Як чотирилапа чорно-біла ужгородка відпочиває на лавиці

zakarpatpost.net продовжує серію публікацій про чотирилапих ужгородців.

Один з наших нових знайомих відпочиває вечорами на лавиці на проспекті Свободи, біля будинку №36. Чорно-біла кішка спостерігає за перехожими і залюбки позує перед фотоапаратом. Чотирилапа показує свої білі плями на шерсті, вигинає спинку, простягає лапки, аби побавитись.

Можливо, вона чекає з роботи господаря, а можливо просто відпочиває і насолоджується осінньою тишею.

Кішка дружелюбна, товариська, допитлива.

Сьогодні коти є милими домашніми тваринами, але колись приручити їх було важко. Разом із людьми вони проживають всього 8 тисяч років, хоча вважається, що далекі попередники сучасних кішок з’явилися приблизно 50 млн років тому, наприкінці епохи динозаврів.

Цікаво, що за три тисячоліття до нашої ери у старовинному Єгипті кішки охороняли зернові склади від гризунів-шкідників і поступово перетворилися на об’єкт релігійного поклоніння, а протягом приблизно 1300 років вважалися служительками богині родючості Баст, або Бастет. Того, хто вбивав кішку, наздоганяла найсуворіша кара. Із котів, на відміну від собак, не було ніякої користі на полюванні і в сільському господарстві, та все одно вони почали жити біля людей в храмових комплексах і в містах.

А згідно з давньоєврейською легендою, у ковчезі Ноя розплодилися миші та пацюки, які знищували їжу. Ной почав молитися і просив Бога приструнити гризунів. У відповідь Бог змусив лева чхнути – і з пчиху з’явився кіт.

До речі, кішки нявкають лише при спілкуванні з людьми. На своїх побратимів кішка може шипіти, фиркати чи муркотіти. А ось нявкати не буде ніколи.

А наша нова чорно-біла чотирилапа знайома, як справжня ужгородка…  ніжно мурличе…

Хоч кішок у столиці Закарпаття багато, але вона чимось особлива.

zakarpatpost.net