Як двоє закарпатських братів жінку ділили
Почувши гірку правду, батько, аби зняти стрес, пішов до магазину за пляшкою, тим більше що було свято
Різдво, Великдень – такі релігійні свята, як правило, на Закарпатті не обходяться без спиртного. А підігріті градусом оковитої наші земляки іноді починають з’ясовувати стосунки, причому гарячково. Найгірше, коли такі конфлікти виникають між рідними людьми. Дивна і трагічна подія трапилася нещодавно у Виноградові. Двоє братів так посварилися, що один із них мало не позбавив життя іншого, пише закарпатська газета “НЕДІЛЯ“.
Усе почалося одразу після одруження молодшого, Віктора (із етичних міркувань імена дійових осіб у матеріалі замінено).
Ще на весіллі наречена впала в око Степану, старшому братові. Справа в тому, що раніше молодик був на заробітках і вперше в житті побачив Ірину саме під час її з братом весілля. Струнка, висока, із довгим русявим волоссям дівчина так сподобалася хлопцеві, що він не відводив від неї очей.
Ірина нічого не помічала і раділа, що відтепер буде поруч із Віктором. Вона знала про його запальний темперамент, адже не раз раніше він влаштовував їй сцени ревнощів. Але думала, що після того як вони оформлять стосунки офіційно, приводів для невдоволень у законного чоловіка більше не буде.
Та не так сталося, як гадалося. Уже за кілька днів після весілля Віктор побив молоду дружину, бо, як йому здавалося, вона одягнула на роботу занадто коротку сукню. Ревнував чоловік жінку і до колег, і до друзів і навіть до рідного батька.
Проте Ірина мовчала і терпіла, бо думала, що іншого вибору в неї немає – у матері були ще три молоді доньки на вихованні, а батько 10 років тому загинув на заробітках у Росії. Жінка сама себе запевняла, що повернутися в рідну хату більше не може.
Коли народилася маленька Яринка, стало ще гірше. Віктор почав усе частіше випивати і дедалі ставав агресивнішим. Часом серед ночі вона брала дитину і втікала від розлюченого чоловіка прямо на вулицю. Блукала до ранку, чекала, коли протверезіє. Якось під час однієї з таких втеч вона випадково зустріла Степана. Зі сльозами на очах Ірина розповіла гірку правду про те, що терпіти більше не має сил. Вона була у відчаї. Степан добре знав брата, тож свою симпатію до жінки завжди приховував. Але того разу не зміг. Він запросив її до себе додому, а коли дитина заснула, просто обняв і почав жадібно цілувати. Порив пристрасті був настільки сильним, що він кусав її губи і нігтями дер спину. Але Ірині було приємно, тому вона не пручалася. Вперше за довгі роки їй хотілося чиєїсь любові, не просто порозуміння. Ту ніч вони провели разом і обоє почувалися хоч і винними перед Віктором, але дуже щасливими. Степану хотілося, аби жінка пішла від брата, та вони боялися про це йому сказати.
Уранці Ірина повернулася до чоловіка. Коли він побачив шрами в неї на спині, розлютився, запідозривши, що в неї з’явився коханець. Ірина запевняла, що то він п’яний катував її, але Віктор не вірив. Він пішов з дому і повернувся через кілька годин п’яним. Удома він одразу ж попрямував на кухню, схопив ножа і накинувся на жінку. Такі витівки у чоловіка були неодноразовими. З ножем він не раз атакував і рідну матір, і батька. Тож Ірина думала, що все закінчиться погрозами. Утім Віктор не жартував, він справді хотів її вбити.
Врятувало диво. До кімнати, почувши крики, увійшов батько. Він повалив сп’янілого сина на диван і вирвав із його рук знаряддя вбивства.
Ірина взяла дитину і знову подалася до Степана, попередньо сказавши свекрусі, де вона буде, однак попросивши тримати це у таємниці від Віктора.
Довідавшись, що трапилось, Степан захотів поквитатись із братом за знущання над дружиною. Але Ірина умовляла його хоч трохи зачекати, мовляв, нехай трохи ситуація загладиться, хай він бодай протверезіє. Тим часом до сина навідалися батьки. Вони здогадалися в чому справа.
Степан розповів їм усе, як було, зізнався, що кохає Ірину і хоче, щоб вона жила з ним, а не з Віктором. Почувши гірку правду, батько, аби зняти стрес, пішов до магазину за пляшкою, тим більше що було свято. Він вирішив випити з сином, бо не знав, як їм діяти далі. Віктора боялись усі… навіть батьки часом розуміли невістку та шкодували старшого сина, який закохався у чужу дружину.
Мати плакала, бо знала, що добром усе не закінчиться.
Ірина умовляла вибачити її і врятувати від Віктора.
Отже, Степан вирішив не відкладати розмову з братом. Ірину з донькою залишив вдома, а сам з батьками подався до Віктора.
Брат саме допивав третю пляшку. Степан теж був напідпитку. Тож діалог одразу перейшов на підвищені тони. Після кількох слів між братами зав’язалася бійка. Молодший погрожував убити і його, і дружину, навіть дитину. Степан ударив його кілька разів у живіт. Віктор упав і скотився зі сходів на подвір’я. Кілька секунд він пролежав на землі, а далі схопився і забіг до хати. Вийшов уже з ножем. Він рішуче направився до брата і казав, що проколе лезом йому серце. Та під час сутички Степан вирвав із рук Віктора ніж і тричі встромив йому в живіт. Що було далі – обидва брати не пам’ятають.
Старший оговтався від шоку, зрозумівши, що прямо в нього на очах Віктор стікає кров’ю. Мати в істериці кричала не своїм голосом. Вона викликала «швидку» – і сина реанімували. Довелося оперувати. Але Віктор вижив.
Степана затримали. Аби врятуватись від розправи чоловіка, Ірина з дитиною втекла до іншого району. У Іршаві вона знайшла роботу і винайняла квартиру. Коли працювала, доньку залишала на молодшу сестру, яка також переїхала з нею.
А розслідування тривало цілих два роки. Увесь цей час жінка їздила на побачення з коханим до СІЗО. А далі відбувся суд. Утім його рішення було жорстким – Степан отримав досить серйозний строк – вісім років позбавлення волі. Але Ірина обіцяє його дочекатися, бо переконана, що на таку жертву чоловік пішов заради кохання до неї. Вона вірить: коли чоловік звільниться, у них обов’язково все буде добре.
