Креативна Чехія. Чого нам повчитися від сусідів?

Словенія та Чехія – країни, чия креативна економіка нині переживає період активного розвитку. УП.Культура побувала в кількох словенських і чеських містах разом із Програмою ЄС та Східного партнерства “Культура і креативність”. І тепер розповідає про найцікавіше з побаченого.

Мекка туристів з Америки та Росії, 10-мільйонна Чехія багатьом досвідченим мандрівникам здається надто банальною локацією, весь культурний асортимент якої складається зі стандартного туристичного набору музеїв і середньовічних пам’яток.

Ми зібрали історії 5-ти міждисциплінарних культурних закладів з двох чеських міст, Праги й Плзеня, досвід яких може стати корисним для українських менеджерів культури й зацікавити мандрівників.

Усі вони виникли “знизу”, внаслідок бажання художників і активних громадян разом творити публічний простір для культури.

Усі на певному етапі отримали підтримку в рамках програми “Культура і креативність”.

Плзень, четверте за розміром місто Чехії (160 тисяч мешканців) відоме не лише як батьківщина однойменного виду пива низового бродіння, але і як Європейська столиця культури-2015.

А ще камерне місто за кількістю й рівнем сучасних, оздоблених за останнім словом техніки культурних центрів, креативних просторів, інституцій сучасного мистецтва, галерей і театрів може конкурувати з Києвом.

У Плзені УП.Культура відвідала два креативні простори, які визначають культурне обличчя міста.  Досить різні інституції об’єднує практика ревіталізації занедбаних локацій індустріальної ери.

• Криниця на Шахті поїть ужгородців срібною водою

Найстарший центр серед усіх представлених програмою “Культура і креативність” у Чехії – Moving Station (Рухома станція) – відкрився в 2000 році в будівлі Південного вокзалу Плзеня: після розбудови залізниці станція на межі історичного центру не використовувалася й споруда занепадала.

Центральний фасад Moving Station. Фото: animanie.cz

Колектив “панків”, як їх із певним захопленням називають поза очі празькі чиновники від культури, натхненно взявся за перетворення камерного модерного будинку. Оскільки ентузіасти самоорганізувалися без жодної підтримки ззовні й ремонт робили своїми силами, обійшлися без “хіпстерського шику”. Утім, і без надмірної простоти, що часто межує в подібних закладах з неохайністю: якісно пофарбовані стіни, відреставрована старовинна ліпнина.

Ідея та чільна роль у реалізації проекту належала Роману Черніку, який зараз працює на посаді арт-директора з культурних і соціальних проектів в організації, яка називається Johan Centre. Остання стала головним юридичним суб’єктом у ревіталізованому просторі вокзалу.

Чернік взагалі є знаковою постаттю для культурного розвитку Плзеня: саме йому в 2007 році на думку спало висунути місто на титул Європейської столиці культури. “Спершу це був жарт“, – зізнається Чернік під час екскурсії центром.

Фото: Prostory

Формат діяльності, який працівники Johan Centre визначають для себе як ключовий – це воркшопи альтернативного театру. Результат усіх воркшопів презентують публіці чи то в рамках позаконкурсної програми Міжнародного театрального фестивалю, чи то як окремі заходи, покликані пожвавити культурне життя міста влітку.

Воркшопи традиційно ведуть відомі закордонні театральні актори й перформери, такі як Стефанія Торс (Ісландія), Сакіо Такагаші й Рюзо Фукугара (Японія), Філіп Шенкер (Швейцарія), Домінік Гудар (Франція) та інші. Деякі воркшопи проводять яскраві персоналії чеського незалежного театру, до яких належить і сам Чернік.

Крім різнопланової театральної діяльності (фестивалі, театральні й паратеатральні проекти, постановки, консультування), центр має ще два напрямки роботи: соціальна робота (робота на вулиці, інформаційний центр для проблемної молоді, проекти з ресоціалізації методами мистецтва та освітні проекти (художня, драматична й естетична освіта, персональний і соціальний розвиток) .

Роман Чернік. Фото: ceskatelevize.cz

Окремий фокус роботи інституції – це діти. Тут діють численні студії для малечі, починаючи з молодшого шкільного віку.

“Наша мета – будувати мости, – розповідає Чернік. – Ми працюємо з дітьми й молодими професійними акторами, ми робимо власні вистави й запрошуємо трупи з Росії і Японії. Паралельно ми організовуємо публічні воркшопи. Ми намагаємося поєднати різні види візуальних мистецтв і театр“.

Команда центру вважає символічним, що старий вокзал поєднує дві частини Плзеня. “Ми б хотіли перетворити цей простір на місце, де можна проводити час взимку, знайомитися з новими людьми й пробувати нові мистецькі практики“, – додає Роман.

Центральний хол після реконструкції. Фото: dpdz.cz

Крім грантів на діяльність центру й окремі проекти, витрати на утримання інституції покриває оренда приміщень центру для конференцій, корпоративних подій, фестивалів, лекцій, перформансів, концертів, кінопоказів, і навіть весіль та ювілеїв. Також у хабі діє невелика кав’ярня.

• Видовищна Говерла з висоти пташиного польоту. ВІДЕО

Ідея призначення культурних столиць полягає в зміцненні культурних зв’язків між європейськими націями і підтримці локальних креативних індустрій. Культурні столиці, де протягом усього року організовуються фестивалі, виставки, концерти, ярмарки, приваблюють велику кількість туристів. До прикладу, в 2015-му Плзень відвідало на 3,4 млн більше гостей, ніж у 2014-му.

Святкові заходи на Площі Республіки. Фото: plzen2015.cz

Крім того, підготовка до ролі культурної столиці Європи означає для міста поліпшення зовнішнього вигляду та інфраструктури й стимулює залучення місцевих жителів до організації міського простору.

Так, у Плзені  ініціатива Foster the City закликала містян позначили публічні місця, які потребували благоустрою. Потім для кожного місця розробили план перетворень, а кожен волонтер обрав, у якому проекті йому б хотілося взяти участь. Усе відбувалося за експертної підтримки проектної команди культурної столиці.

Проект “Культурна столиця Європи” ініціювала міністр культури Греції Меліна Меркурі в 1985-му.Першим містом, якому надали статус Культурної столиці Європи, стали грецькі Афіни.

Ювілейного 2000 року за звання культурної столиці Європи точилася особливо гостра боротьба, і Європа замість однієї отримала аж 9 столиць: Авіньйон, Берґен, Болонью, Брюссель, Краків, Гельсінкі, Прагу, Рейк’явік і Сантьяго-де-Компостелла. Після цього поширилася практика надавати титул одночасно двом містам, а з 2021-го їх щорічна кількість збільшиться до 3-х.

Новий Театр, збудований у рамкаех проекту “Плзень – Європейська Столиця Культури-2015”.Фото: plzen2015.cz

До 2017 року столичний статус приміряли 56 європейських міст. Цьогоріч титулом хизуються Пафос (Кіпр) і Орхус (Данія).

Міста подають заявки на конкурс за 6 років до обрання. Кандидати повинні відповідати кільком умовам: у міста має бути затверджена місцевою владою стратегія культурного розвитку, яка вписується в загальну стратегію розвитку міста та економічного зростання. І головне, в тому, щоб місто стало столицею культури, мають бути зацікавлені всі: від міської влади до пересічних громадян.

Кожен кандидат вибирає собі тему, яка підкреслює його унікальність – девіз Плзеня звучав як “Open up!” (“Відкрийся!”). Готуючись до 2015 року, тут прямо в старому депо збудували креативний і культурний інкубатор “DEPO2015”.

DEPO2015 – це, як свідчить назва, креативний простір у колишньому автобусному й тролейбусному депо. Він відкрився навесні 2015 року як центральна локація проекту “Плзень – Європейська Столиця Культури-2015”. Велетенське депо стало головним матеріальним спадком, що лишився місту після завершення “столичного” року.

Фото: plzen2015.cz

Публіка швидко освоїла заклад, розташований неподалік від центру: під час першого сезону роботи він прийняв понад 100 тисяч гостей. Одна п’ята з них відвідали виставки й масштабні музичні події, такі як фестивалі Zebrik і Rock for People, театральні вистави й Фестиваль вуличної їжі, який відтоді став регулярним.

• ТОП-5 місць в Ужгороді, які потрібно побачити туристам

Водночас DEPO2015 позиціонується не просто як локація для художніх і культурних заходів на кшталт виставок і концертів (хоча така діяльність досить бурхлива й у центрі під неї виділені стаціонарні території), а як місце, де отримують підтримку креативні індустрії, де “культура зустрічається з бізнесом“.

На практиці це, зокрема, означає безперервну роботу кількох майстерень, об’єднаних під титулом Makerspace. Користуватися ними може будь-хто, сплативши незначний за чеськими мірками членський внесок (близько 300 євро на рік).

Майстерні Makerspace. Фото: plzen2015.cz

Рівень оснащення майстерень приголомшує навіть столичного відвідувача: це і велетенський ангар для роботи з деревом, обладнаний усіма можливими видами ручного й електроінструменту, і майстерня з роботи з металом, і літографічна майстерня, і центр 3D-друку з тривимірними принтерами.

Програма Креативний Інкубатор пропонує менторську підтримку від професіоналів у сфері креативних індустрій для молодих компаній, які прагнуть запустити свій бізнес.

Також у DEPO2015 діє кафе, комунальний сад і коворкінг, де працюють місцеві фрілансери.

Мобільна галерея в DEPO2015. Фото: plzen2015.cz

Окреме приміщення виділене під програму художньої резиденції. Художники (які, до речі, можуть у вільній формі висловити своє бажання взяти участь у резиденції, написавши на імейл простору) отримують не лише житло й простір для роботи, а й право користуватися усіма можливостями ремісничих майстерень.

Не забувають у DEPO2015 і про дітей: крім освітніх екскурсій поточними виставками, хаб пропонує ремісничі воркшопи, які дітлахи до 18 років можуть відвідати з батьками, та літні табори для школярів 8-12 років, також ремісничого спрямування.

Ольга Папаш, УП.Культура

Фото обкладинки: depo2015.cz