Як закарпатець Європою мандрував: морозиво за 90 гривень, кримінальні паркувальники та велетенські штрафи
Ужгородець Володимир Морозов нещодавно об’їхав Європу і поділився враженнями від поїздки, занотувавши дуже цікаві факти. Також він порівняв наші та угорські вбиральні, дороги, розмітку, страви, місця для відпочинку.
Отже, пропонуємо Вашій увазі дорожні замітки закарпатця-мандрівника. Його розповідь дійсно вражаюча і багата на ексклюзивні спостереження.
Усі дороги ведуть в Рим
Спробую розповісти те, що не розкажуть вам ні в одному з туристичних агентств. Можна довго описувати мальовничі пейзажі, але не варто, бо тоді моя оповідка буде такою, як у всіх.
Отже, про все по порядку.
Туалетні справи
В Угорщині мене вразили банальні туалети на місцях зупинок. Чисті, прибрані. Скрізь там можна знайти хороший і якісний папір, поблизу немає ніяких наглядачів. Громадські вбиральні безкоштовні. Поруч знаходиться майданчик із лавочками і столиками, є смітники, кран з водою, нічого не розмальовано графіті, все ціле і функціонує (без взводу поліції неподалік). Тепер уявіть таке у нас на об’їзній або десь між Середнім і Ужгородом. Думаю, туалетний папір там висів би менше 1 секунди, а через 3 дні вбиральня перетворилася б на руїни. Ось що значить самосвідомість. Хотілося побачити нічний Будапешт, але ми його об’їхали по об’їзній. До слова, в Словенії ситуація трохи гірша. Вже є графіті, паперу немає, туалет прибирається не так часто, але до розрухи ще далеко. А взагалі Словенія мені сподобалася. Гори, ліси, як у нас. Краса.
Вразило, що як в Угорщині, так і в Словенії та Італії всюди встановлено знаки та покажчики. Заблукати просто нереально. Дорожня розмітка така, ніби її вчора нанесли.
Транспортне сполучення
Дороги в Італії просто казкові. Знаки, огорожі, розмітка, розв’язки, якість. Але я ніяк не міг зрозуміти, навіщо їх огороджують парканом (2 метри, а то і вище). Чи то бояться, що комусь заманеться перебігти 6 смуг інтенсивного руху, чи що комусь заманеться зупинитися і піти за портерами. Як мені вже потім пояснили, зроблені ці огорожі від птахів. Дуже багато аварій трапляється саме через пернатих.
Ще мене привели в захват їхні ліси. Це такі собі лісопосадки. При чому дерева напевно висаджували за допомогою вимірювальної рулетки. Все строго паралельно-перпендикулярно. Навіть висота у всіх насаджень майже однакова. Може у них у штаті є людина, яка рівняє дерева? Сподобалися їхні огородження земельних ділянок. Красиві парканчики. Стовпчики і помаранчева сітка. Все теж акуратно і рівно. Ці парканчики були всюди. І ніхто ж їх не краде! Вони стоять! У нас би простояли рівно стільки, скільки б і висів папір у туалеті. До слова, у них теж є цигани. Вибачте, роми.
Інтернет
Дуже засмутив і розлютив європейський безкоштовний Інтернет (wifi zone). Сказати, що він поганий – не сказати нічого. Смартфон не підключався, а швидкість була такою, що нічого не міг завантажити з повідомлень вайбера і скайпу.
Мукачево в Італії?
Венеція, Болонья. Не знаю чому, але, як на мене, вона (Болонья) схожа на Мукачево та Львів одночасно. Місто безсумнівно гарне, але … засмутила купа папірців і недопалків усюди.
Ну… до сміттєвого колапсу Львова їм далеко. Так само графіті. Чесне слово, ловив би і ламав руки цим «художникам» і змушував би робити повний капремонт. Вивіски магазинів дуже часто досить занедбані і старі. А ще вони за… загажені. Голубами. На вулицях багато пилу і бруду. Гуляючи і спостерігаючи, ніде не бачив фіранок на вікнах. Або жалюзі піднято, або опущено. За 2 тижні я бачив фіранки тільки три раз, при чому, двічі в гостях, де проживали українці. Дорогою з Болоньї до Флоренції бачив низку тунелів у горах. Таке враження, що коли їх будували, то інженери передбачили буквально все. Це просто треба проїхати. Найдовший тунель ми проїжджали за п’ять з половиною хвилин. Місцини, звичайно, фантастичні. Що тут скажеш… Північні Апенніни.
Із Флоренції до Риму дорога нічим не гірша. Лише тунелів менше. Але їх замінюють красиві пейзажі гір, села, розташовані на пагорбах. Будинки на вершинах нагадують самотні міні-замки. Усе в італійському стилі.
Рим. Перше, що мене засмутило це – водії. Хто їде на своєму транспорті, будьте готові до кількох речей. Отже, вас можуть неприємно здивувати:
1) Мотоциклісти. Їм начхати на правила. Перетнути подвійну суцільну це в порядку речей. Виїхати на зустрічну? Без проблем. Вискочити вперед вами і загальмувати – дуже легко.
2) Легковики. Підрізати вас – запросто!
3) У Римі ніхто нікого не пропускає. Це просто не прийнято. Хоча штрафи за порушення проїзду досить великі.
У Італії люблять фіксувати швидкість, як самі поліцейські на машинах з радарами, так і на світлофорах за допомогою камер спостереження.
А от пішоходам, які переходять дорогу не на світлофорах, але на зебрі, водії точно зупиняться.
Ні, не думайте, що вони вас люблять. Просто вони настільки бояться збити або навіть зачепити, бо будуть платити вам гроші до кінця ваших днів. Якщо маєте відеореєстраор – то він вам стане в нагоді. Тут якщо вам дряпнули або зам’яли машину – порушник швиденько змивається. Не спійманий – не злочинець. А як я зрозумів, то відеореєстраторів тут немає ні у кого. Не баріться на світлофорі (це водіям) інакше вам тут же будують сигналити. Взагалі італійці, а особливо водії, народ дуже емоційний, який використовує за кермом вкрай ненормативну лексику вперемішку з жестами.
Довелось мені їхати в машині з корінним італійцем. Підрізав його інший місцевий. Тиради там було хвилин на 10. Мій водій провідмінював його в усіх часах і відмінках, потім і всіх його родичів та домашніх тварин.
Ще одна проблема там – знайти місце для паркування. Запам’ятайте: жовтим кольором позначені місця для інвалідів і, не приведи Господи, вам там залишити машину. Якщо побачать, що ви не інвалід, заплатите фантастичний штраф. Синім кольором позначені платні паркомісця. Білим безкоштовні.
Не можна ставити автомбіль на парковках для мотоциклів чи десь біля чиїхось воріт. Вашу машину просто евакуюють, ви заплатите за евакуатор, штраф за порушення і тільки потім зможете забрати свій транспортний засіб.
Уникайте парковок в сумнівних районах, особливо якщо бачите там типів (будь-якої статі) бомжуватої зовнішності. Вони можуть видавати себе за паркувальників, приставати до вас, просити грошей. Якщо ви їм не заплатите (1-3 євро), будьте впевнені, що повернувшись до своєї машини виявите на ній подряпину, вм’ятину або навіть людські фекалії.
Магазини
Варто згадати і про магазини, а точніше – про маркети. Зазвичай вони працюють годин до 7 за місцевим часом.
Хоча… є один магазинчик… смішно, але його назва дуже співзвучна нічним магазинам Ужгорода. Так. Мова про Зіні. Мабуть це якесь магічне поєднання букв. Магазин Zinga. Вимовляється ідентично нашій Зіні. Правда, працює тільки до 23:00. І ціни в ньому втричі вищі, ніж у маркетах. Нам важко до них звикнути, особливо коли починаємо рахувати в гривнях.
Потрібно шукати знижки, які у них постійно, але в обмежений час (кілька днів або тиждень).
Яка ж Італія без піци?!
Якщо надумаєте їсти морозиво або піцу в центрі Риму, будьте готові до того, що його продадуть за завищеною ціною (2.5-3 євро за 2 невеликі кульки), або взагалі ви купите заморожену воду з сиропом. При цьому, вас будуть запевняти, що це все найкраще і справжнє італійське. Якщо хочете справжнє італійське морозиво, то вирушайте шукати Gelateria, там є величезний вибір смаків… із вершками, горішками, шоколадом, спиртним. Черга о 12 годині ночі була, як в СРСР за ковбасою. За 2.70 ми купили величезну порцію з 3 кульок у вафельному ріжку. Було настільки смачно, що я просто більше не зможу вживати у нас продукцію іменовану морозивом.
З піцою та ж історія. У центрі для туристів продають розігріту в мікрохвильовці заморожену піцу, приготовану студентом або біженцем з Бангладешу (Сирії, Замбії) і переконують, що її приготував мало не сам шеф-кухар піццейоло і тільки спеціально для вас.
За піцою теж вирушайте подалі від центру, тільки дивіться далеко не помандруйте, тому що і в Римі є кримінальні райони. Шукайте піцерії, де сидять люди. У них також в деяких місцевих закладах погано готують піцу, або там захмарна ціна. У таких місцях відвідувачів мало. Прислухайтеся до мови клієнтів. Якщо це італійці, то сідайте за столик і замовляйте піцу. У Римі ця страва стандартна за розміром. На форму середньої тарілки. У них немає маленької піци, піци фемелі. Так що не намагайтеся її замовити – вас просто не зрозуміють. Римська піца має тонкий корж. Неаполітанська товщий.
Ватикан
Приготуйтесь до того, що доведеться пройти дворівневу перевірку: огляд речей і фейс-контроль. Сумки, ранці, колючо-ріжучі предмети заборонені. Дрес-код: спідниця, сукня нижче колін або до колін, закриті плечі, мінімальне декольте. Інакше просто не пустять. Для чоловіків бажано мати на собі штани, не шорти.
Колізей
Біля цієї пам’ятки зустрів земляків. Варто зазначити, що на мені була синя майка з великим гербом України і бандана в кольорах національно прапора. Я почув українську мову і обернувся. Хлопці мене побачили і тут же пролунало: «Слава Україні! Героям слава!»
Було страшенно приємно. Обходячи навколо Колізею я побачив триколор і напис: «Екскурсії для росіян». Ну… не знаю кому як, а на мене ця ганчірка діє як червоне полотнище на бика. Як мені потім пояснили, я зробив вкрай небезпечний вчинок, оскільки на мене могли викликати карабінерів, яких там достатньо на кожному кроці. Я просто прямо пішов у своєму вбранні у той натовп. Проходячи повз носія “прапора”, досить голосно привітався: «Слава Україні!» На моє здивування, нервово відреагувала тільки одна жінка з триколором, інші дружно засміялися у відповідь. Вона опустила прапор вниз і пішла в сторону.
Брудно не лише в нас
Сміття у Римі просто кидають на землю. Всюди недопалки, папірці, пластикові пляшки… Навіть в парку поруч із Колізеєм. Дуже огидно. Мене це страшно дратувало, але я дав собі слово, що мій відпочинок не затьмарить ніщо. Міркував, хто винен… Винні і комунальники, і туристи, і місцеве населення однаково.
Також у Італії багато графіті… негарних, як і у нас.
Пляжі
Пляжі у них є платні і безкоштовні. Ну… в принципі… як і скрізь. На пляжах відносно чисто, якщо порівнювати з тими ж пляжами Затоки або Одеси. Але не думайте, що там стерильна чистота, як в операційній. І знову ж таки, справа не в туристах. Самі італійці теж вміють свинячити. Пляжі у них роздільні. Є спеціальні місця для відпочинку з тваринами, ЛГБТ, для трансвеститів, для нудистів. На пляжах продають всякі дрібнички, покривала, купальники, напої, а ось з їжі не пропонують нічого. Не можна. Ну хіба що фрукти. Взагалі місцеві беруть з собою на пляж воду, фрукти, салати, на крайній випадок горішки, чіпси і ніяких курок гриль, шашлику і горілки. Алкоголь на пляжах не п’ють. Ну хіба що баночку 0.33 пива. Все що більше – 100% турист.
Повії
Зробили мені екскурсію і в район Червоних ліхтарів. Не подумайте нічого поганого, далі екскурсії справа не пішла. Година послуг куртизанок коштує 30 євро. Стоять «подруги» уздовж доріг, на автобусних зупинках, деякі ходять уздовж траси туди-назад (метрів 5-10), не покидаючи місце своєї постійної дислокації, деякі сидять на пластикових стільцях. Переодягатися можуть прямо на бордюрі. Переплутати їх з іншими дівчатами неможливо, оскільки одягнені майже в те, в чому мати їх народила. Показали мені й трансвеститів. Бачив навіть жінку-кішку, ну прямо як у фільмі. Вона просто виникла з темряви і перетнула дорогу.
Обмін грошей
Якщо у вас в гаманці виявилися долари замість євро, то приготуйтеся до того, що обміняти їх буде важко. У банках тут гроші не обмінюють, тому треба шукати відповідні пункти. Мені довелося покататися години 2, щоб здійснити цю процедуру. Всього я знайшов тільки 2 робочих обмінники (обидва в центрі), один з яких недалеко від Колізею.
Отже, такою була подорож закарпатця Європою. Не думайте, що все в нас настільки й погано. Часто європейський рай є просто перебільшенням.
