Сергій Танчинець планує глобальне захоплення планети Земля

Гурт «Без обмежень»: Людей, які не підтримують свою країну, для мене не існує

Гурт “Без обмежень” із Мукачева вже вдруге провів всеукраїнський тур, який нещодавно завершився. Спочатку — після виходу третього альбому “5 хвилин”, відтак — на підтримку синглу “Хочеш”. Лідер колективу Сергій Танчинець розповів про концерти, сучасну музику та ставлення до українських виконавців, які виступають в Росії.

Розкажіть про враження від туру Україною?

— Ми дуже задоволені тим, як проходили наші виступи. Виступили у Дніпрі, Харкові, Черкасах, Полтаві, Ковелі, Бахмуті, Мукачеві, Львові та інших  містах. Насправді український тур почався в неукраїнському Лондоні. А останній концерт був у Києві. Можливо, зіграли щось нове, трохи змінили програму.

А як публіка на вас реагувала?

Дуже добре. Можливо, я хизуюся, але це вже наша публіка. Люди нас зустрічали, як своїх. Вони знали, куди йдуть. Знали наші пісні, підспівували. Якщо зала з сидячими місцями, то всі на середині концерту вставали, починали танцювати. Звісно, нас це тішить.

У вас був досить насичений графік. Вам вдавалосяся уникнути форс-мажорів? Чи, можливо, щось кумедне з вами траплялося?

Наш тур — це взагалі суцільна кумедність. Ми розважаємося, любимо жартувати, записувати смішні відео і пісні. Наприклад, робимо кавери (нове виконання музичного твору, раніше записаного іншим музикантом) на Івана Поповича або Олега Винника. Взагалі особливих форс-мажорів не було, але їздимо ми весело. Інколи ламаються автобуси, ми не встигаємо доїхати на концерт. Або хтось просипає, і ми виїжджаємо набагато пізніше. В дорозі нам допомагає те, що ми дружимо одне з одним дуже давно, відчуваємо особливий зв’язок.

Цей тур ви присвятили виходу синглу “Хочеш”. Як ви створювали його?

Поети пишуть вірші, тому що вони пишуться, а не за примусом. Так само з’явилася і ця пісня — абсолютно випадково. З одного боку, це творчий процес, але для мене він вже став звичною справою. Пишу пісні вже протягом 18 років. Дякувати Богу, натхнення не зникає. Звісно, бувають творчі паузи — як у всіх музикантів. Але зараз пісні творяться. Поки що сингл “Хочеш” – найулюбленіша моя пісня. Тільки заради неї ми поїхали в ще один тур. Людям вона подобається, відгуки дуже хороші.

А коли від вас чекати на новий альбом?

Ми планували випустити його на кінець зими, але вже трошки відстаємо від графіку. Певно, що на початку весни ми вже зможемо показати новий альбом. Я думаю, що з ним для гурту настануть великі зміни – і в звучанні, і в презентації нашого гурту. Ще у нас є плани щодо глобального захоплення планети Земля! Але починаємо поки що з України. Одним словом, ми працюємо над нашим розвитком.

Хочеться сказати, що “Без обмежень” – це молодий гурт. Але він існує вже протягом 18 років. Виходить якось нелогічно. Чому так довго гурт залишався не дуже відомим?

В принципі нас сміливо можна називати молодим українським гуртом. Ми вже тричі переживали переродження. Змінювався склад гурту. Були творчі паузи довжиною в 3-4 роки, потім — знову піднесення. Вже після Революції гідності ми почали працювати з новими силами. Ще одним поштовхом для нас стала участь в телевізійному шоу “Х-фактор”. Я називаю це “щасливим пенделем”, який дав нам певний розгін. Зараз я порівнюю наш гурт із лайнером, шасі якого вже відірвалися від злітної смуги, а пілот за кермом дає повну тягу. Ми повні сил та натхнення, тому навіть самі себе відчуваємо молодим українським колективом.

Повернімося в 1999 рік, коли колектив лише сформувався. Як все починалося?

Мені здається, що в більшості випадків колективи починають в місцевих будинках культури чи професійно-технічних училищах. Так само було і з гуртом “Без обмежень”. Ми збиралися в Будинку школяра в Мукачеві. Спочатку це були недолугі намагання зіграти якусь музику. Тоді ми ще грали без назви, але сформувався початковий склад колективу — я, Сергій Попович, Ігор Рибар і Влад Горобець. Я тоді грав на барабанах, не співав. Вже потім став вокалістом. Ми вчилися, і потроху почало щось виходити. Наші перші концерти були абсолютно катастрофічними за якістю. Але з часом, років через 5, ми вже звучали досить пристойно.

А чому ви обрали саме таку назву — “Без обмежень”?

Ми тоді не парилися, що саме нам грати. Кожен з нас любив різну музику. Хтось — Limp Bizkit , хтось гурт Metallica, хтось Еріка Клептона. Я любив все це разом, плюс “Сплин”, Земфіру і ще купу чого. Тому ми як лебідь, щука і рак тягнули колектив у різні боки. Потім домовилися, що будемо грати всього потрошку, не обмежуючи себе. Так і виникла ця назва.

Зі старого складу тільки ви залишилися?

Ні, з нами періодично працює співзасновник колективу Ігор Рибар. Він довгий час проживав у Лондоні. Зараз він нарешті повернувся в Україну. У другій половині туру він до нас приєднався. Далі в колективі будемо рухатися не вчотирьох, а вп’ятьох.

Ви згадували про свої музичні смаки на початку існування гурту. Що слухаєте зараз?

Я люблю нову світову музику. Перша, хто спадає на думку, – це американська співачка LP. Мені дуже імпонує ця жінка, її підхід до музики, вокальні здібності. Тішать також наші українські виконавці. Здебільшого нову музику я отримую через радіо. Іноді щось підказує Андрій Радько, наш гітарист. Особливо коли ми кудись їдемо, він приносить нові альбоми, і ми їх разом слухаємо, аналізуємо.

Як ви оцінюєте стан сучасної української музики?

Революція гідності дала поштовх багатьом творчим одиницям у нашій державі. В тому числі і нам. Українці нарешті зрозуміли, що досить споживати чуже, а треба подивитися, що у нас є свого. Шкода лише, що такою дорогою ціною. Впевнений, що далі буде більше. Потрібен час. З’являється багато нових імен, нових пісень і альбомів. Треба, щоб кількість контенту переросла в якість. Після революції пройшло небагато часу. Ще років 10-15 — і ми наздоженемо європейців та американців. Вони протягом 1980-ти років дуже активно розвивалися в музичному плані, а ми всі були в совку і не мали такої змоги.

Як ставитеся до впровадження квот на радіо?

Це взагалі одне з найкрутіших рішень в музичному плані за весь час незалежності. Квоти — це інстинкт самозбереження. Уявімо, що ви хочете виростити грядку помідорів. Росте п’ять кущиків. Решта площі заросла бур’яном. Що треба зробити? Вирвати той бур’ян, посадити трохи більше помідорів, поливати, створювати для них умови. Тільки тоді вийде зібрати урожай. Те ж саме відбувається зараз з українською музикою завдяки квотам. Це дає нам змогу продукувати більше музики.

Ви виступали на Сході, дарували квитки на свої концерти ветеранам АТО. Після благодійного концерту в Лондоні всі кошти передали на підтримку бійців. У вас був виступ у Бахмуті, поблизу зони конфлікту. Наскільки важливо музикантам не цуратися війни?

Чому це викликає подив? Для нас це буденність. Ці люди ризикували своїм життям заради нас з вами. На концертах вони повинні сидіти в перших рядах. Звісно, що безкоштовно. Точно так, як вони безкоштовно їздять у транспорті. Мені здається, що більшість українських артистів роблять так само, їздять на Схід. Можливо, не щомісяця, але їздять. Принаймні мене оточують тільки такі люди. Для мене це норма. Іншого я не сприймаю.

Але існують й інші виконавці, яким до цього байдуже, і вони без докорів сумління виступають в Росії.

Я на них не звертаю увагу. Людей, які не підтримують свою країну, для мене не існує. Я в соціальних мережах видаляю з друзів людей, які не підтримують таку позицію. Для мене не існує ні Лорак, ні інших. Я хочу жити в нормальній державі. Від того, що для держави є деструктивним, я відсторонююсь. Раджу робити це всім.

Юлія БЛИЗНЮК, gazeta.ua

Довідково

Без Обмежень «Without Limits» — український рок-гурт, що розпочав свою діяльність із Мукачева у 1999 році. Тоді до складу команди молодих музикантів входили: Сергій Танчинець, Ігор Рибар, Віктор Янцо, Владислав Воробець, Василь Логойда.

Склад гурту впродовж часу змінювався, його лідером і вокалістом є Сергій Танчинець. У репертуарі гурту є пісні українською, а також англійською та російською мовами.

У 2007 році гурт змінив назву з «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» на «Without Limits» та випустив свій перший альбом «Underground», також зняв дебютне відео з однойменною назвою. У перші дні ротації композиція стала лідером в хіт-параді «М2О» на каналі М1. Відео «Underground» протягом кількох місяців трималося в десятці найкращих відеокліпів програми.

Восени 2012-го року вийшов короткометражний фільм Михайла Добоша «Somnium Adveho Verus. Nocturnum 1» («Мрія приходить з вірою. Ноктюрн 1»), головну роль у якому зіграв Сергій Танчинець, а гітарист Ігор Рибар, окрім того, що з’явився у кадрі, виступив у ролі композитора стрічки.

У 2013-му гурт разом зі співачкою Лідою Аксенич записав дуетну пісню «Взлетая», яка стала саундтреком до короткометражного фільму Олега Борщевськго «Німфо», який був показаний в рамках Каннського кінофестивалю.

На початку 2014-го гурт представив пісню «Мамині слова», яку присвятили героям Небесної сотні. Текст пісні був написаний за 20 хвилин, згодом музиканти створили до нього музику.

На початку 2016-го відбулися зйомки телеверсії концерту гурту в рамках проекту телеканалу М2 «М2 LIVE».

Того ж року музиканти взяли участь у вокальному шоу «Х-фактор-7», вони виступили на кастингу з піснею «Без неї ніяк». Костянтин Меладзе оцінив її так: «Справжні чоловіки грали справжню рок-музику. Прекрасна пісня, що буває вкрай рідко у нас. Гідна, щоб подобатися мільйонам людей». Восени 2016-го вийшов кліп на цю пісню. Участь в “Х-факторі” була, за словами фронтмена гурту, тим поштовхом для їхньої творчості, якого їм давно не вистачало. Гурт вибув з проекту під час одного з прямих ефірів через недостатню кількість глядацьких голосів. На проекті також було сказано, що новий альбом гурту вийде в лютому 2017.

У творчому доробку музикантів є величезна кількість пісень, відео, саундтрек до фільму та гімн спортивної команди.

У лютому 2017 гурт презентував свій 3 студійний альбом – «5хвилин».

Склад колективу:

  • Сергій Танчинець — вокал, фронт-мен
  • Олександр Адаменко — бас-гітара
  • Олексій Бережний — ударні
  • Андрій Радько — гітара
  • Ігор Рибар — гітара

zakarpatpost.net

 

Коментування вимкнено