У США за медичну реформу борються 20 років. В Україні це може затягнутися надовше

– В Україні реформувати треба майже кожну галузь. Не завершена енергетична, маємо обдумати нову систему соціальної допомоги. Інші реформи відбуваються, але вони менш помітні. Наприклад, військова. Тут нам допомагає Захід, – каже політолог 58-річний Володимир Фесенко.

Суспільство готове до цих змін?

– Ніколи не буває так, що суспільство готове і “за”. І неважливо, хто реформу проводить і заради чого. Як мінімум іде зіткнення інтересів новаторів і консерваторів. Тих, хто хоче змін, і тих, хто проти. Так відбувається у всьому світі. У США 20 років йдуть гострі дискусії щодо медичної реформи. Клінтону частково вдалося її провести, а реформу Обами зараз намагається скасувати Трамп. Американське суспільство розколоте. У нас ситуація подібна, але проблеми ще складніші. В Україні немає єдиного підходу до медреформи. Тривають ідеологічні конфлікти – проводити її у лівому дусі, зберігаючи вплив держави, чи навпаки – лібералізувати. Реформі від виконувача обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун чинять спротив, бо в країні багато державних закладів медицини, пише журнал Країна.

Володимир Фесенко
Володимир Фесенко

А влада готова?

– До двох – освітньої і пенсійної – підготувалися. Проблема в тому, що не на все вистачить грошей. Освітня може затягнутися, бо кадри не готові – особливо в середній школі. Їх потрібно перенавчати й залучати нових фахівців.

Чого очікуємо від реформ?

– Пенсійна – це не реформа, а зміни, необхідність у яких уже перезріла. Одна з бюджетних проблем – величезний дефіцит Пенсійного фонду. Нам потрібна сучасна пенсійна система. Нинішня ­соціалістична залишилася від Радянського Союзу і працює все менш ефективно. Тому маємо низькі пенсії.

Освітня реформа повинна модернізувати систему, підтягнути її до міжнародних стандартів. Паралельно відбувається десовєтизація, українізація освіти.

У пакеті медреформи має бути щонайменше законопроект щодо страхової медицини. Боротьба навколо неї може бути не менш тривалою, ніж у США. Є шалена корупція: ті, хто сидить на фінансових потоках у медичних закладах, не хочуть від них відмовлятися. Сумнівно, що реформу вдасться провести у запропонованому вигляді.

Що найгірше зараз в українській освіті, у медицині, у пенсійній сфері?

– В освіті відстаємо за рівнем технологій і значною мірою кадрів. У школи потрібно залучати молодих фахівців і підвищувати зарплати. Продовжуємо за інерцією давати гроші на профтехучилища, які колись відповідали потребам соціалістичної індустріальної доби: готували робітників для заводів і фабрик. Профтехосвіта має переходити від держави до великих підприємств або професійних асоціацій – наприклад, перукарів.

Не можна в бідному суспільстві переводити значну частину медпослуг на платну основу. Це призведе до серйозних соціальних і політичних проблем. Тому потрібна страхова медицина.

Пенсії – низькі. На них можна тільки виживати. З другого боку, несправедливо, коли той, хто постійно платив у Пенсійний фонд і хто – ні, отримують однакові виплати. Нам не уникнути підвищення пенсійного віку.

Досвід яких країн варто використати?

– Європейських. Там працює нормальна податкова система, є гроші. Хоча зараз навіть у Німеччині соціальні стандарти звужуються. У світі немає ідеальних прикладів. Та ж пенсійна система працює “на відстані” – треба чекати 20‑30 років, щоб побачити результат.

Яку ще реформу, крім цих трьох, вважаєте ключовою?

– Земельна може стати одним із локомотивів економічного зростання і залучення іноземних інвестицій. Для фермерів, малого аграрного бізнесу треба створити систему на зразок іпотеки для поступового викупу землі. Паралельно потрібно вирішити проблему державних земель, які зараз використовують у тіньовий спосіб. Маємо подбати, щоб їх не скупив тільки великий бізнес.