Віктор Балога: «Якщо закарпатським угорцям вигідно, щоби вони виїхали всі у Угорщину, то будь ласка. У нас є кого переселяти з Донбасу, з Криму»
Народний депутат України Віктор Балога в інтерв’ю програмі “Гордон” на телеканалі “112 Україна” розповів про відсутність сепаратизму на Закарпатті, про досягнення команди президента Ющенка, а також про своє ставлення до сьогоднішньої влади.
Гордон: В ефірі програма “Гордон” і сьогодні мій гість – народний депутат України Віктор Балога. Добрий вечір, Віктор Іванович. Зараз гаряча тема – заяви угорських політиків про український закон про освіту. Що ви думаєте з цього приводу?
Балога: Я думаю, що ми знову неправильно себе поводимо. Всі наші устремління йдуть до того, щоб стати не асоційованим членом, а повноправним членом ЄС. Якщо про це говорити, то після першого читання нам необхідно було цей закон направити до Венеціанської комісії. Якщо би були якісь правки – врахувати їх. І подобається це угорцям, чи ні, ми б його красиво прийняли. Якщо аналізувати ту ситуацію, яка відбувається після підписання президентом закону про освіту, то я угорців розумію. Вони завжди підтримували Порошенка. В обласній Закарпатській раді угорці разом з БПП і “Опоблоком” тримають більшість: підтримують всі позиції президента України. І тут, не порадившись, підписати закон, який їх не влаштовує. З іншого боку, угорці Закарпаття, які проживають в містах, які вчаться в школах, гімназіях, вони всі чудово розмовляють угорською, українською, англійською, німецькою і т.д. Проблема, яка сьогодні стоїть на порядку денному – проблема сільських шкіл. Там дійсно і вчителі, і тим паче учні, окрім угорської, ніякої мови не знають. Тому в якійсь мірі і угорці не праві, тому що в перспективі у дітей, які після закінчення школи хочуть піти вчитися далі, є тільки один приватний угорський вуз, який знаходиться в м. Берегові, або від’їзд в Угорщину. Якщо їм вигідно, щоби вони виїхали всі у Угорщину, то будь ласка. У нас є кого переселяти з Донбасу, з Криму.
Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ» у Facebook
– Закон буде змінено, на вашу думку?
– Скоріше за все не буде. В принципі, він життєво необхідний. З цим необхідно миритися. Я свого часу об’їхав всі українські села в Румунії. Там громада має більше 30 тис. Вчителі, старші люди, всі чудово розмовляють українською мовою, але діти початкових класів тяжко розмовляють українською. Тобто вони вже асимільовані у румунське суспільство. В Угорщині української громади нема. Є невелика громада в Закарпатті. Шкода, що у нас з’явилися такі проблеми.
– Скільки закарпатців мають сьогодні угорські паспорти?
– За самими песимістичними підрахунками, вважаю, що біля 90 тис. мають. Переважна більшість угорськомовних, або етнічних угорців, які проживають на території Закарпаття, всі мають угорські паспорти. Уряд Угорщини тепер каже, що до них зверталися, щоб вони надали паспорти, а не самі вони їх надавали.
– Чи це не міна, закладена під українську незалежність?
– Ні, міни нема. Сьогодні угорці воюють на сході і боронять кордони України, так само як і українці, і німці, і росіяни. Не треба робити з угорців сепаратистів. Закарпатська громада монолітна, і в той же час вона найбільша з нацменшин. У нас є і німці, і словаки, і чехи. 92% закарпатців вважають себе громадянами України. Коли говорять про сепаратизм, я би попросив пана Порошенка і його експертів: перестаньте робити наскоки на уряд Угорщини. Все пройде, вони також все зрозуміють. Не робіть конфлікту на рівному місці. Не потрібно вважати, що це націоналісти. Так, вони незадоволені, але не підкидуйте знову дров у пічку, тому що це катаклізми, які виникають на рівному місці між Україною і Угорщиною. Не потрібно цього робити. В 2014 році дуже хотіла скористатися тим, що ніби в Закарпатті є сепаратизм, російська сторона, і синхронно зробити це разом з Кримом. У нас вистачило сили духу провести досить серйозну роботу, щоб у нас не було думок у будь-кого, що в нас може відбуватися щось подібне до Криму. Потім, завдячуючи некомпетентності і непослідовності вже президента Порошенка, у нас було захвачено великі території Донецької і Луганської областей. І в тому числі і кордон. Знов були потуги, що потрібно щось робити з Закарпаттям. Ми з цим справилися. Не потрібно піднімати температуру, яка і так достатньо висока в усьому українському суспільстві. Якщо на Закарпатті і є сепаратизм, то це некомпетентність, в першу чергу, президента, його команди і тих експертів, які сьогодні піднімають точку кипіння. На Закарпатті все спокійно, і скажу на 101%, що у нас не було, нема і не буде сепаратизму, і ми ніколи цього не допустимо.
– Чи правда, на вашу думку, що Путін свого часу сказав керівництву Польщі, що давайте Росія візьме собі східні області України, а ви візьмете Галичину, угорці – Закарпаття, а румуни – Буковину.
– Це не відповідає дійсності, тому що в свій час я мав декілька зустрічей, особисто, з Путіним: в 2007, в 2009 році. У нас була інша розмова. Путін в грудні 2007 року говорив про інші речі мені особисто. На цій зустрічі були присутні Наришкін і Собянін. Він говорив: “Не спішіть в ЄС. Вас там не чекають, і нас там не чекають, окремо. Давайте підготуємося і разом зайдемо і в ЄС, і в безвіз. Можливо, ми будемо там сильнішою силою”. Можливо, змінилося бачення після того, коли відбулася зміна влади у 13-му році і Янукович втік до Москви. Можливо, світоглядні речі змінилися у Путіна. Але тоді він здравомисляче мислив, і мені така ідея подобалася. Тому те, що ви говорите, і те, що я говорю, це різні Путіни, мабуть, в різний час. Але цим слухам я не довіряю.
– Чи правда, що ви володієте в Мукачевому будинком, в якому народився найповажніший Ротшильд?
– В Мукачевому до того часу, поки ми не стали складовою України, коли Друга світова війна закінчилася, було біля 50% євреїв. Знаменитим був равин Шапіро, і його родина зараз у Нью-Йорку, знаменита. Я, на жаль, таким не володію, тому що все, що я маю, я будував з нуля. І той будинок, який я маю в Мукачевому, я його будував на пустому полі. Але, якщо такі слухи ходять, мені від цього приємно.
– Але старий Ротшильд жив у Мукачевому?
– Ні. А з родичами Шапіро недавно, перебуваючи в Вашингтоні, я зустрічався. Мені приємно, що є зв’язок.
– Ви були в Україні майже всім. Чому в Україні така погана влада? Скільки ще українці будуть терпіти нагорі дурнів, невігласів, негідників і хабарників?
– Якщо б був рейтинг, яка влада найцінніша і найбільш корупційна, то я скажу з великою вірогідністю, що ми б перше місце сьогодні займали. Ющенко, коли я очолював його секретаріат, в 2007 році поставив мені одну задачу – найти співпрацю, очолити координацію силового блоку, спецпідрозділів, фіскальних органів, митниці. І разом з тодішнім міністром фінансів зробити все, щоб у нас по імпорту сплачувалося мито. У 2007 році у нас додатково до плану надійшло 15 млрд дол. А ми сьогодні боремося, щоб нам до кінця року дали 1,5 млрд. 2007 рік – плюс 32% ВВП. В 2008 році ми по миту додатково дали 25 млрд дол. Про це ніхто не говорив – моя задача була працювати, бо був президент, був прем’єр, а наша задача була робити. Тому, коли Ющенко йшов з посади, залишилося 35 млрд з хвостиком в Нацбанку золотовалютних ресурсів – держава розвивалася. Сказати, що не було корупції: ні, корупція завжди є в усьому світі, але вона була мінімізована. І те, що сьогодні відбувається… Я не можу казати, що погано працює прем’єр або міністр фінансів. Я вважаю, що цей оркестр завжди настроює перша особа. А це президент. У мене особисто до президента немає ніяких претензій, є тільки одне – він думає, як заробити побільше для себе і для команди, а я думаю так, щоб було з точки зору медичного забезпечення, як у Мукачевому, де я обраний депутатом: у нас все безкоштовно. А ми сьогодні робимо потуги робити різні реформи, але це реформи з 16 січня часів Януковича. Вони всі направлені на узурпацію влади. Я думаю, що це буде до тих пір, поки бог не дасть розуму цьому бідному українському багатостраждальному народу думати не за популізм, не за те, що обіцяють, а за те, хто буде працювати, а не говорити кожен день в ящику одні й ті самі речі. Бо від цього нам солодше не буде.
– Може проблема в народі?
– Я завжди над цим замислююся. Якщо ми будемо вірити обіцянкам, якщо ми будемо на виборах брати гроші і голосувати за те, що нам дадуть, в день виборів, то само собою, що тоді проблема в народі. Але завжди так не буде. Сьогоднішня влада робить все для того, щоб молоде сучасне покоління, яке могло би створити ВВП в країні, втікало на заробітки за межі кордону. Рабом не можна бути, і я звертаюсь до українського народу, щоб вигнати з себе раба. Бо раб ніколи не має перспективи.
– Скільки років вашому сину Андрію, меру Мукачевого?
– 30 років.
– Ви і три ваші брати народні депутати України, і ще один брат – Петьовка. П’ять Балог займають такі високі пости в Україні. Мені це не подобається. А вам?
– Парадокс в тому, що ні одна людина, яку ви назвали, не призначена указом або рішенням уряду – вона обрана. І мені це не подобається. Але якщо хлопців обирають? Якщо їм довіряє громада і їх обирає Закарпаття? Якщо б кожний депутат робив для свої виборців те, що роблять ці депутати, або мер Мукачевого, то ви б мені сьогодні не задавали питання, як побороти корупцію і як зробити так, щоб ми жили завтра краще. Ми вчорашній день в порівнянні з тим, що роблять ці 30-річні хлопці. Але проблема в тому, що їх по всій країні не пускають до влади. У нас талановита молодь, і якщо їх пускати, то вони країну змінять за декілька років. Все можна змінити. Ми за 2007-2009 рік кожний рік від 15 до 35 млрд додатково мали поступлень тільки по імпорту. Прийшов Янукович, все це зламав, і все пішло не на державний казначейський рахунок, а куди треба. Я не здивувався. Я здивувався іншому. Коли на крові Порошенко став президентом і сказав, що ми будемо жити по-новому, ні одна схема на митниці не зламана. Тільки виконавці змінилися. От тут страшне, тут цинізм. Це не по-новому, це по-старому, тільки нові обличчя.
– Один з моїх друзів, який живе в Мукачевому, сказав мені, що ваш син, мер, часто несе не додому, а з дому. Що це означає?
– Він всі свої сили витрачає не на бізнес, в якому працював, а всі зусилля, які йому дала освіта, несе на роботу. Я дуже переживав, чи він не перегорить, і чи йому це буде подобатися. Він втягнувся, йому дуже подобається, і я радий, що він щасливий, що може допомогти кожному нужденному.
– Кажуть, що ви з Мукачевого зробили таке місто, що там Європа.
– Якщо не красти, то грошей достатньо в любому місті обласного підпорядкування. Навіть в цих умовах можна забезпечити дороговартісне лікування будь-якого жителя обласного центра.
– Колись ви плідно співпрацювали з Віктором Медведчуком. Що він за людина?
– Розумний хлопець. У велику політику він пішов завдячуючи Балозі: коли йшов на вибори, прийшов просити, щоб допомогли. І так само Григорій Суркіс. Ми їх прийняли в закарпатці, вони багато для Закарпаття старалися зробити, але потім подумали, що ми там чужі, а вони місцеві, тому прийшлося їх поставити на місце.
– Чим Медведчук взяв Путіна, що Путін довіряє в Україні йому більше за всіх?
– Стабільністю поглядів. Порошенко говорить одне, а робить інше. Він сьогодні будує країну по кальці Путіна. Путіну це вдалося. Але, як каже Кучма: “Україна – не Росія”. І Петро не розуміє, що він цього не зробить. Він каже, що веде країну до західних цінностей, а в той же час хоче вибудувати всю вертикаль під кальки Росії. Оце і є велика різниця між Порошенком і Медведчуком. Медведчук 20 років тому казав, що він хоче бути в СНГ, хоче дружити з Росією, і він і сьогодні свої погляди не міняє. От вже за це можна людину поважати. Так, переважна більшість українців його ненавидить, і зрозуміло, чому. Тому що у нас на сході війна. Але він своїх поглядів не змінює – він Путіна не зраджує.
– Хто був, на вашу думку, найпотужнішим головою Адміністрації президента України?
– З точки зору виконання своїх функціональних обов’язків – Кушнарьов. Хвостів я не бачив за ним – він бізнесом не займався і чітко виконував свої обов’язки.
– Які у вас стосунки з нинішнім губернатором Закарпаття генералом Москалем.
– Всю дорогу він старається мене вкусити. Я на нього дивлюся, як на мукачівське пиво – його зняли з виробництва ще за Радянського Союзу. З іншого боку ми ж розуміємо, що любий голова адміністрації це є віддзеркалення позиції президента. Розуміючи, що я не в фаворі у президента через свою жорстку позицію до його дій по розбудові держави, я розумію, що і губернатор підневільний. Він мусить щось гавкати те, що від нього вимагає Банкова. Тому я до цього нормально відношуся.
– Чому ви назвали Москаля рабом?
– Я всіх називаю рабами, хто не має своєї думки, хто, перебуваючи на посаді, мусить робити те, що йому кажуть.
– Нестор Шуфрич в 2007 році сказав мені, що в 2007 році ви відповідали за “мукачівський общак”. Що він мав на увазі?
– Це так мілко – тільки “мукачівський”.
– Хто “кришує” в Закарпатті контрабанду?
– Адміністрація президента і силовий блок. Основна контрабанда, як правило, тютюнові вироби. А виробництво тютюнових виробів контролює хто в Україні? Контрабанду завжди контролювала влада. А так як у нас сьогоднішня влада в особі президента хоче на всі процеси впливати, то я не помилюся, якщо скажу, що це Банкова.
– А які там гроші?
– Якщо говорити про об’єми, то це сотні тисяч доларів – гроші немалі.
– Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос сказав, що ви маєте 150 км власного кордону. Що він мав на увазі?
– Він сказав, що неконтрольованого 150 км кордону. Якщо ми маємо з Росією біля 400 км неконтрольованого кордону, – він хотів зробити сенсацію. Прикордонники його дезавуювали і сказали, що вся прикордонна смуга, яка відноситься до прикордонників, контролюється. А землі, дотичні до кордону – приватизовані. Так я хочу спитати, хто приватизував землю, і хто такий міг насмілитися і приватизувати землю без СБУ, без прокуратури? Якщо би завтра президент виніс рішення, щоб ці землі повернути, то не пройшло б і трьох годин, як ці землі взяли б і повернули. Зрозуміло, що є лісосмуга, є смуга прикордонна, і є приватна територія, з якої туди заходять. Є так звана “зельонка”, де розписано хто, куди, скільки носить. Це схема, організована владою. Якщо подивитися на тих людей, які це приватизували, – за ними нічого не стоїть. Вони бідні, як церковні миші. Якщо подивитися на акти – там багато мертвих душ, людей, яких вже давно нема на цій землі. Тому хай на себе напишуть скаргу, що ми не можемо взяти державний кордон під охорону. Само собою, що це тисячі робочих місць у Закарпатті, Одесі, Києві, тому що вся країна працює і робить поставки до всіх кордонів, які є дотичні до ЄС. Ми наносимо великий ущерб, як економічний, так і моральний, етичний у стосунках з нашими сусідами. Якщо людина хоче це зупинити, це можна зробити за один день. Просто сказати: “Завтра вже це не робимо”. І не потрібно буде руки відтинати.
– Ви багата людина?
– Я щаслива людина. В першу чергу треба сказати не про матеріальне багатство, а про те, що в тебе в сім’ї, в родині. Я радий, що в мене є два хлопці, що в мене є дочка, яку я в 1999 році з будинку маляти всиновив, бо дружина не хотіла більше народжувати. Зараз їй вже 18 років. Ми щасливі, тому що ми живемо в гармонії – це саме велике багатство. І само собою, що не бідний. Якщо говорити про матеріальне. І діти працюють, все нормально.
– Ви досі дружите з президентом Ющенком?
– Так. Він прийшов в той час, коли йому і хвороба, і друзі, які потім сформували команду “любих друзів”, всі “допомагали”. І ніхто його не розумів. Я прийшов до нього на Банкову, коли його вже майже виносили “вперед ногами”, політично, вже готували імпічмент. Завдячуючи тій команді, яку я зібрав, і моїм зусиллям, ми не тільки цього не дали зробити, ми тих, хто хотів це зробити, попросили на вихід. І ми розігнали цей парламент. Була сформована нова коаліція і нові можливості. Ми завжди працювали нормально, тому що це людина, яка не претендувала на корупцію. Це людина, яка ніколи мені не задала питання, що йому щось потрібно вирішити. Це людина з малими запитами і апетитами. 32% і 25% ріст ВВП – це наша спільна командна робота. Як людину за це можна не поважати? Питання в іншому. Надії були такі великі – помилилися ми всі. Не потрібно було шукати від добра ще більшого добра. Тепер можна співставляти і дивитися, що таке менеджмент Ющенка і його команди і менеджмент Порошенка і його команди.
– Геннадій Москаль сказав, що за здачу влади Януковичу ви, Ющенко і Ульянченко отримали мільярд доларів на трьох.
– Я би був щасливий, якби я такі гроші отримав. Ми так багато не коштуємо. Ми і на менші “погодилися” би. Життя було в іншому. Я в 2009 році за дорученням президента зібрав на нараду всю команду, і ми приймали рішення: він йде на вибори президента, чи не йде. Моя позиція була, що він на вибори не має йти. А вся команда повелася на нього. Боялися сказати, що не треба нам йти. А я виставив позицію, що ми на вибори президентські не йдемо, а йдемо на парламентські 2012 року. І ми їх виграємо, і Ющенко стане прем’єром, а в нас парламентсько-президентська республіка. Моя позиція не пройшла і я в той же день полетів додому. Це був березень, і мене президент не звільняв ще до травня. Але я на роботу більше не хотів виходити. Я сказав: “Ви стратегічно помиляєтеся”. А відносно того, що ця людина, Москаль, говорить – це в голову не вкладається.
– Чи правда, що Швейцарія заблокувала на ваших рахунках 330 млн доларів і не віддає?
– Це сьогодні легко взнати: можете звернутися до посольства. До спецслужб. Це брехня.
– Хто був найкращим президентом України?
– Найукраїнським, найкращим президентом був Ющенко. При Ющенку, за рахунок промисловості, не побудувався новий клан, який називається олігархами. При Ющенку нових олігархів, крім “любих друзів”, не було. Але прийшовши на Банкову, я тих “любих друзів” послав далеко. Але вони мають властивість знову об’єднуватися.
– При Леоніді Кучмі ВВП зріс більше, ніж на 12%. Це теж вагомо.
– Але не ті показники, які були при Ющенку. Складалася коньюктура хороша, люди вірили. Не міняючи законів, на тій базі, що створив Кучма, економіка працювала. Тому не завжди потрібно робити реформи.
– Що ви думаєте про нинішнього президента?
– Я співчуваю, що для нього головна цінність це не країна, а особистий стан і особисте задоволення. Мені шкода. Як на мене, то краще б він ввійшов в історію не як та людина, яка вже три роки виконує свої обіцянки, що ми війну за два тижні зупинимо, а краще б пішов на більші поступки, ніж він може піти як президент, і ми, як українці, але все-таки щоб цю війну зупинити. І друге – у нас є всі підстави вважати, що ми не маємо права тупцюватися на місці, (половина ВВП впала з 2014 року), і по 2% ВВП добавляти. Ми що, через 100 років будемо краще жити? Ми хочемо жити сьогодні. Він і його команда сьогодні живе так, як вони хочуть.
– Які у вас сьогодні стосунки з Петром Порошенком?
– У нас дороги розійшлися, коли я сказав, що я ні на які посади в цю владу не піду.
– А пропонували?
– Так – Міністерство оборони, РНБО. Я не пішов, бо я перед тим, як заходити в двері, думаю, як з них вийти. Так от, щоб не виходити, я не пішов.
– Хто буде наступним президентом України?
– Українець, який любить цю країну. Нарешті буде обраний українець, який думає за цю країну. Я думаю, що популіст не пройде.
– Ви будете балотуватися?
– Все можливо. Але це не від мене залежить.
– Хто сьогодні, три постаті, які можуть сперечатися за президентство, майбутнє?
– З тих, хто сьогодні є, нікого не бачу. Це, скоріше всього, будуть нові постаті.
– Рік тому ви сказали, що найбільш реалістичний сценарій закінчення війни – відмова від окупованих територій.
– Це один зі сценаріїв. На моє глибоке переконання, якщо би Петро Олексійович менше займався патріотично-виховною роботою українського суспільства, а подумав би про двохсторонній формат, то я думаю, що Путін також не залізна людина, і вони б двоє раніше домовилися, ніж у форматі нормандському, за участю то одного, то другого, то третього спецпредставника Штатів.
– Якщо б ви сьогодні були президентом України, ви б домовлялися з Путіним один на один?
– Однозначно.
– Якщо б він вам сказав, що “я Крим не віддам, давай домовлятися далі”. Що б ви йому сказали?
– Він може так говорити, але сьогодні нормандський і американський формат передбачає, що для початку треба вирішити питання Донбасу. І навіть якщо Крим питання далекої перспективи, треба мати терпіння. Японія вже терпить давно, і в той же час вона з Росією співпрацює. І Німеччина так само терпіла. Якщо ми якісь особливі, то я вважаю, що це шлях в нікуди.
– Донбас Україні потрібний, на вашу думку?
– Потрібен, однозначно, і скажу більше – ми Донбасу потрібні. Якщо ми говоримо про те, що там одні сепаратисти – ні. Ті, хто туди приїхав – їх завтра звідти відправлять, той, хто їх туди направив. Але населення, яке живе на окупованому Донбасі – українці, і вони дуже хочуть, щоб Порошенко з Путіним найскоріше вирішив питання поновлення українсько-російського кордону під наш контроль, і щоб вони повернулися до України. Вони цього більше хочуть, ніж українська влада. Про Крим не потрібно забувати, але потрібно змінити акценти. Не потрібно займатися істерикою і на кожному кроці повторювати те, що сьогодні не можна вирішити. Потрібно займатися тим, що можна в короткій перспективі вирішити. Це найкраще буде для України.
– В чому головна біда України?
– Головна наша біда в тому, що ми постійно надіємося на когось. Нам не потрібно надіятися на Штати, на Німеччину. Ми маємо історію, що нас завжди зраджували. Не тому, що нас хотіли зраджувати, а тому, що ми непостійні. Ми повинні так будувати свою державність, щоб з нами почали рахуватися. Якщо позиція в нас не буде змінюватися, то з нами будуть рахуватися всі.
– Що буде з Україною? Вона може розпастися і перестати існувати, як незалежна держава?
– Я не бачу ні одного відсотку сценарію, коли Україна може розпастися. Якщо у когось в Україні, через його рівень розвитку і його точки опору, є бажання, щоб східні або південні області відділилися, то, скоріше всього, російська еліта заінтересована в тому, щоб країна була монолітна, була ціла. Тому я так обережно говорю про одну і ту ж саму річ: потрібно шукати точки дотику. Якщо ми кожен день будемо кричати, що ми переможемо – це шлях в нікуди. Якщо ми включимо дипломатію, розум, гнучкість – у нас буде перемога, але будуть і поступки. Так само, як і у російської сторони. Якщо ми будемо надіятися на США, ми ніколи ці питання не вирішимо. І на США, і в першу чергу на себе, на те, щоб сісти за стіл переговорів і поставити ті питання порядку денного, які сьогодні найбільше турбують, найбільш болючіші як для України, так і для Росії.
– Віктор Іванович, я вам вдячний за інтерв’ю.
– Дякую вам.
не знает балога донбасса, не знает..