезонність і в Україні, і в Європі в агросекторі фактично ідентична.

Можна припустити, що у зв’язку з відтоком працівників за кордон, українським роботодавцям доведеться шукати додаткові аргументи для мотивації співробітників залишитися на підприємстві, а відтак і у країні. І це може бути, як збільшення рівня оплати праці, так і нематеріальна мотивація: комфортний клімат в колективі, спільні цінності людини і компанії, прогресивна корпоративна культура тощо.

Багато українців у пошуках цікавої і високооплачуваної роботи готові міняти місце проживання. Трудова міграція характерне явище ринку праці і залежить від багатьох чинників. У першу чергу від наявності роботи в конкретному регіоні. На Закарпатті бажаючих  виїхати традиційно найбільше.

zakarpatpost.net

 

 

Коментування вимкнено