Хто врятував закарпатця з палаючого автомобіля? Неймовірна історія

Часто в нашому житті трапляється щось таке, що кидає світло на всі інші події. Ця історія трапилася із успішним бізнесменом, батьком щасливої родини. І вона про те, наскільки багато важать наші думки. Наскільки вони керують нашим життям.

ДРУЖИНА КИНУЛАСЯ У ПОЛУМ’Я.

МИХАЙЛО, НЕПРИТОМНИЙ, ЛЕЖАВ НЕПОДАЛІК

Михайло ніколи не вірив ні в яку містику. Ніколи з ним не траплялося якихось надзвичайних історій. У нього було все, чого може собі побажати людина. Він був ще молодим, коли став директором потужної фірми. Жодні соціальні потрясіння не зачепили його кар’єру. Серйозних конкурентів не мав. Адже продавав товари, виготовлені в Італії, і був тут єдиним представником, пише «Екстра Закарпаття».

Одружився він теж вдало. Його дружиною стала дочка прокурора. Проте не можна сказати, що це був стовідсотково шлюб із розрахунку. Олена була дуже вродливою, за нею упадало ціле місто. Можна сказати, що Михайло її відбив у цілого полку залицяльників. Дружина справді була закохана у свого чоловіка – такого гарного, дотепного, легкого, успішного.

Мали вони двох донечок. Толі виповнилося десять. Він був обдарованим скрипалем, йому пророчили велике майбутнє. Молодша, Оленька, ще ходила в садочок. Загалом, це була сім’я, якій можна тільки позаздрити. Бо навіть те, що не купиш за гроші, – здоров’я – вони мали достатньо. В родині ніхто не хворів. А кожне літо вони відпочивали на берегах найчарівніших у світі морів.

Проте життя складається непередбачувано. В одну якусь мить можна втратити абсолютно все! А коли не все, то більшість із того, що ти надбав. Або що тобі давалося задарма. Так могло статися і з Михайлом.

Їхали вони якось із весілля своїх друзів. Це був веселий, погідний день. Всю дорогу згадували смішні історії, які завжди трапляються на такому дійстві. Проїжджали вони через дуже живописні місця. Навколо ліс, літо у розпалі, краса неймовірна. І от вони виходять з машини. І вирішують відпочити. І Олег, їхній кум, цей відпочинок знімає на відеокамеру.

От усі вийшли з машини. Вирішили розкласти на траві частування, яке залишилося від весілля. Бо ж на природі це з’їсти куди веселіше, аніж удома. Вони відійшли досить далеко, на сонячну галявину, вже відкоркували дороге вино. Бутерброди з ікрою та різна смакота вже теж чекали на траві.

Михайла уповноважили принести принести із машини кілька пляшок мінеральної води. Бо з мінералочкою частування здається більш повним. На галявині було чути сміх, жарти. Олег знімав ці миті відпочинку на відеокамеру. Але раптом пролунав вибух. Всі озирнулися в той бік, звідки було чути страхітливі звуки. Вони пролунали звідти, де стояла їхня машина. Всі на якусь страшну мить просто оніміли. Їхня машина палала. І там, на місці вибуху, був і Михайло.

Дружина кинулася у полум’я. За неї зірвалися й інші. Михайло – непритомний – лежав неподалік. Тільки Олег ніби закам’янів. Він так і стояв із камерою, не міг зрушити з місця. Потім хтось отямився першим, викликали швидку, міліцію.

Михайла доправили в лікарню. І зразу ж поклали на операційний стіл. Поки Михайла оперували, всі четверо мовчки чекали, не наважуюсь навіть звести погляду. Нарешті двері відчинилися. Втомлений лікар зірвав із себе маску і сказав, що хворий буде жити. Хоча враження внутрішніх органів були дуже важкі. Проте, можливо, йому доведеться ампутувати ногу.

  • За відомими мені законами медицини, він не мав шансів вижити. Але можу вас порадувати, сталося справжнє диво! – намагався усміхнутися лікар друзям свого несподіваного пацієнта.

Всі полегшено зітхнули. А потім були дні, тижні боротьби за життя. На щастя, все обернулося так, що обійшлося без ампутації ноги.

ОЛЕНА РОЗПЛАКАЛАСЯ, ВОНА БУЛА ВПЕВНЕНА, ЩО ЇЇ ЧОЛОВІК ЗБОЖЕВОЛІВ

Єдине, що дуже непокоїло всіх, це дивна поведінка хворого. Він вдивлявся кудись приголомшеним поглядом і питав:

– Ти що тут робиш?

І так було багато разів. Олена розплакалася, вона була впевнена, що її чоловік збожеволів. Він не впізнає її. А може він бачить привиди. Заметушилися й лікарі. Вони зробили усілякі можливі обстеження. Але ніяких відхилень у роботі мозку так і не  знайшли. Пояснювали такий стан тим великим стресом, який пережив Михайло кілька днів тому. І заспокоювали, що невдовзі все має піти, як і раніше. Просто потрібен час для того, щоб емоційний стан хворого прийшов у норму.

А ще через кілька днів Михайло мав святкувати своє день народження. Йому виповнювалося тридцять років.

Тож Олег знову згадав про відеокамеру. Він приніс її в лікарню. І знімав ті  прекрасні моменти, коли приходили друзі та знайомі вітати Михайла у його палату.

І от через кілька днів вирішили зробити Михайлові новий сюрприз. І показати йому святкове відео із його дня народження у лікарняній палаті.

У палату занесли багато стільчиків. Найближчі друзі вмостилися зручніше,  адже згадувати приємні моменти – це завжди неабияка розвага.

І спочатку увімкнули відео із тієї сонячної галявини, неподалік від якої і стався страшний вибух. Адже про цей запис всі майже встигли забути. І от починаються кадри із того, як розкладають на траві бутерброди, відкорковують вино. Як всі сміються, передражнюють одне одного. А потім Михайла просять принести із машини хоч дві пляшки мінералки. І тут камера показує, як стається вибух. Як якась сила відкидає Михайла вбік. А потім стається щось таке, що приголомшує всіх. На відео чітко видно, як біля машини з’являється біла жінка. Вона молода і дуже вродлива. Вона ходить крізь полум’я і їй зовсім не боляче. Вона схиляється над Михайлом і комусь грізно каже:

– Ні! Я його не віддам! Я хочу, щоб він залишився жити!

А потім до Михайла підбігають дружина та друзі і дівчина відступає.

– Це вона! Я її впізнав! – закричав хворий. Всі зніяковіло перезирнулися. Бо ніхто цієї жінки не впізнав. А тим більше, що вона була якось безтілесною. Звичайна людина не може проходити крізь полум’я, залишаючись неушкодженою.

А потім було інше відео. Воно було більш святкове. Квіти, подарунки, жарти. Але біля ліжка Михайла час від часу з’являється жінка. Це та ж сама незнайомка, що й на попередньому відео. Вона покірно відходила тільки тоді, коли хтось близько підходив до ліжка. Всі відчули щось близьке до жаху. Адже ніякої жінки в той час, коли знімалося відео, в платі ніхто не бачив. Так ось, із ким говорив Михайло час від часу! Значить, він не божевільний. У нього справді був співрозмовник, якого ніхто, крім нього, у цій кімнаті так і не побачив

– Ти її впізнаєш? – стривожено спитала Олена.

  • Це Ліда! – сумно сказав чоловік.

Так, Олена знала про Ліду. Вона кохала Михайла, вони навіть мали одружитися. Але раптом Михайло злетів дуже високо. Він стрімко почав багатіти. І водночас так само швидко охолов до Ліди, яку вважав своєю нареченою.

  • Треба їй подзвонити! – вирішив Михайло.

Олена погодилася. Тільки попросила відкласти це до того часу, поки він одужає зовсім і повернеться додому.

ВОНИ ТАК І НАЗИВАЮТЬ ЇЇ – НАША ТРЕТЯ БАБУСЯ!

Михайло почав швидко одужувати. Його аналізи тішили лікарів. До нього повернулася сила та впевненість у собі. Він почав жартувати, як зазвичай. Казав, що більше не відчуває болю. Хотів повернутися до звичайного життя. Ще кілька днів його протримали у лікарні. Бо були здивовані таким стрімким одужанням пацієнти. Адже його травми були дуже серйозними. Зазвичай із такого стану хворі виходили роками.

Михайло повернувся додому. Потроху почав знову входити в робочий ритм. І забув про свою обіцянку подзвонити Ліді. Повернутися до цього питання його змусив фільм, який він дивився зі своєю дружиною. Там герой теж потрапив у автокатастрофу.

І тоді чоловік знову сказав дружині:

– Треба подзвонити Ліді!

Олена знову погодилася. І цього разу він набрав домашній номер своєї колишньої нареченої. Вона жила за триста кілометрів від нього. Трубку довго ніхто не брав. Але раптом почувся жіночий голос:

  • Вам кого?

Михайло впізнав цей голос. Це була мама Ліди.

  • Ліду, будь ласка, покличте до телефону! – якомога спокійніше попросив Михайло, хоч дуже у цю хвилину хвилювався.
  • Немає Ліди! Померла вона! – сказала жінка і розридалася просто у телефонну трубку.
  • Як? Коли? – перепитав Михайло. Він зрозумів, що з горя Лідина мама просто не упізнала його голос. Та й, напевно, не сподівалася цього. Вже стільки років минуло з того часу!
  • Двадцятого червня! – ледве встиг зрозуміти Михайло. Бо жінка кинула трубку – напевно, тому, що вже несила було про це говорити. Вона навіть не поцікавилася, хто дзвонить.

Михайло опустився в крісло. Двадцятого червня сталася ця страшна подія, яка сталася із автомобілем, який зайнявся.

Кілька днів чоловік не міг вийти із жахливого стану. Хоч вважав себе прагматичною, раціональною людиною. І ніколи не зважав на якусь містику. «То, значить, вона вже мертва приходила до мене!» – думав Михайло. А потім раптом зібрався їхати на могилу Ліди.

  • Я з тобою! – стривожено сказала дружина.

Але Михайло попросив дозволити йому це зробити самому. Олена зрозуміла, що її поява в родині колишньої нареченої чоловіка може виявитися болісною і небажаною. Тому згодилася, що Михайло має поїхати сам.

Як не дивно, мама Ліди не кричала на Михайла, не нарікала. Вона просто почала довго плакати в його обіймах. А потім розказала, як боляче її дочка переживала розлуку із ним. А деколи навіть у сльозах бажала, щоб він згорів.

  • Але я впевнена, що вона б за тебе віддала життя! – сказала ця літня жінка.

Вона й віддала за мене життя, подумав Михайло. Мабуть, в останню мить вона передумала, пожаліла за своє прокляття. І померла замість мене. Адже Ліда згинула в автокатастрофі того ж дня, тієї ж миті, коли сталася біда з Михайлом. Автомобіль, в кому вона їхала із вокзалу, раптом серед вулиці зайнявся. Шофер встиг вискочити, а вона залишилася в палаючій машині.

Зараз Михайлові 45. Його син одружився. Його наречена – теж музикант. Коли Олена спробувала заперечити, що він ще молодий і що за ним упадають дочки заможних татусів, Михайло тільки гнівно подивився на дружину. Та все зрозуміла. Історія знову зможе повторитися. І рано чи пізно біда може наздогнати їхнього сина. Тому погодилася на цей шлюб.

А от мамою Ліди він опікується і сьогодні. Вона так природно увійшла в їх родинне коло, що стала ще однією – третьою бабусею для Михайлових дітей. Вони так і називають її – це наша третя бабуся!

Руслана ХОМЕНКО, газета «Екстра Закарпаття», екслюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено