Що робити, щоб новорічні бажання здійснилися? Поради психолога
Щорічно під бій годинника ми подумки перераховуємо традиційний набір побажань. Навіть ті, хто вважає себе песимістами і скептиками, сподіваються на диво.
Але після свят життя входить у звичний ритм, ми занурюємося у щоденні клопоти і разом із прикрасами “знімаємо” з ялинки власні мрії.
>>> Вподобайте сторінку закарпатської газети «НЕДІЛЯ»
Та й ставимося до них як до чогось символічного – атрибуту, реквізиту, мішури. І те, що більшість із намріяного не справджується, сприймаємо з легким сумом, здебільшого – як належне.
Райдужні надії чи мішок розчарувань?
Умовно всі наші бажання можна розділити на дві великі групи: подяку за те, що маємо (здоров’я, родинну злагоду, працю) і прагнення зберегти це надалі. І власне мрії як такі: знайти кохання, нову роботу, заробити грошей, здобути визнання, пише ВВС. Україна.
Але замахуючись на джек-пот і побоюючись залишитися ні з чим, ми про всяк випадок маємо цілу низку бажань простіших, так би мовити, на щодень.
За моєю жодним чином не релевантною побутовою соціологією серед найзаповітніших, принаймні жіночих, земних прагнень є бажання схуднути.
Воно з великим відривом передує навіть мрії про те, щоби хтось омріяний нарешті помітив і відповів взаємністю.
Далі йде цілий мішок дрібніших за цінністю забаганок – те, що можна купити за гроші. Добре бажаються смартфони, різноманітна побутова техніка, кашемірові светри, парфуми, поїздки. Залежно від фінансової спроможності, люди наважуються хотіти квартири й авто.
Окрема стаття запитів до Діда Мороза – досягнення порозуміння з дітьми, батьками, чоловіком, дружиною.
Та чи не щось подібне ми бажали минулого й позаминулого років? Чому ж воно не справдилося?
Як не дивно, часто ми самі собі заважаємо бути успішними і щасливими. То, може, є сенс побажати собі позбутися деяких шкідливих установок?
Головні кілери бажань
1. Страх змін.
Саме через неприйняття невідомого й незвичного ми підсвідомо опираємося змінам у житті, яких собі щиро бажаємо. Причиною неготовності до нового можуть бути як банальні лінощі, так і “вивчена безпомічність”. Вона виявляється у небажанні пробувати свої сили у чомусь новому через переконання, що нічого не вийде.
2. Надмірний консерватизм і раціоналізація.
Усім відомі так звані народні мудрості, які на ділі заважають рухатися вперед. На кшталт “краще мало, але стабільно” – з приводу зарплатні. Або “нехай поганенький, та свій” – про чоловіка. Чи “добре там, де нас немає” – це нагадують людині, яка хоче змінити роботу.
Але ж чи така вже приваблива безпросвітна стабільність, позбавлена права на мрію?
3. Мислення стереотипами.
Улюблена фраза, якою найчастіше виправдовують власну бездіяльність: так ніхто не робить.
Не пишуть роман, поки не змарнують папір на сотню оповідань, не вчать мову чи музику після тридцяти, не розлучаються після п’ятдесяти.
Не освідчуються в коханні, першими не дзвонять. Цей список можна продовжувати. Але навіть якщо ви не досягнете небувалих висот чи не отримаєте взаємності, здобудете, як мінімум, власний досвід. А не будете керуватися чужими стереотипами.
4. Фальшивий максималізм чи прагнення досконалості.
Начебто шляхетна риса – краще бути голодним, ніж їсти будь-що. Краще бути самому, ніж разом будь із ким.
Насправді ж ці переконання, з одного боку, заважають сприймати світ таким, який він є, і радіти йому. З іншого – паралізують потяг до дії. Адже досягти майстерності Моцарта чи Шекспіра навряд чи вдасться?
Не бути надто серйозними і відчувати смак життя
5. Прагнення відповідати чужим очікуванням.
Часто люди не можуть собі дозволити змінитися, бо звикли грати якусь звичну роль. Чемної та чуйної дівчинки, поганого хлопця, якому нічого не можна доручити, турботливої матусі чи душі компанії.
Неважливо, що іншим зручно сприймати вас такими, якщо вам це набридло.
6. Звичка оцінювати.
Або навішувати ярлики. Це немовби зворотній бік попереднього стереотипу. Коли ми роздаємо усьому та всім звичні, як правило, негативні оцінки, ми перетворюємо цілком нейтральні явища чи події на неприємні чи загрозливі особисто для нас.
Наприклад, іде дощ – отже, погана погода, настає осінь – це сумно. Жити з кимось – добре, самотність – погано. А хто так вирішив? Довіряйте лише власним відчуттям.
7. Пастка гордості.
Вона ж – зворотній бік комплексу меншовартості. Оточена романтичним флером, ця риса насправді дуже шкодить вияву здорової ініціативи.
Заважає висловити почуття, звернутися по допомогу, зізнатися, що чогось не вмієте і попросити навчити. Кажуть, надмірна гординя – єдиний скарб жебраків. Але ви ж не жебраки.
8. Надто серйозне ставлення до себе.
Якщо ви дозволите собі трохи самоіронії, навчитеся не ображатися не лише на інших, а й на себе. За те, що не є бездоганними. Це неабияк полегшить життя.
9. Підміна насолоди накопичуванням.
Це коли ми хочемо і дозволяємо собі все нові й нові речі і розваги (або нових партнерів), але не вміємо чи не встигаємо одержати від них задоволення.
Так само ми живемо химерним майбутнім, не помічаючи, що теперішнє життя, яким ми незадоволені, насправді цікаве й змістовне. Відчути його смак – нехай це і буде новорічним бажанням 2018-го.
