АНОНС. Валерій Лунченко: «Геннадій Москаль – це жива енциклопедія»

Нардеп від Закарпаття розповів газеті «НЕДІЛЯ», чи є закарпатське лобі у Верховній Раді, як вибиваються гроші на дороги, а також про те, що не мріяв стати депутатом

Останнім часом про Закарпаття шириться багато необ’єктивної і часто упередженої інформації. У багатьох українців наша область асоціюється із великими будинками, заробітчанами, контрабандою та невдоволеними після прийняття закону про освіту угорцями. Насправді все далеко не так. Утім є в нас, звісно, і ряд своїх негараздів та труднощів. Не все на Закарпатті райдужно.

Отже, що турбує закарпатців, як вирішити проблемні питання, як зробити область більш привабливою для туристів, залучити інвестиції, покращити інфраструктуру, побудувати європейські дороги. Про це та інше ми поговорили з народним депутатом України Валерієм ЛУНЧЕНКОМ.

– Пане Валерію, якою Вам як депутату бачиться атмосфера у колі колег? Зараз у державі неспокійно: війна, бунти в Києві… Чи позначається це на прийнятті рішень?

– Так. Будь-хто, хто бажає успіху своїй країні, повинен усвідомити, що сильною економіка в державі буде тоді, коли до нас почнуть надходити іноземні інвестиції. А інвестор, який себе поважає, ніколи не вкладе гроші у країну, у якій немає політичної стабільності, є військова агресія і економічна ситуація далека від стабільності. Ці чинники між собою взаємопов’язані. Тому важливо, аби ми зараз доклали всіх зусиль для того, щоб не розхитати становище в країні ще більше. При цьому кожна з політичних партій, яка є в опозиції, завжди прагне до влади… будь-якою ціною. Але в даній ситуації важливо не допустити ще більших економічних розрух. У парламенті наразі ситуація також нестабільна. Між колегами є такі, хто розуміє, що негативних наслідків допускати не можна, але є й такі, що вже зараз почали гратись у майбутні вибори. Але це не несе ніякої користі для нашої держави. Але тішить те, що навіть у таких непростих умовах у бюджеті на 2018 рік при всіх його плюсах і мінусах бачимо зростання ВВП на 3-4 відсотки.

– Питання закону про освіту наробило багато галасу. Про Закарпаття заговорили в Києві як про осередок сепаратизму. Як можна зняти цей шквал пристрастей, як гадаєте? Адже ніколи раніше мирні закарпатці не ділили один одного за національностями. Звідки «коріння» у цього явища?

– Насправді таку бурхливу реакцію викликав не закон «Про освіту», а заяви з боку угорського уряду, який став на захист закарпатських угорців і викликав певну агресію у сусідніх областях. Тому перед Києвом ми виглядали як сепаратисти, які не хочуть вчити українську мову. Але ситуація далеко не така, якою її бачать у столиці. Проблема схована не в Закарпатті, а в Будапешті. Така поведінка пояснюється тим, що у березні в них відбудуться вибори. Тож їхній прем’єр вибрав агресивну політику щодо Києва і створив певну напругу. Тому я переконаний, що після закінчення парламентських виборів в Угорщині, а також після проведення ряду заходів з боку нашої та їхньої держав, градус напруги спаде. Тим більше що зараз уже маємо висновки Венеціанської комісії, у яких зазначено, що ми повинні врахувати позицію Будапешта, але закон є правильним.

Крім того, в законі про середню освіту, що прийматиметься найближчим часом, школам з угорською та румунською мовами навчання, які належать до категорії підвищеної складності в освоєнні, буде надано більше прав у питанні вибору вивчення дітьми материнсь-кою мовою тих чи інших предметів. А з боку педагогів ніхто ж не відмовляється від вивчення української. Зокрема, коли приїжджала Лілія Гриневич на Закарпаття і ми мали зустріч із широким загалом, вчителі заявили, що готові опанувати українську і вчити нею дітей, але просили зробити перехід більш плавним. І ще, що цікаво, у нас на сьогодні немає жодного українсько-угорського словника. А як дитині, яка до 6 років не чула жодного українського слова, з першого класу викладати шкільні дисципліни українською. Тому для самого процесу навчання планується використовувати сучасні технології у вигляді ігор, щоб вивчення мови вдавалося легше. Тому переконаний, що питання буде врегульовано.

Чому у всі попередні роки столиця якось нехтувала інтересами нашого краю, Закарпаттю не відводилась належна увага, на потреби області досі не виділяється достатньо коштів?

Медичну реформу суспільство сприймає болісно. Коли було озвучено ціни за медичні послуги, закарпатці хапалися за голови. Але фактично в лікарнях все одно усі платять. Тож чи є плюси і мінуси в реформі?

Із усіх екс-очільників краю Геннадій Москаль найтепліше ставиться саме до Валерія Лунченка. Чим це зумовлено?

Про це та іншечитайте у свіжому номері закарпатської газети «НЕДІЛЯ».

Уже в продажу.

zakarpatpost.net

Коментування вимкнено