Поляна — село мінеральних джерел та магічного числа 2

Невеличке село Поляна — справжній бальнеологічний курорт, який дивує гостей чистим повітрям, фантастичними краєвидами Карпат, що так і просяться на фото, та цілющими водами.

Мінеральні курорти Закарпаття розташовані так, що їх зручно відвідувати гамузом, влаштувавши невеличке турне містами та селами. Сівши на прямий поїзд з Києва, Львова чи Одеси, ви опинитесь у районному центрі — Сваляві. Віддавши належне свалявським мінеральним водам, сідайте на автобус до Солочина, їхати недалеко. Подорож буде цікавою навіть взимку, адже в Солочині є лижні траси. Спробувавши п’янкої води з джерела “Вовків квас”, не зупиняйтесь, а рушайте далі — до села Поляна. Від Солочина до нього — не більше 4 км. Таку відстань можна подолати навіть пішки — за умови, що ви любите прогулянки и погода сприяє милуванню карпатськими краєвидами.

Поляна лежить у вузькій, оточеній лісами долині. З одного боку села здіймається Полонинський хребет, з іншого — Вигорлат-Гутинський, неподалік розташований Уклінський перевал. Хоча через Поляну проходить траса, більшість вантажних перевезень здійснюються іншою дорогою, тож в селі тихо і повітря не отруюють вихлопи з вантажівок. Тут зустрічаються не лише 2 гірські хребти, але й 2 річки: Мала та Велика Пиня утворюють в межах села одну з приток Латориці — Пиню (так, назви “різноманітні”). Мабуть, число “2” має для Поляни якесь магічне значення, адже село прославилось в якості бальнеологічного курорту завдяки двом санаторіям: “Поляна” та “Сонячне Закарпаття”.

“Поляна” — найстаріший діючий санаторій на закарпатських землях, він приймає курортників вже понад 130 років. Але й “Сонячне Закарпаття” не пасе задніх, цей заклад довго був одним із чільних місцевих гастроентерологічних санаторіїв.

Трохи легенд?..

Одна зі складових неповторного магнетизму Закарпаття — сива історія, що чекає на туристів буквально біля кожного каменю. Чимало сіл, що туляться по гірських схилах, мають історію більш давню, ніж інші великі міста та столиці. От і на території сучасної Поляни люди жили ще в II ст. до н.е., а перша документальна згадка села датується XII сторіччям. Поляною пройшлась монголо-татарська навала, після чого на місці будинків лишився самий попіл. Пізніше село переходило до угорських та австро-угорських аристократів, аж доки не перетворилось на власність графів Шенборнів. Саме за часів панування Шенборнів пішла мода на “лікування водами”, і в селі почали з’являтись цехи з розливання мінеральної води, а в період між 1842 і 1911 роками “Поляна Квасова” 21 раз здобувала відзнаки на міжнародних конкурсах. У цей же період на берегах Малої та Великої Пині почали будувати приміщення для приймання мінеральних ванн, так що на початку XX століття Поляна була модним європейським курортом. Ну а далі ви знаєте: Перша і Друга світові війни, радянська влада — для чого радянській владі європейський курорт?..

З назвою села і його історією пов’язана легенда. Начебто прийшов один чоловік на поляну, де ще не стояло хиж, та почав ґаздувати. Купив він собі овець на пасовище, і відправив сина на полонину їх пасти, повідомляє guide.karpaty.ua. Поки хлопчик випасав овець, навчився вправно трембітати, так що чули його було за 35 км. Тож була у них з батьком домовленість: якщо прийдуть опришки та поженуть овець, син мав попередити батька трембітою. Раз восени на полонині дійсно з’явились опришки та покрали маржинку. Почувши голос трембіти, батько взяв сокиру та рушив по слідах худоби. Йшов довго, аж побачив загін з вівцями та опришків, що як раз запікали одну з тварин на вечерю. Але розбійників було аж дванадцять! Відійшов чоловік у затінок, та почав думати, як подолати опришків, аж побачив ствол поваленого бука. Взяв він бука на плечі — та кинув опришкам на ноги, після чого повідтинав їм голови сокирою.

У цієї “доброї” легенди про перших жителів Поляни є не менш “добре” продовження, в якому з’являються песиголовці — міфічні люди-велетні, якім приписували надзвичайну жорстокість та хіть до людської крові. Начебто песиголовці вкрали дружину того самого сина, що так гарно вмів трембітати. А коли той пішов її шукати, за ним поплентався пес, з яким вони зазвичай пасли отари. Довго довелось юнакові шукати свою кохану, а коли розшукав, побачив, що вона обіймається з песиглавцем. Легінь схопився з викрадачем, але той був надто сильним, та ще й дружина підступно почала бити свого чоловіка поліном… (Мабуть, нелегке було подружнє життя, інакше складно уявити, чого б це їй так сподобалось жити з напівдемоном із собачою головою). Виручив зі скрути чоловіка пес, який кинувся на суперника і роздер йому черево. Після чого легінь вбив сокирою власну дружину — і повернувся додому. Згодом він одружився вдруге, і от від тої родини і пішло село Поляна.

Чесно кажучи, після таких історій не дуже тягне знайомитись з пращурами оцих панів з сокирами, але легенда — тільки легенда. Сучасні жителі Поляни врівноваженні, привітні та завжди раді гостям.

Санаторний відпочинок

Санаторії Поляни спеціалізуються на лікуванні органів травлення. Сюди варто їхати хворим на виразку шлунку, ерозії та гастрити. Також корисно буде відвідати невеличкий карпатський курорт тим, хто недавно переніс хірургічне втручання на органах травлення — якщо ви почуваєте себе достатньо міцно для переїздів. І хоча офіційно місцеві санаторії призначені тільки для дорослих, дітям та підліткам також буде корисно спробувати місцевої води.

Між північно-східною околицею Поляни та територією “Сонячного Закарпаття” лежить рекреаційний лісодендропарк, по якому приємно гуляти, милуючись місцевою флорою. Від “Поляни” зручно підійматись на гору Кичера, з якої відкриваються фантастичні краєвиди на 2 відомі карпатські полонини: Боржаву та Руну. З цієї локації добре видно Уклінський перевал — прогулянки стануть чудовим доповненням до санаторного відпочинку, вони допоможуть зміцнити серце та легені. Особливо приємно гуляти околицями Поляни навесні, коли земля вкривається квітами.

Гуляючи поза межами Поляни, можна побачити рідкісних представників фауни, які залишились тільки в Карпатах — і більше ніде в світі. Наприклад, тут зустрічається саламандра плямиста — чорна, схожа на ящірку, з яскравими жовтими плямами. Біля корпусів санаторіїв живуть блакитнокрилі сойки, дятли та білки. Взимку, коли випадає сніг, нескладно зустріти оленів та диких кіз.

Гірськолижні розваги

Взимку лікувальні заходи зручно поєднувати з зимовими видами спорту. Не вмієте кататись? Не страшно, тут навчать. У селі влаштовані 4 траси. Перша — біля санаторію “Сонячне Закарпаття”, загальна її довжина — 500 м, працює бугельний витяг. Різниця висот незначна — лише 100 м. Друга траса належить лижному центру Поляни, її довжина — 750 м, перепад висот становить 70 м. Тут зручно брати напрокат спорядження. Ще одна траса існує біля санаторію “Квітка Полонини”. Вона зацікавить більш досвідчених лижників, адже перепад висот сягає 400 м, а загальна довжина траси — 400 м. Врешті-решт, є траса біля урочища Ведмеже, яка розтягується на 500 м. Отже нудьгувати взимку не доведеться.

 

Прокоментуй!

(Обов’язково)
(Обов’язково, не публікується)