Коефіцієнт корисної дії депутата: як оцінити роботу народних обранців

На думку експертів, аналізувати роботу парламентаріїв потрібно, але це не так просто, як здається на перший погляд.

За даними досліджень, 81% українців не довіряє Верховній Раді. Але це не єдина проблема нинішнього парламенту. Серед основних експерти виділяють те, що народні обранці просто прогулюють пленарні засідання. А деякі з них, навіть якщо і є в залі, ігнорують голосування.

>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»

Втім, на думку CEO і головного редактора VoxUkraine Бориса Давиденка, головна проблема нинішнього парламенту – низька довіра українців.

У Верховній Раді України є багато проблем, але одна здається нам дуже важливою, фундаментальною. У цієї фінансової інституції дуже низька довіра українців. За останніми даними Центру Разумкова, 81% українців не довіряє Верховній Раді“, – говорить Давиденко.

За його словами, причин цього багато, але сфокусуватися вирішили на одній, а саме на те, що немає чітких критеріїв оцінки роботи парламенту. У зв’язку з цим VoxUkraine сконцентрувався на аналізі того, як депутати голосують за реформаторські закони. Результатом дослідження став проект “КПД депутата”, за допомогою якого і можна перевірити ефективність того чи іншого народного обранця для проведення реформ. Для оцінки було розроблено Індекс підтримки реформ (ІПР), який показує, наскільки важливим є внесок кожного нардепа в прийняття 230 реформаторських і 8 антиреформаторських законів.

Лідером в загальному рейтингу став народний депутат від БПП Іван Спориш. Його ІРП – 96%. Він пропустив 2% засідань і більше голосував за закони про децентралізацію, регулювання бізнесу і енергетичну незалежність.

У першій десятці є тільки депутати від “Народного фронту” і БПП. І це логічно і зрозуміло. Без коаліції депутатів неможливо ухвалити жоден закон”, – Борис Давиденко.

Також всі цих депутатів об’єднує і те, що вони не медійні особистості, але дуже дисципліновані в питанні роботи в Раді, зазначив Давиденко.

Наприкінці рейтингу опинився позафракційний нардеп Сергій Клюєв. Його ІПР – 0%, він не проголосував за жоден закон і пропустив 94% засідань Верховної Ради.

Прогули та інші промахи парламентаріїв

На думку народного депутата від БПП Григорія Шверка, головна проблема нинішнього парламенту все ж відвідуваність. Решта проблем, в тому числі і кнопкодавство, – похідні від неї, вважає нардеп. За словами Шверка, час від часу цим питанням займаються керівники фракцій, влаштовуючи “мобілізацію” – збираючи достатню кількість депутатів в залі, щоб той чи інший проект закону міг набрати необхідну кількість голосів. Однак, зазвичай це відбувається при розгляді масштабних проектів законів, наприклад, медичної реформи, зазначає Шверк.

У той же час, нардеп відзначає і низький рівень довіри і поваги до Верховної Ради.

Проблема в тому, що можна ставитися погано або критично до конкретного депутату або будь-якої фракції, але інституція, яка називається Верховною Радою України, в країні з парламентсько-президентською формою управління, має володіти повагою“, – зазначив Шверк.

Ще одна проблема українського парламенту в тому, що народні депутати подають в рази більше законопроектів, ніж парламент здатний розглянути, вважає почесний президент Київської школи економіки Тимофій Милованов. Також у українського парламенту бракує зворотного зв’язку з виборцями, відзначає він.

Припустимо, у нас всі депутати хороші. Але якщо вони не встигають прочитати те, за що вони голосують, і розібратися, то очікувати якісних результатів не можна. А якщо вони не всі “хороші”, якщо є погані і хороші сили, які маніпулюють, то зрозуміло, що в цьому хаосі, коли ми надамо 6 тисяч мільйонів поправок до якогось законопроекту, і в усьому цьому потрібно розібратися, то там щось “проштовхне” або “не проштовхне”. І тоді люди, які контролюють регламент – що поставити, що прийняти – отримають владу, яку вони не повинні отримувати демократії, тому що це повинні народні обранці вирішувати. Проблема в тому, що вони перевантажені і зворотний зв’язок слабкий“, – зазначив Милованов.

Нагадаємо, в листопаді Комітет виборців України (КВУ) в рамках проекту “Дослівно” визначив ТОП-10 народних депутатів, які ігнорують голосування у Верховній Раді. В цілому, за даними КВУ, 188 народних депутатів пропустили половину голосувань за три роки. 43 з них пропустили 90% голосувань. Відповідно до ст. 24 Закону України “Про статус народного депутата”, участь в голосуваннях Верховної Ради є таким же обов’язком народних депутатів, як і відвідування пленарних засідань і робота в комітеті, зазначають в КВУ.

Станом на кінець літа, за сім місяців 2017 року прогульників оштрафували на 3,5 млн грн. За словами спікера парламенту Андрія Парубія, ситуація з прогулами покращилася саме завдяки цим штрафам, а також публікації прізвищ нардепів, які ігнорують свою роботу.

“Коли я очолив парламент, ця проблема стояла дуже гостро, зараз ситуація сильно змінилася. Проблема залишилася, але вона більше не загрожує нормальній роботі ВР, – розповідав нещодавно Парубій. – Думаю, ми цього домоглися завдяки штрафам і публікації прізвищ прогульників. На штрафах заощадили близько 3 мільйонів гривень”.

Голова Верховної Ради зазначав, що найважчим днем для голосувань є п’ятниця. “Цього дня ми проводимо годину уряду, зачитуємо депутатські запити, потім один годину присвячуємо виступів з трибуни. Тож ще раз підкреслю: повністю проблему з відвідуваністю ми не вирішили, але вона вже менш гостра”, – заявив Парубій.

Чи все так просто з оцінкою нардепів

Водночас, експерти кажуть, що оцінка роботи депутата – справа не така проста і однозначна. Так, політолог Володимир Фесенко вважає, що тут є свою нюанси: “З одного боку, я думаю, що це правильна справа – оцінювати результати діяльності окремих парламентаріїв, окремих політичних сил, і такі проекти, наскільки я знаю, здійснюються різними аналітичними центрами, зокрема, ОПОРА. Але, розумієте, це дещо спрощений підхід. Коли використовуються кількісні критерії, то до уваги береться іноді, припустимо, вплив депутатів окремих парламентських комітетів“.

З точки зору результативності внесок депутатів від правлячої коаліції буде вище, ніж у опозиційних депутатів. Хоча співвідношення і відвідування парламенту, і участі в голосуваннях, висунення тих чи інших законодавчих проектів сукупність критеріїв, звичайно ж, можуть використовуватися для оцінки діяльності депутатів. Але я противник того, щоб на основі цих критеріїв робити такі висновки – хто кращий, хто гірший, хто найкорисніший. Наприклад, у одного депутата може бути менш політичних ініціатив, але зате вони будуть значно більші, вагоміші. А є депутати, які перед своїми виборцями проявляють себе кількістю пропонованих проектів. І часто їх якість не найкраща. Це навіть іноді буває таким політичним спамом. І потім, я думаю потрібно йти від зворотного – обчислювати, наприклад, депутатів “прогульників“, – зазначає Фесенко.

А політолог Олександр Палій зазначає, що найважливішим аспектом питання є те, яких нардепів обирають до парламенту.

Чесно кажучи, треба обирати насамперед “хороших” депутатів – можуть вони там битися, плюватися, робити те, що може робити звичайний хуліган, чи вони все ж здатні на щось більше? Тобто уважно придивлятися до законодавчих ініціатив, до корупції, до способу життя того чи іншого депутата. Ну а, чесно кажучи, вимірювати кількісно ефективність дії – це не завжди правильно. Тому що буває, що депутат висуне якусь геніальну законодавчу ініціативу, яка об’єднає всіх, і це буде дійсно великий прорив. А з іншого боку, він може зареєструвати величезну кількість якогось законодавчого спаму, і толку від цього мало“, – говорить він.

Політолог також навів приклади того, як ці питання вирішують в інших країнах, пише Сьогодні.

Ось, наприклад, як з цим борються в парламентах розвинених країн – вони просто забороняють депутатам самостійно реєструвати законопроекти. У них існують тільки законопроекти від уряду і законопроекти від опозиції. Тобто сам по собі депутат, не заручившись підтримкою фракції або якоїсь великої кількості депутатів, не може подавати цей законопроект. Тому що у нас витрачається час на розгляд якийсь нісенітниці. Зараз, наприклад, якийсь депутат подає лобістський законопроект, а фракція його говорить – а ми не знаємо, що це, це він сам від себе. А тоді вони будуть всі причетні до такого брутального і негарного лобіювання. І, звичайно, остерігатимуться таких речей“, – резюмує Палій.

zakarpatpost.net