Кримінальні пригоди «нащадків Пинті» на Закарпатті
Непрацюючий драгівчанин, зі «стажем» перебування у місцях позбавлення волі, створив таємне злочинне угрупування, у рядах якого опинився навіть неповнолітній мешканець Буштина. 39-річний чоловік вирішив «відкрити власний бізнес», що базувався на реалізації крадених речей. Спільників знайти вдалося швидко… Тож незабаром, після узгодження деталей плану, тріо приступило до конкретних дій.
Народні «месники»?
Валентин Пилип добре знав «кримінальну» кухню, адже у 2001 році на «зоні» добре наслухався від однокамерників «цікавих» історій про протиправну «гастрольну» діяльність. Тому звільнившись, на життя почав дивитися уже по-іншому. Утім кілька років «сидів у засідці», облаштовував особисте життя – знайшов співмешканку, яка народила йому двох дітей. Однак родину потрібно було забезпечувати, а грошей, як завжди, не вистачало. Отже Валентин вирішив, що стане народним «месником» – грабуватиме багатих, правда, ділитиметься не з усіма бідними, а тільки з тими, хто «працюватиме» з ним у команді.
Збираючи «опришків», першим приглянувся драгівському Пинті на два роки молодший за нього також безробітний Андрій, який так само мав кохану жінку, з якою жив «на віру» і сім маленьких голодних ротів у хаті. Наступним потрапив «на гачок» кримінального авторитета 17-річний Тимур із Буштина. Тож згідно задуму, Андрій мав виконувати обов’язки водія – доставляти групу на місця злочинів і транспортувати награбоване. Тимур же повинен був пильнувати, чи немає поруч «зайвих» свідків і у випадку небезпеки – телефонувати ватажкові, який основну «роботу» – безпосередньо проникнення до осель – узяв на себе. Можливо, Валентин не повністю довіряв новачкам, а можливо, хотів «вполювати» щось особливе тільки для себе.
«Культурне» пограбування
Першою жертвою грабіжників став мешканець Новобарова. Його оселя, розташована у віддаленому куточку населеного пункту, багато років пустувала, але розбійники «вирахували» що майно – варте їхньої уваги. Діяли, як і домовлялись, кожен виконував свої функції. Оскільки хата потенційної жертви знаходилась біля колишніх колгоспних полів, особливого маскування злочинцям не потрібно було. До місця під’їхали, коли стемніло, о 18 годині. Залишили автівку неподалік і взялись до справи. Андрій із Тимуром – чатували, а Валентин, вибивши вхідні двері, проник до помешкання. Очікуваної розкоші у будинку, на подив злочинця, не було. Але йому кинулись у очі живописні роботи «Березовий гай» Леонтьоєва, «Осінь в горах» Томашевського та «Краєвид із млином» Товта. Тож прихвативши мистецькі цінності, ватажок покинув оселю поціновувала художніх творів, трохи розчарувавши підопічних.
Повертатись додому злодії вирішили порізно, аби не привертати увагу, а культурні цінності – продати, кошти ж поділити порівну між собою. Ціни встановили невисокі, оскільки на живописі не знались зовсім. За кілька днів у Мукачеві Валентинові навіть вдалося збути оптом усі роботи – за 1500 гривень, правда 1000 клієнт дав одразу готівкою, а ще 500 обіцяв завезти найближчим часом.
Або пан, або пропав
Найбільш інтенсивно «закарпатські гайдамаки» вишукували інформацію про підприємців. Саме у них, на їхню думку, повинно було б бути найбільше грошей, а отже хотілось «зірвати куш» і компенсувати не дуже вдале «полювання» в Новобарові.
Тож коли кримінальне «тріо» випадково дізналося про статки одного з хустських бізнесменів, Валентинові здалося, що він натрапив на «золоту жилу». До пограбування чоловік готував підлеглих дуже ретельно, адже планував збагатитись одразу на 100 тисяч євро і вже малював в уяві картини райського життя.
За попередньою домовленістю на старенькому Андрієвому «Жигулеві» чоловіки приїхали на «місце дислокації». Щоб відвернути увагу випадкових перехожих, водій відкрив капот своєї «двійки» і вдавав ніби лагодить автівку. Тимур ніс варту неподалік із мобільним телефоном у руці. Валентин же, озброївшись, на всяк випадок, обрізом мисливської рушниці та металевою палицею, подався до хати. Його співучасники теж мали при собі тесаки, які при необхідності повинні були застосувати проти господарів або небажаних свідків. При цьому діяли злочинці прямо посеред білого дня, розраховуючи на те, що власники помешкання у цей час на роботі. Розбивши залізною тростиною вікно на гаражі, Валентин пробрався в житлове приміщення. На щастя, ґазди справді не було вдома. Отже чоловік спокійно приступив до «обшуку». Невдовзі він знайшов сейф і зрозумів – гроші там! Однак коли почав зламувати замок, «скринька Пандори» спрацювала… За кілька хвилин його оточили міліціянти.
При затриманні правоохоронці виявили в кишені Валентина марихуану. Тому відповідати чоловікові довелось не тільки за збройні напади, пограбування та незареєстровану зброю, але й за зберігання наркотиків.
Отак не зовсім не героїчні «опришківські походи» закарпатських любителів легкої наживи закінчились передбачуваною поразкою. Колегіальним рішенням Хустського районного суду (у складі суддів О.Я.Волощук, М.М.Довжанин, В.Д.Кемінь) Валентина засуджено до 4 років і 6 місяців, а Андрія – до 1 року і 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна. Неповнолітнього ж Тимура – притягнуто до умовного покарання, строком на 1 рік.
Марина АЛДОН, zakarpatpost.net
P.S. З етичних міркувань імена дійових осіб у матеріалі замінено
