Що продають та рекламують закарпатці

Мар’яна КРАВЧУК: «Як людина любить себе, так кожен із нас повинен любити справу, якою займається».

Головний редактор газети «Закарпатські оголошення» розповіла про те, що зараз найчастіше продають, купують та рекламують закарпатці

Усі ми щось купуємо та продаємо – речі, продукти,  одежу, навіть свої знання. Наше життя стало потужним суцільним ринком товарів та послуг. Як же орієнтуватися в цьому щоденному коловороті, як досягати успіху, у що найкраще зараз вкладати гроші? Які ціни на нерухомість, на транспортні засоби, як діє реклама на людей?

Про це та інше під час наших «Недільних  бесід» у прес-центрі газети «НЕДІЛЯ» розповіла головний редактор газети «Закарпатські оголошення» Мар’яна КРАВЧУК.

– Пані Мар’яно, у Вас унікальна робота, ви є експертом у багатьох галузях.  За майже 18 років існування газети у ній друкувалося надзвичайно багато різної реклами та мільйони оголошень. Що зараз найчастіше продають закарпатці?

– Найбільше пропозицій у сфері нерухомості. Зараз будується багато багатоквартирних та приватних будинків. Є чимало нового житла. Разом з тим, великий відсоток закарпатців виїжджає жити за кордон. Тоді люди продають не лише  оселі, але й меблі, побутові прилади, навіть книги та домашніх улюбленців.

На другому місці транспортні засоби: автомобілі, мотоцикли, скутери, велосипеди. Найчастіше продають вживані машини та запчастини.  Замикають трійку лідерів різні послуги,  зокрема, робота  та навчання.

— А в чому найбільший пріоритет газети «Закарпатські оголошення»?

— Ми – дуже різностороннє  видання, сучасний рекламний довідник, у якому розміщено різні пропозиції від фірм, закладів торгівлі, ресторанного бізнесу. Та й не тільки…

Наприклад, хтось із Рахова вирішив розпочати нове життя в Ужгороді. Купує «Закарпатські оголошення». І що ж там знаходить? Передусім, житло (може орендувати чи придбати)… далі – роботу, якщо треба – меблі, а ще й чоловіка чи дружину (якщо людина без пари). Тобто, через нашу газету можна знайти все!

Крім того, у нас працюють надзвичайно хороші фахівці, у них – колосальний досвід роботи, у нас загалом прекрасний коллектив… ну і… звичайно ж, серед  пріоритетів – велика мережа розповсюдження газети.

Для самих читачів незамінним  помічником є рубрикатор. Тобто, для того, аби полегшити пошук, оголошення діляться на категорії: про продаж і оренду квартир, будинків, приміщень, офісів, гуртівень, автомобілів, комп’ютерної, побутової техніки, будівельних матеріалів, сантехніки, меблів, книг, рослин, тварин, одягу, взуття, дитячих товарів, спортивного інвентарю, продуктів харчування, міститься інформація про втрати та знахідки, ремонт техніки, автомобільні, медичні, туристичні, весільні послуги, роботу, навчання, знайомства та багато іншого. Для зручності оголошення подано ще й за регіонами, а на сайті ogoloshennya.net користувачі можуть самостійно додавати некомерційні текстові повідомлення безкоштовно. Крім того, у нас кольоровий друк зовнішнього та внутрішнього розвороту (1-2, 19-20 сторінки), якісний дизайн, а блокова система реклами допомагає клієнтам утримувати лідерство на ринку та створювати компаніям-замовникам позитивний імідж.

Наголошу, що висока інформативність видання сприяє досягненню комерційних цілей і конкретних результатів.

— Для Вас особисто що саме є найбільш цікавим у роботі?

— Те, чим я займаюся – це постійний рух, динаміка, багато спілкування, постійно відкриваються нові можливості, нові грані життя, нові особистості. Доводиться мати справу з різними  людьми, які працюють у різних галузях, вивчати специфіку їхньої діяльності, аби правильно про них подати інформацію. Завжди щось черпаю від них і в той же час  намагаюся щось із власного досвіду підказати  рекламодавцям. Кожному  потрібно розповісти, наскільки потужним двигуном у бізнесі є реклама, презентація власної справи, певних товарів чи послуг. Зауважу, що навіть такі відомі світові бренди, як «Coca-Cola», «IKEA»,»Dolce & Gabbana», «Zara», «Procter & Gamble» та інші безперервно рекламуються. Здавалася б, для чого? Про них же і так усі знають. Але людям про себе потрібно постійно нагадувати, аби вони проводжували користуватися саме цією, а не іншою продукцією. Ми також рекламуємося. І клієнти це повинні розуміти.

Як  казав Леонард Хакслі: «Реклама – це найбільш цікава і найважча галузь сучасної літератури». Тому у моїй роботі треба бути  і психологом, і літератором, і рекламщиком,  і навіть митцем. Багато що тут залежить від того, у якому ракурсі потрапляє до читача матеріал.

Клієнт має показати не тільки  свій продукт, але й свою роботу, наскільки він її любить, інші йому повинні повірити. І фальші тут бути не повинно.

Дуже часто багато підприємців працюють-працюють, випускають хороший  товар,  але до них не приходять покупці. Здавалася б, чому? А все просто. Про них  не знають інші. Себе потрібно показувати, про себе слід  заявляти. Саме  цим я і займаюся.

Наприклад, на Закарпатті і в Ужгороді є тисячі магазинів та фірм, які пропонують різноманітну продукцію,  чи надають послуги. Як клієнтові обрати саме те, що йому потрібно і як тим підприємцям донести до інших те, що вони мають. Звісно – потрібна реклама!

До того ж у нашому видавничому домі є ще й газета «Робота та навчання», є сайти http://zakarpatpost.net/, http://ogoloshennya.net/, де також розміщуємо рекламу. Наша унікальність – це різні видання у одному місці. Скільки ж клієнт економить грошей та часу, який є взагалі безцінним, не шукаючи десятки газет, а замовивши у нас цілий пакет послуг одразу. Його реклама потрапить у провідні видання і про нього дізнаються у всій області. Такі можливості, до речі, в Закарпатті маємо тільки ми. Та й газета «Закарпатські оголошення» продається в кожному куточку нашого краю.

— А за що Ви найбільше любите свою роботу?

— За те, що вона цікава. Якби не любила, вже  давно б змінила діяльність. Усе в житті починається з любові. Як людина любить себе, так рекламодавець має любити свою фірму і так кожен із нас повинен любити ту справу, якою займається.

— Дуже цікаво. А скільки в один газетний номер  може потрапити  оголошень?

— Близько 2 тисяч. Крім того, щотижня рекламуються щонайменше сотня  різних компаній. Але кількість не можна назвати стабільною,  бо актуальність різних товарів та послуг деколи залежить від пори року. Наприклад, взимку будівельники відпочивають. У холод  мало хто з них працює. А от весною представники цієї професії одразу активуються. Почнуть шукати роботу, пропонувати послуги. Та й самі замовники теж  шукають хороших спеціалістів. А от аніматори та ведучі корпоративів часто  рекламуються саме взимку, перед святами. Тому буває по-різному.

— А чи маєте постійних клієнтів? Кого з рекламодавців можете відзначити?

— Так. Звісно. Провідні компанії з усього світу рекламуються  у «Закарпатських оголошеннях» десятиліттями. Чимало підприємців роками дружать із нами. Це в певній мірі наша заслуга. Та й вони самі переконуються на власному досвіді, що ми їм допомагаємо. Відзначу такі відомі міжнародні компанії як «Джейбіл», «Логотекс», ТОВ «Ядзакі Україна», ТОВ «Гроклін-Карпати», компанію «Flex». Вони безперервно в нас рекламуються і в них просто вражаючі результати роботи. Між рекламодавцями є й такі, хто робить перерву на 2-3 місяці через певні причини, а потім знову відновлюють рекламу. Тут уже у кого який бюджет для розкрутки бізнесу.

— Перше, прийняте Вами оголошення пам’ятаєте?

— Взагалі я більше займаюся рекламою, але коли хтось просить прийняти оголошення, з радістю допоможу людині. У нас принцип: «Клієнт завжди правий!» Ми задовольняємо всі потреби рекламодавців, прокладаємо для них шлях до успіху.  І вони вже незабаром бачать дійсно вражаючі ефекти від  реклами.

Трапляється, що у підприємця  невеликий рекламний бюджет. Тоді він думає, скільки разів подавати рекламу, на якій сторінці, якого розміру. Але коли пересвідчується, що реклама діє, у нього з’являється додатковий прибуток і він стає нашим постійним клієнтом.

Найчастіше замовники просять розмістити рекламу на першій сторінці. І це правильно. Часом іде людина позв кіоск із газетами, навіть нічого не купує і їй в очі кидається обкладинка «Закарпатських оголошень», на якій видно яскраву рекламу. На підсвідомому рівні така картинка запам’ятається. І якщо, скажімо, там було зображено якийсь шоколад і людина прийшовши в магазин, побачить саме такі солодощі, то з-поміж усіх інших обере саме їх. Так побудовано наш мозок.

Тому рекламу подавати потрібно. Вона завжди приносить успіх.

Що ж стосується моєї роботи, то перший договір я уклала з одним із банків. Була тоді дуже щасливою, що у мене все вийшло.

— Перед зустріччю з клієнтами готуєтесь, репетируєте перед дзеркалом розмову з ними? Чи все відбувається експромтом?

— Тільки експромтом. Ніколи не репетирувала. Я  навіть часто не знаю, до кого йду. У телефонному режимі, наприклад, спілкуюся з секретарем, тож і гадки не маю про керівника, не знаю,чи це жінка,чи чоловік, якого віку, які має вподобання. Звісно, перед зустріччю шукаю інформацію про фірму, аби знати, чим вона займається, яку виробляє продукцію. Кожен керівник любить, щоб про його компанію знали хоч елементарні речі. Одного разу в мене трапився навіть цікавий випадок. Я пішла на зустріч із фермером і він почав вагатися, рекламуватися йому чи ні. Більше схилявся до того, що йому це не потрібно. Але ми розговорилися. Він розводив свиней. І я розповіла, що знаю, що вагітність у свині триває 3 місяці 3 тижні і 3 дні. Його це надзвичайно вразило. Як то… дівчині з міста відомі такі пікантні подробиці зі «свинячого» життя. А я в дитинстві просто багато часу проводила із бабусею, в якої було велике господарство – корова, свині, кури. Мені все було цікаво, про все її розпитувала і  ось це мені якось згодилося. Тож той фермер більше не вагався, замовив рекламу і надовго став моїм постійним клієнтом.

 — Серед тих, хто щось продає завдяки оголошенням чи є постійні клієнти. Скажімо, нині людина продає кімнатні рослини, а завтра квіти?

— Так. Буквально нещодавно чоловік приніс оголошення, що продає машину. Через кілька днів він згадав, що в нього вдома десь є ще й колінвал, який йому не потрібний. Потім ще через тиждень здогадався, що має тумбочки, які можна збути. Все  продав і залишився дуже задоволеним. Таких випадків безліч. Або хтось робить ремонт, купує газету, шукає будівельників, потім вирішує замінити меблі, дає оголошення. У результаті знаходить і кваліфікованих робітників, і клієнтів на свій диван, шафу чи стіл, іще й будматеріали за доступною ціною.

— Що продавали закарпатці таке, що вразило Вас найбільше?

— Був у мене один клієнт, що продавав пластикові вікна й алюміній. Дав рекламу лише про вікна, а про метал вагався. Я його переконала, що потрібно розповісти про весь діапазон послуг. У результаті рекламу він замовив на першу сторінку і розраховував на те, що хтось один, якийсь простий споживач, купить собі кілька вікон на одну квартиру. Але у газетному кіоску «Закарпатські оголошення» придбав один підприємець і він зробив йому дуже велике замовлення і на вікна, і на алюміній.   Далі цей чоловік ще довго дякував мені за те, що я зробила йому таку грандіозну рекламу.

— І часто  так приходять дякувати?

— Часто. Нещодавно був один клієнт, казав, що ми допомогли йому розпродати все вино. А інший теж дякував, що продав сіно і обіцяв шоколадку, але лише скинув фото на вайбер. А деколи вдячні клієнти приходять із цукерками, із квітами, які ми ставимо у вазу в прес-центрі газети «НЕДІЛЯ».

— У газеті є рубрика «Знайомства». Пригадайте якусь романтичну історію, коли ви допомогли людям знайти одне одного.

— Ми справді поєднали багато доль і сердець. Із деким дружимо навіть до сьогодні. Був у нас один випадок. Чоловік із Ужгорода розлучився з жінкою, кілька років жив один, а потім йому стало дуже самотньо. Подав оголошення, хотів знайти вірну супутницю. Йому надійшло багато листів, вибрав один, зустрівся. Жінка також уже була заміжньою, мала сина. Між ними спалахнуло кохання з першого погляду і вже через три тижні вони одружилися. Згодом ця родина виїхала жити закордон, у них народився спільний синочок.  Ми досі зідзвонюємося і обмінюємося подарунками дітям.

А одного разу в редакцію «Закарпатських оголошень» прийшов чоловік років 50, попросив газету. Сів на стільчик і почав читати. Далі ж узяв ручку і почав щось обводити. Відтак підійшов до секретаря, вказав пальцем на п’ять  оголошень, які позначив і каже: «Так. Мені потрібно цю, цю, цю, цю і цю». Дівчина йому відповідає, що жінок тут немає, хай пише їм. Він же ніяк не міг зрозуміти, як то. Тому поясню. Для того, щоб подати у нас оголошення про знайомство, потрібно купити газету, вирізати і заповнити купон та принести його в редакцію. Усе легко і просто. Далі залишається тільки чекати листів на поштову скриньку.

До речі, серед тих, хто шукає пару чи друзів багато молоді. Днями приходила дівчина-студентка. Ми її навіть відмовляли давати оголошення, радили знайомитися в Інтернеті, та вона наполягла, казала, що гарного порядного чоловіка можна знайти лише через газету. І ще… що цікаво, щонайбільше до послуг рубрики знайомств звертаються саме восени. Не знаю, чи то холодно спати закарпатцям одним, чи якась меланхолія починається, але така тенденція спостерігається щороку.  Але ми раді людям завжди і особисто я  кожному бажаю знайти саме ту людину, яку він чи вона шукають… і нехай це буде на все життя.

— Поговоримо про інші Ваші рубрики. Нерухомість. Що можете сказати про цей ринок. Чи багато зараз продається-видається житла в Ужгороді. Які приблизно ціни?

— Якщо порівняти минулий із 2007 роком, коли наші краяни масово брали валютні кредити, а нерухомість була нереально дорогою, то ціни на квартири  впали приблизно наполовину. Це ж стосується і цін на оренду приміщень. Найдорожчими  є квартири в центральній частині. На околицях можна знайти помешкання наполовину дешевше.

Має значення й те, купувати житло через ріелторів чи самотужки. Найбільш оптимальним і вигідним варіантом є переглянути оголошення. За даними газети «Закарпатські оголошення», за однокімнатну квартиру в історичному центрі на Жупанатській ріелтори просять 43 тисячі, у новобудові на Богомолця – 35 тисяч доларів, у Новому районі – 26 тисяч, на проспекті Свободи – 20 тисяч. Проте, якщо купувати від господаря,  можна знайти і за 10, і за 15. Двокімнатна приблизно вартує  30-35 тисяч умовних одиниць. Дворівневу трикімнатну в новобудові власник пропонує за 37 тисяч доларів. Трикімнатну в районі Боздоського парку продають за 45 тисяч доларів.

Щодо будинків, то на ціну також впливає, де знаходиться хата, а також  наявність транспортної розв’язки, якою є сама будівля, який розмір ділянки довкола неї. Для прикладу, одноповерховий, але гарного планування будиночок біля «Нової лінії» можна придбати за 76 тисяч «зелених». У ньому – 4 кімнати, а поруч – 7 соток землі. А от у історичній частині міста за хату просять 150 тисяч. Будинок-таунхаус (коли кілька багаторівневих будинків знаходяться під єдиним дахом) на два поверхи коштує 67 тисяч. А от  «півторашку» на окраїні  пропонують придбати за 80 тисяч. Вона сучасного планування, дах обладнано під мансардні приміщення, із двома гаражами, двір вимощено бруківкою, зроблено ландшафтний дизайн. Як «бонус» господар дає ще й меблі, запевняючи, що ціну він понижав уже двічі. Цікаво, що вартість будинку  деколи навіть за межами міста може бути вищою, ніж у самому Ужгороді.

Часом грошей на придбання нерухомості немає. Тоді єдиною альтернативою залишаються оренда. Винайняти помешкання на довготривалий період коштує 2500-8000 гривень. Знову ж таки ціна залежить від того, де саме розташовано будинок, на якому поверсі квартира, чи є в ній автономне опалення, скільки кімнат, у якому вони стані, із меблями чи без. А зараз все частіше клієнти звертають увагу й на наявність Інтернету. Отже, найбільшим попитом традиційно користуються однокімнатні  квартири. Їхня вартість також залежить від місця розташування та від того, чи домовлятися про оренду з ґаздою, чи з посередником. Наприклад, у центральній частині міста однокімнатка коштує 5-6 тисяч гривень на місяць.  Трохи далі від історичної частини – 3-4 тисячі, а на окраїнах – 2500-2800 гривень. Двокімнатні квартири видають  за 3,5-5 тисяч, майже як і трикімнатні, які користуються найменшим попитом і за які часом просять навіть 6 тисяч. Додатково при цьому потрібно сплачувати за комунальні послуги та нерідко – своїми силами робити ремонт… чи то косметичний, чи навіть капітальний.

— Рубрика автомобілі. Який найбільший раритет продавали через газету? Нові машини продають?

— Продають усякі. Зараз машин дуже багато, при чому – різних. Це і з автосалонів, й із-за кордону, і старі вживані вітчизняні. Ціни – також на всі смаки.

Ринок дуже перенасичений автомобілями на словацьких номерах, продається багато сільськогосподарської техніки, запчастин.

Серед транспортних засобів найбільшим попитом користуються мікроавтобуси, купують закарпатці переважно «Mercedes». Такі автомобілі, згідно з нашими даними, можна придбати за 9-60 тисяч євро. Також продаються різні моделі «FIAT» (ціни  – від 40 до 250 тисяч гривень), «Volkswagen» (від 66 до 650 тисяч гривень), «Ford» ( від 30 до 300 тисяч гривень), «BMW»  (від 34 до 540 тисяч гривень).

Але тут треба враховувати і вік, і стан, і модель машини, і комплектацію, і багато інших не менш важливих чинників, які впливають на вартість.

Є серед оголошень і раритетна «Чайка», і «Запорожець» 1984 року випуску. Та їхні господарі назвати ціни не забажали.

Дуже багато продають ВАЗів. Найстаріший з них  1981 року випуску, найновіший – 2000-го. Купити старого радянського «Жигуля» на ходу можна навіть за 10 тисяч гривень.

— Крім рубрики «Робота» в «Закарпатських оголошеннях», у вашому видавничому домі виходить  також газета «Робота та навчання», чим вона корисна, які вакансії найбільш затребувані?

— Це – єдине на Закарпатті  спеціалізоване видання, яке допомагає знайти як роботу, так і працівників, причому – не тільки у нас.  Серед  актуальних оголошень є пропозиції як із Закарпаття, інших областей  України, так із-за кордону. Важливо, що газета дешева і коштує всього 2 гривні. Тобто, людина, яка шукає роботу, може знайти її практично безкоштовно, та й на пропозицій сторінках видання завжди багато, тож можна підібрати навіть кілька варіантів. Щодо вакансій, то найбільшим попитом користуються кухарі, офіціанти, торгові агенти, швачки, продавці, будівельники та різноробочі.

— Рубрика послуги, що найчастіше пропонують закарпатцям? 

— Це – одна з найбільших рубрик. Лідирують сфери будівництва  та ремонту. Крім того, останнім часом  є багато оголошень про репетиторство, вивчення іноземних мов. Зараз дітям і ЗНО потрібно складати, і багато хто їде вчитись за кордон, і для себе закарпатці вчать мови. Та й на окремі посади наразі без знання англійської не беруть. Крім того, тепер безвіз, можна вільно подорожувати Європою, тож наші краяни  шукають вчителів англійської, угорської та німецької.

— Ваша робота – це постійні контакти з клієнтами. Пригадайте якісь веселі випадки…

— Їх дуже багато! Якось я подзвонила клієнту і сказала, що хочу з ним зустрітися. Це було після обіду і він повідомив, що зараз його немає в кабінеті, що він на дні народження і вже трохи випив, просив зателефонувати наступного дня.

Зранку я відкрила блокнот, щоб зробити дзвінок. Дивлюсь, а там у мене два Ігорі. Думаю, дзвоню першому, то точно він. Вітаюся, питаю, коли зустрінемося, чи він готовий. Чоловік нічого не розуміє. Я знову представляюся й кажу, мовляв, ми вчора говорили, але він тоді був у кафе і вже не зовсім тверезим, тож зустріч ми перенесли. Чоловік переконує, що ми не спілкувалися вчора. Я ж наполягаю на своєму, вирішивши, що  він пересвяткувався і забув.  Врешті-решт він уже почав говорити моїми словами, бачив, що сперечатися марно і ми домовилися про зустріч. Тоді я спитала, де вона повинна відбутися і… клієнт почав диктувати адресу підприємства. Мене ніби кип’ятком ошпарило. Лише тоді до мене дійшло, що це – не той Ігор. Потім довго сміялася. Але все закінчилося тим, що я зустрілася з обома і обидва замовили рекламу.

— Що ж, спасибі за розмову. Побільше Вам таких рекламодавців і черг із багатих та щедрих клієнтів.

Марина АЛДОН, zakarpatpost.net

Коментування вимкнено