Чому в Латориці плавають пляшки та трупи тварин

Сміття навколо нас

>>> Вподобайте сторінку газети «Мукачево Express»

Хоч в Мукачеві питання централізованого вивезення сміття і вирішено, та в Латориці все одно плавають побутові відходи. Часто в річці можна побачити як пластик, так і інший непотріб. Самі вони у воду не потрапляють. А винних чомусь ніхто не карає, пише «Мукачево Express» .

 «Моя хата скраю»?

Чомусь у всіх бідах наші земляки традиційно звинувачують чиновників та комунальників. Так, з одного боку це правильно, адже саме вони відповідають за чистоту міста. Але чи тільки вони?   Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи майже ніхто з самих містян не відчуває. Але ж кидають непотріб у воду не працівники якихось служб, а пересічні мукачівці, які живуть за гаслом «а після нас хай і трава не росте». Як не прикро, та у багатьох із нас немає поваги до оточуючих.

«Так роблять усі», «тут і до мене було брудно», «хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися для тих, хто в глибині душі розуміє: сміття – це дикунство. А тим часом чисті закарпатські ріки можуть поступово перетворитися на стихійне звалище. Скільки ж в Латориці лише   пет-пляшок, які потім пливуть у Європу і за які нас потім штрафують сусіди.

Важливо усвідомити масштаби об’ємів відходів, які накопичуються у воді та отруюють її. Бо ж якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю сміття наша держава може стати одним з європейських лідерів… звісно ж, не з найкращого боку.

Трупи у воді

Слід зазначити, що на Закарпатті існують ще жахливіші звички, ніж викидання у воду побутового сміття.  У нас заведено топити у водоймах новонароджених цуценят та кошенят, мовляв, і так домашня улюблениця привела на світ багато потомства, тож краще вбити зразу, ніж потім ламати голову, де прилаштувати малюків. Таке трапляється частіше в селах району, ніж у самому місті, але в річку нещасні травини все одно потрапляють.

Але й це ще не все. У річки закарпатці викидають і трупи вже мертвих тварин – курей, гусей і навіть свиней. Утім згадаймо, скільки галасу наробив мертвий бобер у Латориці. Потім журналістів, які про це написали їхні ж колеги підняли на сміх, звинувачуючи у некомпетентності. Але ж якби не вони, то труп пролежав би у воді ще бозна-скільки. Адже саме журналісти, які не працюють  за принципом переписування прес-релізів, а дивляться довкола себе, спілкуються з пересічними людьми, і доносять до широкого загалу реальний стан справ у місті, бо ж політики, які забронювалися в кабінетах, не бачать за товстими стінами ратуші  усього, що відбувається довкола, не знають, чим насправді живе Мукачево.  Та й не все їм докладають їхні вірні прислужники, аби часом  не засмутити шефа чи не зіпсувати йому настрій певною інформацією.

Що ж стосується трупів, то у сільських населених пунтах, на жаль, немає ні скотомогильників, ні централізованих звалищ. Проте чомусь ніхто не закопує мертву домашню птицю чи свиню в себе на городі… а сільські ради не поспішають укладати угоди на вивезення побутових відходів. Люди ж мовчать, бо за таку послугу потрібно платити, а викинути непотріб абиде можна безкоштовно. Проте такого знущання над природою немає в жодній країні Європи.

Чи є вихід?

Слід зазначити, що в області постійно озвучується питання створення підприємства, яке б займалось утилізацією відходів. Деякі напрацювання в цьому плані є вже на Берегівщині. Проте заводів потрібно більше – тоді й сміттєва проблема хоч частково відпаде і краяни матимуть нові робочі місця.

Тому передусім виходом із ситуації може бути дієва система адмінпокарань.

Найбільш ефективним способом боротьби з екологічними правопорушниками було б накладення штрафів та залучення сміттярів до громадських робіт, зокрема, до прибирання як набережних, так і центральної частини Мукачева.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Мукачево Express, ексклюзивно для zakarpatpost.net

 

Прокоментуй!

(Обов’язково)
(Обов’язково, не публікується)