Батьки загиблих під час ДТП на Закарпатті студентів заявляють, що водій намагається уникнути відповідальності

Дітей уже не повернути, але ж і терпіти викривлення правди ми не будемо

Вони поверталися додому в Ужгород. Андрій – після успішно складених іспитів у Львові. Його товариш Артур – після поїздки у своїх справах. Андрій був випускником Львівської політехніки, університету імені Франка та технічного університету у чеському Брно.

Маючи на руках квитки на електричку, хлопці вирішили скоротити час поїздки і скористатися сервісом «Бла-бла-кар». Відтак підсіли у Львові до подружньої пари, яка їхала з Києва на Мукачівщину до батьків. Вже на Закарпатті поблизу одного з мотелів, що у Воловецькому районі, легковик «Шкода Октавія», у якому їхали молоді люди, зіткнувся з вантажівкою. Внаслідок зіткнення всі пасажири, серед яких була і дружина водія, загинули…

Коли порушення ПДР як норма…

З часу ДТП пройшло вже більше 9 місяців, однак винуватця пригоди досі не покарано. Більше того, обвинувачуваний слідством водій «Шкоди» Дмитро Мельник та його захисники обрали агресивну тактику захисту. Вдалися навіть до залучення журналістів одного з місцевих телеканалів, аби висловити суто свою точку зору на цю фатальну подію. Відтак до журналістів з проханням об’єктивно розібратися, хто ж винен і чому винний не покараний, звернулися батьки загиблих хлопців Андрія та Артура.

З пані Ольгою та паном Василем Томинцями, котрі втратили сина Андрія, зустрічаємося у одній з ужгородських кав’ярень. Пізніше підходить пан Анатолій Биковський – батько товариша Андрія Артура. Він розповідає, що хлопці товаришували давно, адже Артур Биковський теж раніше був студентом Львівської політехніки. Однак у січні 2016 перевів-ся в Ужгородський національний університет на інженерно-технічний факультет…

Ольга Іванівна зі сльозами показує світлини із зображенням свого сина. На одній із них він -разом із Артуром. На іншій – приймає присягу як офіцер ЗСУ. Майже на кожному з побачених фото – симпатичний юнак зі щирою усмішкою…

– Він був дуже життєрадісний, старанний і працьовитий, – розповідає Ольга Іванівна. – Цього року мав закінчити Львівську політехніку, університет імені Франка та технічний факультет університету у Брно… Знаєте, я б ніколи не подумала, що звертатимуся до журналістів, але до нашого болю додалося й те, що ні водій автомобіля, в якому загинули наші діти, ні його батьки навіть не вибачилися перед нами. Хоча, за логікою і законом, Дмитро ніс повну відповідальність за пасажирів, яких перевозив. Навпаки – нас почали і в суді, і у ЗМІ звинувачувати у тому, що ми нібито підробляємо результати експертизи ДТП. Зрозуміло, що дітей уже не повернути, але ж і мовчки терпіти викривлення правди ми не будемо…

Батько Андрія пан Василь каже, що обвинувачений Дмитро Мельник – типовий сучасний «мажор». Його батько має кілька фірм, у тому числі пов’язаних з будівництвом у Києві. За словами пана Василя, хлопець завжди любив промчати «з вітерцем». Мав численні протоколи про ПДР, був учасником ДТП до цієї трагедії, навіть у день фатальної аварії «заробив» адмінпротокол за порушення правил дорожнього руху у Львові.

– Власне, аварія, за даними слідства, сталася 16 січня приблизно о 19.10 біля мотелю «Наталі», що по дорозі з Воловця до Сваляви, – продовжує Василь Томинець. Експертиза показала, що водій «Шкоди», перевищивши допустиму швидкість (а на цій ділянці вона була встановлена у межах 50 км/год) на слизькій дорозі виїхав на зустрічну смугу і полетів на фуру. На момент зіткнення стрілка спідометра зупинилася на позначці 70 км/год, а за словами очевидців, швидкість була біля 80 км/год. Водій вантажівки «ДАФ» пізніше розповідав мені, що намагався гальмувати, але його причеп із цеглою не дозволив зробити потрібний маневр, аби уникнути зіткнення. Відтак після першого і другого ударів легковика об вантажівку загинула Ганна, дружина Дмитра, і Андрій, котрий сидів позаду водія. Артур помер згодом у Воловецькій лікарні…

Пости у «Фейсбуці» зі стану коми та зламана картка відеореєстратора

Дмитра ж, за словами адвоката потерпілих Ігора Дудурича, «швидка» без свідомості забрала у ту ж лікарню, звідки за кілька днів його перевезли до Львова. У Львові, за інформацією, яку захисники Дмитра озвучують у суді, він пролежав у комі 35 днів. Хоча, зі слів батьків Андрія, вже за тиждень після трагедії, Дмитро писав пости у мережі «Фейсбук». Як приклад показують скріншоти електронного листування, у якому Дмитро каже друзям, що з ним усе гаразд. Паралельно, будучи нібито непритомним, Дмитро не дає жодних пояснень слідчим, а пізніше – його взагалі без дозволу лікарів перевозять у Київ. Там, за клопотанням сторони обвинувачення, він нині перебуває під так званим нічним арештом, згідно з яким повинен повертатися додому до 22.00… Його ж захисники тим часом продукують версію захисту, згідно з якою у трагедії винен водій вантажівки, а Дмитро є теж постраждалим, і що, мовляв, фура з цеглою дивним чином перемістилася з місця зіткнення на протилежний бік дороги…

Схоже на те, що у розробці такої версії захисникам допомогли і слідчий обласного управління Нацполіції області Михайло Вовк, і особливо слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Віктор Данко. Адже на прохання потерпілих та їх адвоката надати відео- реєстратор зі «Шкоди», спочатку протягом місяця відмовляли, а потім надали, але з явно умисно пошкодженою карткою пам’яті.

– Коли нам надали абсолютно цілісінький відеореєстратор, картка пам’яті у ньому була переламана навпіл, – розповідає адвокат родини Томинців Ігор Дудурич. –  Кому, окрім обвинувачених, було цікаво і логічно приховувати інформацію, що містилася на приладі? Не менш цікаво, куди зник телефон Андрія? Адже приблизно за годину до трагедії він зв’язувався з батьком, відповідно телефон був при ньому… Загалом одразу після трагедії працівники свалявського райвідділу поліції обібрали постраждалих, а вже потім, під тиском своїх колег, повернули деякі речі. Однак телефона серед них не було…

Батько Андрія також звертає увагу й на адвоката захисників на прізвище Правосудько Олександр.

– Очевидно, аби заплутати слідство, цей чоловік спочатку був одночасно адвокатом і обвинуваченого, і родичів його загиблої дружини, – розповідає пан Василь. – Тому ми попросили змінити адвоката через конфлікт інтересів. Проте цей адвокат уміло тягнув час, засипав слідчих суддів клопотаннями, посприяв судді Ужгородського міськрайонного суду Віктору Данко у відведенні слідчого, який вів справу. А апогеєм його «творчості»  стало озвучення версії, згідно з якою водій фури після зіткнення вийшов і добивав постраждалих ключем. Тобто вони вже тоді вибудовували схему, як би перекласти вину з Дмитра на водія вантажівки…

«А наш підзахисний нічого не пам’ятає…»

Задля об’єктивності ми спробували з’ясувати точку зору щодо події потерпілого Дмитра Мельника. Для цього зв’язалися з його адвокатом Йосипом Горінецьким. Пан Йосип спочатку не захотів нічого розповідати, керуючись тим, що це буде сприйматися як тиск на суд. Однак після того, як ми розповіли, що такий тиск на суд вже відбувся за їхньої ініціативи через місцевий телеканал, який не показав точку зору батьків загиблих хлопців, адвокат погодився сказати кілька слів. Він пояснив, що не може надати контакти Дмитра, оскільки він навіть у суді не дає показань, користуючись статтею 63 Конституції України, не те щоб розповідати щось журналістам. І взагалі, пан Йосип стверджує, що його підзахисний нічого з тих подій не пам’ятає. А нам порадив не «прикрашати» подію і не робити з неї сенсацію…

У свою чергу адвокат водія вантажівки «МАН» Микола Вишневський у телефонній розмові пояснив нам свою точку зору на обставини трагічної ДТП.

– ДТП сталася 16 січня о сьомій вечора, – розповідає пан Микола. –  За результатами кількох експертиз, не довіряти яким у мене немає підстав, водій «Шкоди» Дмитро Мельник, якого слідство визнало обвинуваченим, нехтуючи правилами дорожнього руху і знаком про обмеження швидкості (нині там стоїть обмеження до 40 км за годину – авт.), виїхав на зустрічну смугу і допустив зіткнення з вантажівкою. Водій фури, який їхав своєю смугою, фізично не встиг зробити маневр своїм багатотонником, аби уникнути зіткнення… Більше Микола Вишневський розповісти не захотів, керуючись таємницею слідства…

Тим часом батьки загиблих юнаків чекають наступного засідання Воловецького районного суду, з якого сторона захисту намагається перенести слухання у будь-який інший суд. Але, як кажуть батьки, є ще й вищий – Божий – суд, який, упевнені вони, розкладе все на свої місця…

Павло БІЛЕЦЬКИЙ, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено