Чи знаєте ви, що в центрі Ужгорода є ще третя річка?

Виявляється, Малий Уж – не єдина річка в Ужгороді, що тече під землею.

За чеської доби, коли осушували ґрунти, аби збудувати більше потрібних для інфраструктури Закарпаття будівель, малі водойми «ховали» у труби. Мета у чехів була ще й іншою. Оскільки вони боролися за чистоту, таке рішення на той час виявилося дійсно найбільш мудрим, пише закарпатська гезета «НЕДІЛЯ».

Справа в тому, що закарпатський менталітет плювати у власний колодязь таким самим був і раніше. Потічки та ріки наші земляки завалювали сміттям ще і століття, і два тому.

Як пише Йосип Кобаль у книзі «Ужгород відомий та невідомий», борючись за чистоту вкрай забрудненого міста, тогочасна влада прийняла рішення не штрафувати сміттярів, а більш розсудливо запобігти цьому явищу. Отже, як Малий Уж, так і інші невеликі річки просто заховали назавжди від людського ока, посилаючись на забрудненість русла та антисанітарні умови на берегах.

Нині б така доля могла спіткати абсолютну більшість закарпатсь-ких рік, можливо, навіть Уж.

Але повернемось у минуле. Що ж то за таємнича водойма була в місті, про яку нині всі забули?

«Кадубець – невеликий потічок, який брав початок біля гори Торша й протікав сучасними вулицями Стрільничою, частково Берчені, Бачинського, Другетів, Яроцькою, а біля так званої Квасної води (нині там аптека «Жива вода, а з іншого боку – продовольчий магазин) впадав у Малий Уж», – наголошує історик.

За його словами, ця річечка також була брудною, але «смертельний вирок» вона отримала через іншу причину. І трапилось це задовго до того, як наш край опинився під чехословацькою владою. Крім того, тече Кадубець не в трубах, як Малий Уж, а десь під землею…

«Незважаючи на невеликі розміри, Кадубець дуже часто виявляв свій норовливий характер, перетворюючись під час злив на бурхливу гірську річку, яка змивала на своєму шляху все. Місто довго терпіло. Але коли 9 червня 1879 року надвечір о сьомій годині після величезної зливи Кабудець знову вийшов з берегів (за 2 години рівень вони в ньому зріс на три метри), затопивши не тільки навколишні вулиці, але й центральну частину Ужгорода (нинішню площу Корятовича), його долю було вирішено. Ще того ж року обласна влада відвела потічок у бік сусіднього села Доманинці», – запевняє Йосип Кобаль.

Отже, після цього чималий район Ужгорода більше не підтоп-лювало. Частину русла потічка, який проходив через тодішні вулиці Ринкову (Бачинського) і Другетів, містяни невдовзі засипали й зробили над ним тротуар. Із іншою, останньою частиною русла, від вулиці Другетів до Малого Ужа, зробили так само, але вже в 1911 році.

Зараз про колишній Кадубець, що наганяв страх на ужгородців під час повноводдя, нагадує лише однойменне урочище біля підніжжя гори, звідки він брав початок, і вулиця Яроцька неподалік його гирла.

Більшість мешканців міста навіть нічого не знають про одну з давніх водних артерій столиці Закарпаття.

Цікаво, чи тече ще цей потічок під сучасними ужгородськими будинками та попід асфальтом, чи давно пересох.

Іван ДУХНОВИЧ, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено