Світлана МІТРЯЄВА: про роботу, зустрічі, які запам’яталися, та захоплення

Таких жінок мало. Їх стиль життя надихає, їх внутрішня енергія не залишає байдужим нікого, на них хочеться рівнятись… Надзвичайно інтелігентна, тендітна, але сильна жінка, яка має свої життєві принципи, живе в гармонії із собою та навколишнім світом, усміхається за будь-яких обставин, та найголовніше – фахово та професійно виконує свою роботу, яка є її улюбленою справою…

Вона – професіонал, який традиційно входить до рейтингів найвпливовіших фігур Закарпаття і багато років працює на імідж України в Європі, висококласний та фаховий експерт в царині міжнародних відносин, «рупор» інтересів закарпатців у питаннях візи та транскордонного співробітництва, чия фахова естетика лежить у площині європейської ідеї. Відстоюючи державницьку позицію та європейську ідею у триваючому діалозі між Україною та ЄС, Світлана Мітряєва особистою позицією впливає на імідж та міжнародний авторитет України. Вона одна з тих, хто допомагає робити Україну ближчою до Європи.

Сьогодні гість «НЕДІЛІ» – Світлана Мітряєва, радник дирекції Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, перший на Закарпатті Повний Кавалер Ордена Княгині Ольги ( ІІІ, ІІ, І ступенів), Заслужений діяч науки і техніки України.

– Пані Світлано, підбито підсумки року, побудовані плани на цей…. Яким був 2017-й для Вашої структури та для Вас особисто?

– Зазначу, що в році, який минув, Національний інститут стратегічних досліджень – базова науково-дослідна установа аналітико-прогнозного супроводу діяльності Президента України – відзначив своє 25-річчя. За цей час Інститут пройшов довгий, та не завжди простий шлях. Історія НІСД – це, власне, історія незалежності нашої країни. Ці роки однаково складні та результативні, наповнені сенсом і втратами. Тому науковий доробок Інституту за цей час можна сміливо назвати Літописом Незалежності України. У ньому відображені курс гривні і інновації в освіті, передвиборчі баталії та амбіції конкретних політичних лідерів, виклики, які в різні періоди поставали перед українською економікою, судочинством, регіональним розвитком. У фокусі проблематики, над якою весь цей час працює наш інститут, була і залишається державна політика щодо безпеки і розвитку.

– А яке наразі підпорядкування інституту, як часто воно змінювалося?

– За весь цей час (в різні періоди) Інститут підпорядковувався Адміністрації Президента України (1992-1994); РНБО України (1994-1996); Секретареві РНБО України (1996-2000); Адміністрації Президента (2000-2002); а з 16 грудня 2002 року інститут підпорядковується безпосередньо Президенту України. Тобто змінювалися президенти, змінювалися директори, змінювалося і підпорядкування інституту.

– Хто наразі його очолює?

– Зазначу, що протягом усієї 25-річної історії інституту таланило з керівниками. Це були непересічні особистості, які збагатили його діяльність своїм досвідом, управлінськими талантами та орієнтирами розвитку. Організатором і першим директором інституту був український науковець і дипломат, академік, Сергій Іванович Пирожков. З 2014 року директором інституту є Володимир Павлович Горбулін, український політик, учений, державний діяч, академік, перший віце-президент Національної академії наук України. Кожному з директорів інституту була притаманна здатність відчути головне та зазирнути в майбутнє.

– Як довго Ви працюєте в інституті?

– Мене призначили на посаду Головного консультанта НІСД в 1999 році – коли інститут був підпорядкований РНБО, потім я працювала заступником керівника філії в Ужгороді, а з 2005 року очолювала філію аж до моменту реорганізації і оптимізації структури центрального інституту (2015 р.) Наразі мій статус підвищився – тепер я вхожу до складу стратегічної групи радників  при дирекції НІСД.

– Відзначають, що на своїх конференціях Ви перезнайомили між собою представників експертно-наукового середовища доброго десятка країн?

– Ну якщо відзначають, то це певно так і є. Я намагалася максимально піднести рівень наукових дискусій на Закарпатті, поглибити аналітичну традицію в краї, сформувати стійке експертне середовище з безпекових питань, сприяти реалізації локомотивного потенціалу Закарпаття в євроінтеграційних процесах України. Принаймні, саме на наукових конференціях в Закарпатті побували знакові експерти Центру Разумкова, Міжнародного центру перспективних досліджень, Національного інституту стратегічних досліджень, різних наукових інститутів Національної академії наук України та різних експертних центрів та інститутів Словаччини, Угорщини, Румунії, Польщі, Швеції, Норвегії, Росії, Великої Британії та інших країн.

– Ви започаткували новий для Закарпаття формат спілкування експертної, наукової, бізнесової еліти краю з представниками дипломатичних кіл зарубіжних країн?

– Так, адже далеко не всі рішення приймаються в кабінетах, а роль неформальних бесід на усіх рівнях спілкування переоцінити складно. І відповідно до європейсь-ких тенденцій з жовтня 2013 року ми започаткували такий формат, який дає змогу подискутувати про проблеми, які можливо не зовсім коректно порушувати у рамках офіційного протоколу. Такий формат спілкування сприяє кращому розумінню позицій одне одного, виробленню нестандартних рішень. Першим гостем такої зустрічі був Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини в Україні Міхал Баєр. Наступними: Надзвичайний і Повноважний Посол Словаччини в Україні Павол Гамжик; Державний Секретар Словацької Республіки Петер Буріан; Віце-прем’єр-міністр – Міністр закордонних справ та європейських питань Словацької Республіки Мирослав Лайчак; Надзвичайний і Повноважний Посол Словачини в Україні Юрай Сівачек; депутат Європейського парламенту від Словацької Респуб-ліки Іван Штефанєц.

– Пані Світлано, всі знають Вас як єврооптиміста, але за стільки років роботи по зміцненню іміджу та міжнародного авторитету України чи не розчарувалися?

– Ні, навпаки, я вірю в те, що роблю, і пишаюся результатами. Відчуття , коли бачиш результат, як, скажімо, Модифікацію Угоди про місцевий прикордонний рух між Україною та Словацькою Республікою або введення безвізового режиму між Україною та ЄС, вступ і дію Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, важко передати або з чимось порівняти. Хоча сфера, в якій ми працюємо, є неосяжною… Але робота нашої структури помітна і результативна як в Україні, так і за кордоном… А це ще один стимул працювати далі.

– Вас часто можна побачити на виставках, концертах класичної музики. Звідки такий потяг до прекрасного, що ще із захоплень приносить Вам задоволення?

– Ну, по-перше, я закінчила Ужгородську дитячу музичну школу ім. П. І. Чайковського, де я навчалася у таких прекрасних педагогів, як Магдалина Задор, Олена Федорівна Мартон, Йосип Базель. Самі прізвища цих людей закарпатцям говорять багато про що. Ми, учні, з дитинства часто відвідували концерти класичної музики в філармонії – це залишилося на все життя. Музика розвиває духовність, формує душевну красу людини, позитивно впливає на мозок, допомагає відволікатися від всього того хаосу, який нас оточує, та робити життя світлішим …. тому і зараз я так люблю відвідувати концерти камерного хору «Кантус», фортепіанні вечори Етели Чуприк, яка заворожливо і витончено виконує і твори Моцарта, і Шопена , і Лисенка, і Баха і Бетховена…. вона – талановита піаністка європейського рівня, яка, завдячуючи свому таланту і повсякденній праці, досягла такого високого рівня майстерності…..

І зараз, буваючи за кордоном, я намагаюся відвідати музей, концерт або художню виставку: Театр «Ла Скала» в Мілані, Віденська опера, Королівська опера в Стокгольмі, концерти в Братиславській філармоніі та Академії Ференца Ліста в Будапешті… А побачити картину Леонардо да Вінчі «Тайна вечеря» в церкві Санта «Марія деле Грація» в Мілані, відвідати музей Сальвадора Далі в Фігаросі (Іспанія) – це незабутні враження, які залишаються в пам’яті на все життя!!!

– Ви завжди така спортивна, добре рухаєтесь, завжди усміхаєтесь, і стильно виглядаєте – як Вам це вдається?

– Спорт завжди був присутній в моєму житті: в дитинстві це була художня гімнастика, потім плавання (в 9-ому класі я була чемпіонкою області з комплексного плавання та плавання на спині – уявляєте?). У більш зрілому віці (вже дуже багато років) я займаюся йогою, це не просто фізичне навантаження, а вже давно сталий спосіб і стиль життя. Адже сучасний ритм вимагає постійного тонусу та енергії, тому йога для мене – це спосіб заспокоюватися, поповнювати сили, врівноважувати думки і тіло. Крім того, я дуже полюбляю прогулянки на свіжому повітрі, завжди намагаюся викроїти час, аби пройтися пішки набережною міста. Чисте повітря очищує думки – і тоді голос інтуїції чути краще….

– Яку останню книгу прочитала Світлана Мітряєва?

– Власне, про що йдеться: про професійну чи художню літературу? Наразі я завершую прочитання енциклопедичної праці науковців світового рівня Бенджаміна Айзехена та Стівена Стоквелла «Единбурзький погляд на історію демократії від давніх часів до майбутніх можливостей». Ця наукова робота присвячена історії поширення та згортання демократії в історичній та порівняльній перспективі. Вона увібрала в себе результати досліджень демократичних практик у різні епохи та у різних куточках світу. Це – з професійного.

Щодо сучасної літератури, то наразі у мене на столі один з найулюбленіших моїх сучасних творів (повертаюся до нього знову і знову) – Роман Кодзуо Ісігуро «Залишок дня». І ще одна з най-  улюбленіших книжок, яку я стараюся дарувати багатьом своїм знайомим, – «Десять духовних законів Успіху» (Діпак Чопра). Для зняття стресу і релаксу та відпочинку моз-      ку – Даніела Стілл «Чари».

Взагалі-то, я ще б хотіла додати, що любов до мови, книг, до читання творів мені привила ще з дитинства вчителька української мови нашої школи Олена Михайлівна Рошко (Ужгородська СШ №8.) Ця дуже привітна, напрочуд інтелігентна жінка, виняткової культури, навчила нас, дітей, які навчалися в російськомовній школі, любити українську мову, українську літературу і українську культуру. За це я їй дуже влячна!!!

– Ваш улюблений фільм?

– «Принцеса Монако» у головній ролі з Ніколь Кідман (режисер Олівьє Даан). Також фільм «Звуки музики» в головній ролі з Джуді Ендрюс. Це історія про вірність ідеалам і принципам, чесність перед самим собою та суспільством. Історія про те, як слід любити Батьківщину, берегти та цінувати кохання. Хоча цей фільм створений ще в 1965 році, його актуальність не втрачена по сьогодні, тим більше що сама музика заворожує… Можливо, сентиментально, але….

– Я чув, як Ви вільно розмовляєте словацькою. Якими мовами Ви ще володієте?

– Ну це не дивно. Хто живе в Закарпатті, той знає, принаймі, три мови. Я – не виключення. Вільно володію українською, російською, словацькою, непогано розмовляю угорською та англійською. Адже, будучи на конференціях в різних країнах, доводиться виступати і англійською і словацькою…

– Ви організована людина?

– Думаю, що так. Принаймні, так говорять багато з тих, хто мене знає. Я переконана, що якісна організація та самодисципліна людини – це основа будь якої праці. Не важливо якої – від проведення міжнародної конференції до походу в супермаркет. Організувати роботу просто, якщо Ви точно розумієте, що хочете отримати «на виході».

– Які ж поради?

– Порада – невдячна справа. Я стараюся «радити» тільки тоді, коли мене питають і коли людина це сприймає….. І хоче дійсно змінити ситуацію… Але якщо саме Ви питаєте, то скажу: робіть аналіз, нотуйте свої плани, звітуйте самі перед собою про те, що Ви зробили, що не вийшло і чому? Намагайтеся все робити вчасно, цінуйте свій та чужий час і не витрачайте його на пусті розмови. На перший погляд все це – прості речі. Однак повірте, це перевірені часом і досвідом правила, які приносять результат і успіх. Як стверджують знавці: «Успіх – це добре прописаний план і жорсткий контроль за його виконанням!»

Михайло НОСА, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

 

Прокоментуй!

(Обов’язково)
(Обов’язково, не публікується)