АНОНС. Чому на Різдво чорту раді чи не в кожній закарпатській хаті?
Вертепи на Закарпатті багаті як на позитивних, так і на негативних персонажів. У кожному районі, у кожному селі свої звичаї, тож якось узагальнювати їх у розрізі такого багатого на обряди свята, як Різдво, важко.
Проте чи не кожен бетлегем у нашому краї крім діда, ангелів та пастухів супроводжує чорт. Чому саме нечиста сила і чому її так охоче впускають до осель наші земляки? І не лише до будинків, але й до церков! Більше того, їм навіть платять гроші, пише газета «НЕДІЛЯ».
>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»
Зазвичай закарпатські чорти невинні. Зла нікому не роблять, але все ж… назвати їх позитивними персонажами аж ніяк не можна…
Як розповіла керівниця одного з колядницьких гуртів Світлана Липей, на роль нечистого у вертепному дійстві погоджуються далеко не всі. «Я працюю переважно з дітьми і можу впевнено заявити, що чортиками стають переважно непосидючі школярі – як серед хлопчиків, так і серед дівчат. Їхню поведінку в повсякденному житті янгольською назвати не можна», – наголосила жінка.
Та це лише суб’єктивна думка окремої людини. Але звідки ж у нашому такому побожному краї така дивна різдвяна традиція? Тим більше що з наближенням іншого свята – Хелоуїна у нас так гарячково борються з чортами, що в декого аж піна з рота йде. А от на Різдво тих же персонажів зустрічають із розпростертими обіймами.
Відомий український фольклорист, літературознавець, бібліограф, мистецтвознавець і педагог, заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта у інтерв’ю газеті «НЕДІЛЯ» заявив, що з чортами у закарпатців дуже давній фольклорний зв’язок, вони фігурують у наших казках із давніх-давен, скоріш за все, через те, що люди їх боялися і намагалися або задобрити або висміяти. Більше того, за однією із записаних ним легенд, чорт живе саме в нашій області. Якщо конкретніше – у Хусті. Адже назва міста пов’язана власне з хвостом нечистого, який переставляв із місця на місце гори і одна з них, впавши, прищемила йому хвіст. Тож нещасний щосили кричав на весь світ на місцевому діалекті: «Йой! Хвуст! Хвуст!» А люди недочули і прозвали ту місцину Хустом, подумавши, що він вигукує назву населеного пункту. Тож згідно з переказом чортик залишився без хвоста, а тим пагорбом, де це трапилось, і є Хустська Замкова гора.
Проте під час пошуків людини, яка у закарпатському бетлегемі виконує роль бісеняти, траплялися дуже кумедні випадки. Перехожі усміхались і коментували, що практично кожен другий зустрічний може претендувати на цю роль. Дехто ж радив піти в міську раду, мовляв, там нечистого можна знайти точно. Утім, відшукавши таки виконавця ролі різдвяного чорта, вдалося з’ясувати, що часто під час візитів до краян діти найбільше з-поміж усіх колядників цікавляться саме цим персонажем. «Від мене ніколи не плакала жодна дитина, коли я одягався в чорта, – каже аніматор Віктор Світлик. – А от коли наряджався Дідом Морозом, нерідко були сльози, навіть істерики, втечі до мами, виховательки, вчительки і гра у схованки. Пояснити таке важко, адже чортик подарунки не роздає, однак він смішний. Напевно, це й є ключем до всенародного визнання».
До речі, рогатий присутній у вертепних дійствах не лише закарпатців, він супроводжує колядників по всій Україні. А на римо-католицьке свято Мікулаша він разом зі святим Миколаєм іде до малюків і неслухняним дарує прутики.
Як ставиться церква до чортячих витівок, чи є зараз екзорцисти, чому закарпатські дівчата ворожать на Різдво?
Про це та інше читайте у свіжому номері закарпатської газети «НЕДІЛЯ».
У продажу від 29 грудня.
