Як ужгородка рятувала дівчинку з В’єтнаму. Повна версія події
Про те, що українка Яна Данилич, перебуваючи у В’єтнамі, врятувала чотирирічну дівчинку, в Facebook повідомила Вікторія Лямець з Києва.
Інцидент стався на території готелю в басейні.
«Батько одного з дітей звернув увагу, що дитина лежить у воді спиною догори, – розповіла Вікторія Лямець. – Він кинувся в басейн і витягнув її на берег. Дівчинка вже не дихала, серце зупинилося. Вся посиніла і почала набрякати. Персонал готелю запанікував. Ніхто з них не знав, що робити. Мама дівчинки втратила дар мови, її охопив параліч. Все нагадувало поганий сон. На щастя, в нашій групі виявилася лікар-анестезіолог Яна Данилич. Вона почала боротися за життя дівчинки. Тут же зробила дитині масаж серця і штучне дихання. Але дівчинка не дихала. 5 хвилин йшла боротьба за життя. Яна намагалася відновити роботу серця. І їй це вдалося! Дівчинка почала дихати. І на очах у здивованих в’єтнамців повернулася до життя! »
Кореспондент «ФАКТІВ» поговорила з Яною Данилич через кілька годин після її повернення додому.
– Я провела у В’єтнамі 25 днів, – розповіла «ФАКТАМ» Яна Данилич. – Це була не просто туристична поїздка, а Upgrade-тур, відпочинок зі змістом. Суть в тому, щоб не просто лежати на пляжі і їсти фрукти, а розвивати стресостійкість, правильну реакцію в екстремальних ситуаціях. Ми беремо участь у семінарах, ходимо на спеціальні лекції. Багато хто їздить в такі тури з дітьми. Я їздила одна. І вийшло, що тут же застосувала знання на практиці. Ситуація була екстремальна.
– Як це відбулося?
– Дівчинка, яка ледь не потонула – дочка співробітників готелю, в якому ми зупинилися. Її батьків в той момент не було поруч – вони працювали. А дитина плескався в басейні. Це щастя, що неподалік виявився Нажмудін Миксон з нашої групи – він грався зі своїм півторарічним сином. Він першим звернув увагу на те, що дівчинка лежить на воді обличчям вниз. З боку можна було подумати, що дитина просто грається, дивиться вниз. Нажмудін молодець, що вирішив перевірити і підійшов ближче. Коли він зрозумів, що сталося, тут же стрибнув у басейн і витягнув дівчинку з води. Малеча в той момент вже була синя, не дихала. Нажмудін перевернув її головою вниз, щоб виходила вода. На його крик збіглися співробітники готелю. Але ніхто з них не знав, що робити.
– А де були ви?
– Я в той момент була на лекції. Дивний збіг: на цій лекції нам якраз розповідали, як орієнтуватися в екстремальних ситуаціях. Уявіть: сиджу на лекції і раптом чую крик. Звичайно, я кинулася на допомогу. Коли прибігла, один із співробітників готелю забрав у Нажмудіна бездиханну дитину. Але, на жаль, допомогти не міг – мабуть, просто не знав, що потрібно робити. Схопив дівчинку за ноги, почав з нею бігати … Але ж рахунок йшов на хвилини! У мами дівчинки почалася істерика. Вона впала, у неї з рота пішла піна … Я, не втрачаючи ні хвилини, схопила дівчинку і почала проводити реанімаційні заходи.
– Що ви зробили?
– Непрямий масаж серця, штучне дихання. Все, що має бути в таких ситуаціях. Маля було темно-синього кольору, як баклажан. Кажуть, я надавала їй допомогу кілька хвилин. Не пам’ятаю. Зате пам’ятаю, як вона задихала (голос Яни тремтить. – Авт.). Як у неї порожевіли щічки. Дитина ожила у мене на руках! Це була перемога.
Дівчинка ще не прийшла до тями, але відновилися кровообіг і дихання, а це найголовніше. Я розуміла, що її необхідно відвезти в лікарню. Мене здивувало, що у В’єтнамі неможливо викликати «швидку» – людина повинна привозити хворого самостійно. Ми викликали таксі і повезли дитину в найближчу лікарню. Там дівчинка вже прийшла до тями.
Слідом за нами в лікарню приїхали її батьки. Мама потроху приходила до тями. Вони з чоловіком говорили, що дуже мені вдячні. А я була шалено щаслива, що дитина жива. Вже на наступний день малятко привезли назад в готель. Вона не пам’ятає, що з нею сталося. Але неозброєним оком видно, що дитина сильно змінилася. Раніше вона була неслухняною. А тут ніби подорослішала. Навіть погляд став іншим. Для мене теж все це не пройшло просто так. За ті кілька хвилин перед очима промайнуло все життя. Звичайно, я теж злякалася. Страх є у всіх лікарів, це нормально.
– Де ви працюєте?
– В Ужгородському кардіодиспансері. Я анестезіолог в кардіохірургічному відділенні. Працюю вже десять років і бачила різні ситуації. Але в умовах лікарні це одне, а на вулиці – зовсім інше. У лікарні є апаратура, всі показники виводяться на монітор. А у випадку, який стався з цією дитиною, потрібні трохи інші навички.
– Яна – велика молодець, – повідомила «ФАКТАМ» власниця київського центру 3/7, який організував тур, Вікторія Лямець. – Як і Нажмудін, який витягнув дівчинку з води. Нажмудін – теж учасник нашого Upgrade-туру. Він сам з Талліна, зараз живе на Кіпрі. Наші друзі, перебуваючи в чужій країні, врятували дитину – це справжнє диво! Їх дії показали, що головне – це не тільки знання, а й уміння застосувати свої навички в житті.
– З сім’єю дівчинки, яку врятували, будете спілкуватися? – питаю у Яни.
– Навряд чи вийде. В першу чергу тому, що я не розумію в’єтнамської. Але сподіваюся, що у них все буде добре і вони більше не будуть залишати дитину в басейні без нагляду. До речі, напередодні цього випадку у багатьох матусь з нашої групи було погане передчуття. Це незрозуміло, але в той день багато жінок відчули тривогу за своїх дітей. Слава Богу, все закінчилося добре.
Що стосується мене, то я вже планую такі Upgrade-тури. Уже побула в Індії і у В’єтнамі, наступна на черзі Іспанія. Але це буде вже влітку. А з понеділка повертаюся до роботи в лікарні.
