Чому ситуація в Закарпатті викликає тривогу значно більшу, ніж в Одесі – політолог

Чи перемістив Кремль увагу на роздмухування незадоволення зі столиці України у її регіони?

Ми чекали на осіннє гібридне пожвавлення, кероване ззовні, модеровані протести незадоволених тощо. Це вже стало вивченим пунктом теорії інформаційних воєн – модеровані Кремлем конфлікти на території країни-жертви під час неконвенційних воєн. Минулого року нам «обіцяли» повстання профспілок, керованих одним проросійським олігархом. Навесні – традиційні «безсмертні полки». І зараз, прикручуючи вентиль війни на Донбасі, Путін намагатиметься створювати гібридні осінні “хвилювання”, пише Укрінформ.

Втім, восени у столиці було спокійно (виступ Євросили не рахується, бо претензія була знята за день). Але, новини з регіонів викликають тривогу. Наприклад, у Одесі тривала ціла серія подій, які супроводжувалися мітингами зі штовханиною. Окремі історії з судом по ситуації 2 травня, пожежа у дитячому таборі, зрештою, постійне протистояння активістів та мера.

Здається, в аполітичній Південній Пальмірі, яка (окрім трагедії 2 травня 2014 року) успішно проходила випробовування провокаціями, вперше затягнулися акції невдоволення.

Закарпаття нібито також незадоволене. То раптом у Будапешті відбулася смолоскипна хода угорців, які нібито скаржаться на утиск прав «нацменшин». То обласна рада Закарпаття ухвалила рішення, яким висловила незадоволення законом про освіту. Зазначимо, що зробила це вслід за реакцією офіційних установ Угорщини.

Одним словом, чи перемістив Кремль увагу на роздмухування незадоволення в регіонах. Чи просто нам слід бути уважнішими у власних кроках та рішеннях?

Про це міркують експерти.

ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ З НАСЕЛЕННЯМ

Георгій Почепцов, професор, експерт в сфері масових комунікацій та інформаційних воєн:

– Треба працювати з власним населенням. На сьогодні ситуацію дуже легко розхитати з будь-якого параметра. Наприклад, рівень життя, олігархи, українська-російська мова – згадайте, що навіть навчання/ненавчання угорською викликало досить серйозні міжнародні наслідки. По-друге, для власного населення дуже важливим є зміна наративу “зрада” на наратив “успіх”. По-третє, на зовнішню аудиторію теж потрібен наратив “успіх”, який буде конкурувати з російськім наративом “невдачі” стосовно опису подій в Україні.

Георгій Почепцов
Георгій Почепцов / Фото з особистого архіву Почепцова

Це можна порівняти з тектонічними процесами і зміною клімату.

Російська модель, підтримка протестного голосу за рахунок надання йому додаткової медійної ваги, яка була використана активно не тільки у нас, а й у впливах на США – це намагання “допомогти” публічним протестам на вулицях і в соціальних медіа. Протести завжди будуть висвітлюватися. Таким чином цей меседж отримує додаткове поширення. Не менш важливим є тиражування негативної інформації: ніякого позитиву про Україну не може бути сьогодні з російських джерел.

КОРИСНІ ІДІОТИ СВОЇМ ДИКИМ ЕНТУЗІАЗМОМ МОЖУТЬ ЗВЕСТИ З РОЗУМУ ЗАПОРЕБРИКОВУ АГЕНТУРУ

Олег Покальчук, соціальний психолог:

– Зміна суспільної ситуації – це тектонічний процес. Він, як всякий глибинний процес, зазнає глобальних впливів, а ми бачимо лише магму в жерлі вулкану. Політичні впливи, включно з війною, –  це клімат, зміни якого ми щомиті гостро відчуваємо і на що гостро реагуємо. Військово-політичний тиск Росії налічує сотні років, він тектонічний, а значить тисне як вулканічна магма – зсередини, заповзаючи в кожну тріщину. Зовнішні політичні впливи і зміни, те, що ми так болісно обговорюємо – це лише незначна частина російської стратегії, заклинання дощу.

Покальчук
Олег Покальчук
Росію не цікавить окремо Донбас чи Крим, їй потрібна вся Україна.

А події такого роду, як наводилося, не дуже добре програмуються, вони як погодні явища, бо в цілому політичний клімат в Україні незворотно руйнується. Ворожа розвідка, безумовно, це враховує, але політичні рішення у цілому світі приймаються за іншими алгоритмами, ніж у кіно про шпигунів. Тому наші корисні ідіоти своїм диким ентузіазмом можуть звести з розуму запоребрикову агентуру, яка шукатиме в їхніх діях логіку і стратегію.

КОЖЕН КОНТРАВЕРСІЙНИЙ ЗАКОН МАЄ СУПРОВОДЖУВАТИ ІНФОРМКАМПАНІЯ

Денис Богуш, український політтехнолог, експерт у сфері стратегічних комунікацій:

– Я би не став змішувати дві історії. Одесу та Закарпаття. В Одесі є мер Труханов, він переміг (з фальсифікаціями чи ні, але жителі Одеси з цим погодилися). І якось він керував цим міським життям. І тут згорів табір. Трагедією в Одесі я реально обурений: вкрасти на будівництві, піддати дітей такому ризику. І сьогодні влада просто не знає, як бути з реальним незадоволенням людей. І пов’язувати судові рішення по 2 травня (а це недопрацювання слідства, а не диверсії) й табір разом із зрозумілим незадоволенням українських патріотів – я би не став –  як і казати про це як про сценарій гібридного наступу.

Денис Богуш. Фото: knukim.edu.ua
Денис Богуш. Фото: knukim.edu.ua

Але ситуація в Закарпатті викликає тривогу значно більшу, ніж в Одесі. Закарпаттям ніхто не займався. Ми Закарпаттям не займалися, мовної, просвітницької та інформаційної політики там не було особливо. Тому ми дивуємося, чому там раптом мало України. Аналогічна ситуація на Півдні – на тих теренах, які прийнято називати Бесарабією. Ця тема конфліктна, але абсолютно ненормально, що за стільки часу ми не привчили народ до думки: ти повинен знати українську. Тема конфліктна, легко роздмухується. Втім країни, які поспішили обуритися законом про освіту, ховають голову в пісок, коли ми надаємо їм дзеркальні запитання: скільки у вас шкіл із навчанням виключно українською мовою.

Не знати мову країни проживання, а ще й мати паспорт іншої країни – потрібні роз’яснення, що це ненормально. Але навіть у демаршах Угорщини чи Молдови я бачу не стільки російський слід, скільки бажання відстояти свій інтерес.

Але для росіян, які протягом століть вбивали українську ідею, українську символіку, козацьку тему та й українське населення, – звичайно, ця тема буде інструментом для роздмухування та дестабілізації. Але війни за позиції української мови, за історичний спадок, за імідж України будуть тривати ще всі наступні десятиліття. Тому про це треба знати. Як і розуміти, що ми серйозно цим не займалися. І коли виникають правильні, очікувані та нормальні законопроекти, які можуть викликати протидію чи наступ, їх слід супроводжувати інформаційною кампанією з дискусіями, опитуваннями та домінуючим меседжем. Наприклад: “Живучи в Україні, нормально і необхідно – знати українську мову”.

Лана Самохвалова

zakarpatpost.net