Як справжнє кохання зцілило закарпатця на День Валентина

14 лютого Закарпаття відзначає свято, яке прийшло до нас із Заходу – День святого Валентина. Далеко не всі сприймають його позитивно і стверджують, що нам воно чуже, а кохатися треба не за календарем, а щоденно. Проте є люди, для кого день закоханих став доленосним, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

Валентин мав батька – італійця. До Ужгорода він потрапив ще в радянські часи, приїхав у гості до знайомого, із яким разом колись був на науковому форумі в Росії. Місто йому сподобалось, але не тільки воно. У свого товариша на вечірці він познайомився з Ольгою, у яку одразу ж закохався і вже наступного дня покликав до РАЦСу. Дівчина чомусь, навіть не роздумуючи, погодилась. Із нею разом він, до речі, вже 40 років живе душа в душу у мирі і злагоді. Та тоді через рік після весілля 14 лютого у них народився син. Джино, який про свято закоханих знав із дитинства, одразу ж вирішив, що назве дитину Валентином.

Хлопець підріс, закінчив юридичний факультет УжНУ і познайомився з дівчиною. Вона звернулась до нього по допомогу. Її брат розбив автомобіль, збив дідуся і шукав адвоката. Хоч Валентин сам за справу не взявся, оскільки ще мав мало досвіду, але знайшов досвідченого правозахисника, якого порекомендував новій знайомій. У результаті хлопець сплатив штраф, але за ґратами не опинився. А Валентину дівчина чомусь одразу припала до душі. Тим більше що в них було багато спільного: вони читали одні й ті ж книги, слухали одну й ту ж музику, дивилися одній ті ж фільми. Та й звали її Валентина. Батько в неї також мав запальний норов, був родом із Вірменії. Тож пара почала багато спілкуватись і невдовзі вирішила одружитись.

Навіть вибрали день для весілля – 14 лютого. І одні, й інші батьки раділи, а молодята готувалися до свята. Але трапилось те, чого ніхто не очікував. Валентин вирішив відсвяткувати заручини з друзями, випив зайвого і випав з балкону. У результаті живого, але скаліченого хлопця забрали в лікарню. Валентина плакала під операційною, як мала дитина, і молилася, аби хоч вижив. Казала, що буде з ним до останнього подиху, навіть якщо ніколи не стане на ноги.

Справді шансів на те, що Валентин ходитиме, не давав ніхто. Але операція пройшла успішно. Дівчина дякувала Богу за те, що коханий вижив. Утім діагноз звучав для нього самого як вирок. Кілька місяців він не міг навіть сидіти. Потім пересувався лише на інвалідному візку. Валентина доглядала за ним, приходила в гості, підбадьорювала, переконувала, що він одужає. Хлопець також не хотів здаватися. Щодня він робив надлюдські зусилля над собою, тренувався, хоча зовсім не відчував ніг – через травму попереку вони відмовили. Протягом півроку Валентин проходив реабілітацію в Угорщині, три місяці був у Італії. І врешті-решт йому вдалося знову почати ходити. Лише тепер хлопець знову заговорив про весілля, хоча від моменту трагедії минуло майже три роки. Пара знову почала готуватися до важливої події і назначила її знову ж на 14 лютого. Валентина просила його про одне – не напружуватися під час свята і не танцювати, але хлопець мріяв про видовищний перший весільний танець. Він знайшов тренера і таємно від дівчини ходив тренуватися. Від навантаження боліло все тіло, та він терпів. Лише за кілька тижнів перед святом Валентина дізналася про сюрприз. Тож тоді вони вже разом ходили вчитись вальсувати.

І от настав довгоочікуваний день весілля. Розпис, вінчання, подорож на околиці Ужгорода… квіти, подарунки, усмішки знайомих, родичів, друзів. Нарешті ведучий оголосив про важливу мить і запросив наречених до танцю. Знаючи про те, що пережив Валентин, половина залу плакала, коли пара танцювала. А коли музика стихла, молодятам усі аплодували стоячи.

Від того часу минуло 10 років. Зараз у цієї сім’ї вже двоє дітей. Ні, жоден з них не народився 14 лютого, але звати їх Валентин та Валентина.

А день закоханих ця пара відзначає щороку. Вони кажуть, що зараз люблять одне одного ще дужче, ніж тоді, коли познайомились, коли пліч-о-пліч проходили життєві випробування і коли разом стали на рушничок щастя.

Сергій ОЛОС, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено