Очуміле свинарство по-мукачівськи

Днями мала рідкісну нагоду готуватися до пікніка з шашликами. Знавці справи порадили придбати м`ясо у невеличкій лавці дяді Паші. Мовляв, завжди свіженьке, ціна прийнятна. Натхненна порадою, відразу ж за вказаною адресою і попрямувала. Однак, щойно переступила поріг магазинчика, зрозуміла, що прийшла даремно. На вітринах нудилося кілька курячих тушок та пару шматків сала.

– Закриваюся я, – з досадою поділився власник. – Ліпше піду цур`ям торгувати.

На мої питання пояснив, що через випадки африканської чуми свиней підприємцям, що займаються продажем м’ясних продуктів, заборонили закуповувати сировину у приватних свинарів. Тому такий собі дядя Паша і йому подібні втратили інтерес до бізнесу, оскільки саме у приватників можна було закупити свинину за доступною ціною.

– Ви бачили, які тепер ціни на м’ясо? – остаточно засмутив мене м’ясник. – Якщо я закуповуватиму на свинокомплексі, то роздрібна ціна буде такою, що я його не продам. Це ж продукт, який швидко псується. Працювати собі в збиток я не буду.

Попри невтішні перспективи, м’ясо на шашлик я все ж купила. На Зеленому ринку. І не так вже й дорого. Стало по-споживацьки цікаво: звідки сировина? Чи безпечно купувати свинину і влаштовувати «пир під час чуми»? Можливо, здобута мною інформація іще комусь знадобиться, адже свинина – улюблений продукт для більшості закарпатців. М’ясники навперебій заспокоювали, мовляв, їхня продукція – з надійних джерел, з великого свинокомплексу.

– А що, на тварин, яких там розводять, вірус африканської чуми не розповсюджується? – з іронією поцікавилася я.

Немов першокласниці, мені пояснили, що на підприємстві з багатотисячним поголів`ям свиней працює ветеринарна служба, тварини під постійним наглядом. З настанням загрози зараження африканською чумою, на підприємстві посилили заходи безпеки.

– У мене там зять працює, – доповнила розмову жінка, що купувала ніжки на холодець. – Вони щоразу, заходячи на підприємство, приймають душ, повністю перевдягаються і перевзуваються.

Про те, що свиняча чума не становить загрози для людей, мені було відомо іще до того, як я вирішила дослідити тему. Виникло бажання розібратися, чи настільки «страшний чорт, як його малюють». Повідомлення про масові відстріли диких свиней у лісах Закарпаття, звалища не утилізованих трупів свійських тварин, постійне підвищення цін на м’ясні продукти – помізкувати було над чим.  А тут іще й нові штрихи до портрету «очумілого свинарства». Приватникам, які мали надію заробити якусь копійку для сімейного бюджету, тепер легально збути вирощене і не зачеплене екзотичною хворобою, зась. Зате тепер ніхто не «плутається під ногами» у офіційного виробника, тобто великого свинокомплексу. Відсутність конкуренції породжує монополію, пише газета «Мукачево Express».

Аби підтвердити або ж спростувати недобрі підозри, вирішую поспілкуватися з працівниками місцевих ветеринарних служб. Таким чином вдається дізнатися, що загроза епідемії африканської чуми свиней – не висмоктана з пальця казочка. В Україні хвороба час від часу спалахує то в одній, то в іншій області з 2012 року. Досі Закарпаття таке лихо обминало. Та цьогоріч спочатку в Міжгірському, потім в Іршавському, Берегівському районах було зафіксовано і випадки загибелі диких кабанів, і падіж свиней у приватних господарствах. Фахівці ветеринарної медицини підтвердили і той факт, що вже є випадки загибелі домашніх свиней на Мукачівщині. Як людина, що народилася і виросла в селі, можу тільки поспівчувати приватникам, які вирощують свиней. Нелегка і не вельми приємна праця, немалі кошти на корми для тварин, – усе це є виправданим тільки тоді, коли вдається отримати винагороду за вкладене.

– Чи можна якось захистити тварин від захворювання? – запитала  у ветеринарів.

Відповідь не втішила. На сьогоднішній день нема ні вакцини, ні ліків, які могли б запобігти захворюванню чи зупинити вже наявну хворобу. Вона невиліковна, летальний кінець настає за кілька годин. Загибла тварина підлягає утилізації – спаленню або ж похованню з обробкою могильника фаховими службами. Нехтування такими заходами загрожує невтішними наслідками, причому, для самих же фермерів, якщо після понесених через епідемію збитків іще залишиться бажання займатися свинарством. Дослідження вчених стверджують: у трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м’ясі від хворих тварин – до 155 днів, в копченій ковбасі та шинці – до 5 місяців, більше 3 місяців – у гною, до 4-8 місяців в ґрунті.

Що необхідно знати споживачам? Хвороба, яка наробила стільки галасу, для людини безпечна. Вживати свинину можна й під час епідемії, не переймаючись наслідками. Термічна обробка знищує вірус, тому, навіть якщо ви купили заражене м`ясо, вірус до вашого організму не потрапить, адже м`ясо сирим не їдять. Чого не скажеш про сало. Процес засолювання вірусу не шкодить. А от замороження навіть підвищує його стійкість. Що це означає? Заморожуючи свинину, яка потенційно може виявитися зараженою африканською чумою, ми ніби консервуємо вірус, даємо йому шанс знову наробити лиха, адже таким чином є висока вірогідність з часом знову заразити здорових свиней. Особливо це стосується власників приватних господарств. Якщо ви, живучи в зоні підвищеного епідемічного ризику, вирішили забити свиней, щоб не ризикувати, краще зробіть тушонку, з сала натопіть смальцю, але не заморожуйте м’ясо, аби в майбутньому знову не завдати лиха новому поголів`ю.

Ідучи до лісу «на гриби», не беріть з собою собаку. Найбільше загрози «принести вірус» – саме з лісу, від диких свиней. Отож, повернувшись додому, змініть взуття і одяг, добре вимийте руки, перш ніж поратися по господарству.

Вкотре задумуюсь, чи не стати вегетаріанкою.

Валентина ЖУК, газета «Мукачево Express», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено