Чому закарпатка всиновила дитину чоловікової коханки
Іван та Олена жили в місті. Об’єднали дві свої однокімнатні і зараз мали дві кімнатки. Дуже гарна це була сім’я. Завжди разом, завжди такі усміхнені. Єдине, що кидалося у вічі – не було у них дітей. Та десь в глибині душі і їх це, мабуть, непокоїло, хоч на людях цього й не показували. Олена лікувалася у різних клініках. Проте безрезультатно.
Олена працювала головним бухгалтером га великому заводі. Іван на іншому – заступником директора. Олена знала майже всіх на підприємстві. Знала вона й Валю, яка щойно після школи прийшла до них працювати. Дівчина в місті мала місце в гуртожитку. Але загалом жила бідно. От Олена й запросила дівчина до себе додому. Потроху родина її підгодовувала. Деколи й речі купляла. То чобітки на Різдво подарують, то пальто на день народження. Всі вже звикли, що Валя – ніби рідна дитина у цій родині, пише «Екстра Закарпаття».
Але одного разу Олена повернулася додому, а там Іван. Дружина хоче піти у спальню, бо їй треба було терміново переодягнутися після дощу. А чоловік їй дорогу перепиняє. І так вкрадливо з нею говорить.
- Чому закарпатка не визнає ні Бога, ні сина?
- Що сталося? – стривожилася Олена. – У нас якісь гості?
- Та які гості? Валюша тільки, – заспокоїв чоловік.
Але коли все ж Олена рішуче рушила до спальні, знайшла там оголену і насмерть перелякану Валю у своєму ліжку. Жінка одразу все зрозуміла. Схопилася за серце. Довелося викликати швидку.
У лікарню до неї ходив тільки Іван. Валя не наважувалася показуватися на очі суперниці. Але Олена видужала і повернулася додому. Чоловіку не стала вчиняти скандалу. Просто вже перестала посміхатися. Часто затримувалася на роботі. Іван нічого не міг сказати, відчував себе винуватим.
А тим часом Валя написала заяву про звільнення. Коли Олена про це дізналася, пішла до директора:
– Ні в якому разі не звільняйте її. В неї ж удома батько – останній алкоголік, мама – теж. Куди вона дінеться?
Звісно, ніхто на роботі не здогадувався про справжню причину звільнення. Директор погодився: краще вже дівчині залишатися в колективі – це вже якась підтримка для Валі. Про те, що родина опікується дівчиною, він знав. Тому прохання Олени звучало зовсім природно. Проте з того часу суперниці оминали одна одну. Якось кожна не наважувалася заговорити першою.
Але згодом Олена дізналася від подруги Валі, що та вагітна. А ще й те, що в неї закоханий хлопець, мешкає він у Латвії, пропонує одружитися. Але про вагітність коханої, та ще й про те, що ця дитина не від нього, поки навіть не здогадується. Поки що Валя приїжджала тільки до нього. А про те, де вона працює, не розповіла.
Тим часом у родині Олени настало несподіване відчуження. Чоловік врешті-решт не стерпів і зібрався у далеку експедицію. Дружина розуміла, що це насправді розлучення. Запропонувала розійтися. Але Іван попросив почекати. Хай кожен наодинці з’ясує, наскільки вони потрібні одне одному.
Дуже важко все це пережила Олена. А тим часом навколо Валі теж розгорталися неабиякі пристрасті. Вона почала уникати свого коханого, не писала йому листів. Бо ж він міг помітити її вагітність. А згодом і зовсім зникла.
І от якогось ранку подзвонила Олені. Просила пробачення. Плакала, що розуміє: таке пробачити не можна. Олена попросила, щоб вони зустрілися. Місто, в яке зараз перебралася Валя, було за три кілометри. Але Олена все ж поїхала туди у відрядження.
Зустрілися вона в одному із міських скверів. Валя виглядала змарнілою, пригніченою. Крізь сльози пробачалася, що поламала долю і собі, й іншим людям. Розповіла, що той латиш все ще їй дзвонить, поривається приїхати. А вона ніяк не наважиться йому сказати правду.
- А знаєш що? Народжуй дитину. А я їй всиновлю! – раптом виникла ідея в Олени.
- Як? Ви? Та ви мене повинні ненавидіти! – здивувалася дівчина.
- Люди не завжди роблять те, що повинні робити, – відповіла їй Олена і гірко посміхнулася.
І справді, вона так і зробила. Валя поїхала в Латвію, вийшла заміж. Тільки згодом чоловікові зізналася, що в неї вже є дитина. Але той її не кинув. Вони й далі стали жили, як раніше, народилася в них гарненька донечка.
А от Олена поталанило менше. Валиного сина вона всиновила. Коли приїхав з експедиції чоловік, вона йому про це розказала. Це ж була його дитина. Дитина від коханки. Але Іван як почув про сина, одразу почав знову збиратися в експедицію. Олена не заперечувала. Тільки попросила, щоб вони розлучилися.
Іван і досі десь далеко, у рідне місто не потикається. Не міг розібратися у своїх особистих проблемах. Аліментів ніхто від нього не вимагає. Олена переїхала в інше велике місто. Тут ніхто не знає, що це не її дитина. Так вони і живуть.
У цьому багатокутнику всі про все знають, крім хлопчика. Йому поки ні про не розказують. Хоч Валя з чоловіком та донькою щороку приїжджають.
Проте Олена не виглядає нещасною. Вона і в іншому місті зробила стрімку кар’єру, бо є дуже добрим фахівцем своєї справи. На спокійне життя коштів їй вистачає. А от чи вистачає надійного плеча поруч? Мабуть, що ні. Тільки якщо вона й чекає на чоловіка, то на сміливого і відповідального. А не такого, як її колишній.
Людмила ДОВГІЙ, газета «Екстра Закарпаття», екслюзивно для zakarpatpost.net
