Таємниці Ужгорода та річки Уж

Кожне місто – це ніби окрема планета. Воно унікальне, неповторне і так чи інакше пов’язане з іншими планетами тієї сонячної системи, якою є певна держава.

Ужгород один із найбільш малодосліджених обласних центрів України і в той же час найбільш багатонаціональний, а може… ще й найстаріший. У різні часи наші землі перебували під владою різних держав. Нашим предкам довелося багато чого пережити. Тож зараз ми, сучасники, маємо знати своє минуле і пишатися тим, що залишили нам у спадок наші славні пращури і впевнено дивитися в майбутнє. Але чи багато нам відомо про наш Ужгород? На жаль, ні. Тож спробуємо  розкрити деякі таємниці.

Скільки років насправді Ужгороду?

Одні історики кажуть, що Ужгород набагато старший за свій офіційний вік, і що йому не 1124, а більше років, інші ж навпаки омолоджують обласний центр Закарпаття.

Зокрема, дослідник і автор книги «Ужгород відомий і невідомий Йосип Кобаль наголошує, що точних даних про те, коли з’явилося місто не просто немає, а всі свідчення щодо віку ґрунтуються на помилкових припущеннях, які не мають нічого спільного з історичними подіями.

Утім усе ж він висуває свою гіпотезу, і підкреслює, що з’ясовуючи, коли виникло місто, впевнено можемо спиратися лише на археологічні дані. І це X – початок XI століття.

«Далеке ХІІ ст… Норманський король Роджер ІІ (1130-1154 рр.) вирішив на основі власної карбованої на сріблі карти світу створити великий географічний твір. За виконання цього неординарного завдання взявся арабський географ і мандрівник Мухамед Аль-Ідрісі (1100-1161 або 1165 рр.), який після навчання в Кордові та багатьох подорожей близько 1138 р. переїхав у Палермо, де знаходився двір Роджера ІІ, й став до нього на службу. На основі відомостей географів, мандрівників і торговців Аль-Ідрісі склав карту світу й опис до неї. Увесь світ він поділив на сім кліматів, а останні на 10 областей і до кожної виготовив свою карту з описом. Величезний твір він завершив у 1154 р. Так серед багатьох міст світу на карті з’явилося і місто Ужгород. Аль-Ідрісі з 1154 р. є найдавнішим писемним джерелом, у якому згадується Ужгород. Фігурує місто у творі арабського вченого під назвою Гункбар або Унгу, – підкреслює пан Йосип. – Згадки про Ужгородське городище, про фортецю Унг, чи Унгоградус досить часто зустрічалися в давніх джерелах. Уже римлянам було відомо, що на півночі їх провінції Паннонії існує укріплення Унг. Німецький єпископ Ліудпранд, говорячи про перенаселення різних племен, твердив, що у Каравантських (очевидно, карпатських) слов’ян було сильне укріплення Унгоградус. Угорський літописець, писар короля Владислава IV, у хроніці, яка датується 80-ми рр. ХІІІ ст., зазначав, що укріплення Унгвар існувало вже у 872 р.

В окремих джерелах укріплення Гунгвар (чи Гунг) згадується у зв’язку з описом завоювання Руської Окрайни угорськими племенами, які зустріли тут опір сильного князя (дука) Лаборця.

Утворення ранньофеодального князівства в західному куточку Карпат на чолі з Лаборцем цілком імовірне, бо саме у VIII-IX ст. такі князівства виникали у східних слов’ян, поляків і чехів. Так по-сусідству з Ужгородом у племен Східної Словаччини на поч. ІХ ст. існувало Нітранське князівство князя Прибіни, на правому березі Дунаю – Блатенське, або Паннонське князівство і т.д. Отже,Ужгород як військове укріплення і своєрідний економічний центр слов’янских племен у південно-західному куточку Карпат виник десь у 70-рр. ІХ ст.».

Чому Ужгород?

Ще однією цікавою сторінкою біографії міста є його назва. Тут також не без «підводних каменів».

Щодо походження назви також існує багато версій, легенд та домислів.

Вражає одне, що  археологічні знахідки на території сучасного Ужгорода належать до епохи раннього палеоліту, а це –  близько 100 тис. р. до н. е. Тобто, колись тут могло бути інше місто і назву воно могло мати також інакшу.

За всю свою багатовікову історію Ужгород мав різноманітні назви – Унгвар, Гунгвар, Онгвар, Унгуйвар, Унгоград, Гункбар, Оуггород тощо, але всі вони перекладаються, як «замок або місто на річці Уж».

«Як свідчать історичні документи, місто з часу свого першого згадування фактично до кінця Першої світової війни мало тільки одну назву: Унгвар (видозміни Гункбар, Гугвар, Онгвар). Саме слово складається з двох частин: «Унг» і «вар», – каже газеті «Наш Ужгород» Йосип Кобаль. –  Що стосується другої з них, тут вчені одностайні, так як слово «вар» в угорській мові означає «зміцнення, фортеця, замок» (в угорську мову воно потрапило з іранської). І великі дискусії викликає етимологія слова «Унг». У 1860 р один з перших істориків міста Карой Мийсарош (1821-1890) стверджував, що «Унг» нібито означає «швидкий». Тим часом, для визначення зазначеного поняття в слов’янських мовах вживаються зовсім інші слова. Один з дослідників Еде Маукс, спираючись на те, що серед кочівних тюркських народів вожді племен називалися «онг», і оскільки, відповідно до історичних праць угорського автора Аноніма (поч XIII ст.), Арпад – один з вождів древніх угрів в кінці IX ст. – початку X ст. захопив Ужгород, то і фортеця (місто) отримала назву «Онгвар» («Унгвар»). Однак, як з’ясувалося, Арпад мав титул «юлі» або «Дюли» (з чого пізніше виникло власне ім’я Дюла), а не «онг». Не підтверджується і припущення Пал Ясоі, що ця назва походить від імені посла східно-римського імператора Феодосія Онегеса, спрямованого до короля гунів Аттіли (V ст.). Іван Раковський вважав, що назва Унгвар більш слов’янське, ніж Ужгород, і походить від таких слів, як Уг (Унг), що означає Південь (річка Унг (Уг по-словацьки), сьогоднішній Уж, тече на південь) і слова «твар’» ( творити, твердиня, фортеця), з якого випала буква «т» і воно отримало форму вар.

У першій половині XIX ст. видатний славіст Павел Шафарик (1795-1861) штучно з назви Унгвар утворив назву Угвар. З цього останнього пізніше була зроблена калька «Оуггородъ». Паралельно з цим викладач Духовної семінарії Андрій Балудянський (1807-1853) створив форму «Унгоград», перевівши угорське слово «вар» (замок, зміцнення) на слов’янське «град», однак жодне назва не прижилася. У середині XIX ст. нарешті, з’являється і назва Ужгород. Виникло воно під впливом підйому національних рухів русинського населення краю, особливо в часи угорської революції 1848-1849 рр. Кому належить авторство у створенні цієї назви, поки невідомо, однак існують уявлення, яким чином воно утворено. Замість елемента «Унг» вжито слово «Уж», а угорське «вар» («замок, фортеця») переведений словом «город». Нова назва міста – “Ужгород” – у той час не прижилося. Нею періодично користувалися до кінця 1860-х рр. лише деякі з представників місцевої інтелігенції (наприклад, Олександр Духнович). Не дивно, що і ця назва не прижилася. Про неї згадали тільки після Першої світової війни, коли Закарпаття відійшло до Чехословаччини, і нова влада вирішила слов’янизувати назви міст і сіл краю. З того часу, за винятком короткого періоду (1938-1944), коли Закарпаття входило до складу хортистської Угорщини, офіційно вживається назва Ужгород».

Унг – Синя  річка

Щодо Ужа, то тут також не без таємниць. Відомо одне, що назва річки є невід’ємною частиною назви міста і доля Ужгорода щільно переплетена з головною водяною артерією, яка протікає через місто.

Проте думки дослідників дещо різняться.

Письменник Володимир Діброва переконує:

«Розглянемо походження назви річки Унг. За першою версією, “Унг” походить від староболгарського слова “Вугілля” та “Кут”. За іншою – від слова “вузький”, маючи на увазі вузьку долину річки “Уж”. Є й турецька версія, за нею місто отримало свою назву від турецьких слів “Унг” чи “Онг”, в перекладі вони означають “правий”. Є навіть версія за якою вважають, що свою назву річка отримала від однойменної змії — вужа, який  водиться в долині річки».

Але Йосип Кобаль іншої думки.

Обкладинка свіжого номера газети «Наш Ужгород»

Він переконує: «Розглядати таємницю назви річки Унг (нині Уж) й одночасно міста можна лише із залученням даних археології, історії та мовознавства. Оскільки в давнину назви річок первісно означали тільки річку, воду, то ми розпочали пошук в цьому напрямку. З’ясувалося, що існує чимало річок, які мають назву «Унг» («Онг»), яка означає просто «річка», «вода». Наприклад, у пустелі Каракум, що в Туркменії, групу річкових русел називають Унгуз, у якій обидві частини «унг» і «уз» мають те саме значення – «вода, річка». До речі, місцеве тюркомовне населення назви річок на «уз (ус)», як наприклад Уз-бой, вимовляє як «онг», тобто Онг-бой у значенні річки або її притоки, – запевняє краєзнавець. – Назва Унг (Онг) для позначення  річки відома і в давньотюркських історичних джерелах, де фігурує назва Кок Оng, тобто Синя Річка. Отже, можна припустити, що історично відома назва Ужгорода – Унгвар, виникла із складання двох слів: «Унг», тюркського за походженням, що означає «вода, річка», і угорського «вар» – «укріплення, фортеця, замок». «Унгвар», таким чином, розшифровується як «фортеця на річці (воді)».

Так чи інакше, а ужгородці мають чим пишатися: уже в ХІІ ст. місто знав увесь цивілізований світ!»

Отже, в історії старовинного і сучасного Ужгорода ще багато темних плям і чимало роботи для дослідників.  Сподіваємось, нова генерація істориків, археологів та науковців  детально вивчить наше минуле і ми дізнаємося багато цікавого про столицю Закарпаття.

zakarpatpost.net

 

Коментування вимкнено