Чому щеплення не рятують закарпатців від хвороб

Два роки тому на Закарпатті зокрема та і в Україні загалом була  поліомієлітова лихоманка. Про щеплення говорили всі, медики напускали на людей страх і між батьками панувала паніка, адже вакцин традиційно не було або було недостатньо.

Торік акценти переключилися на іншу хворобу – кір, відлуння якої відчуваємо навіть зараз. І знову ж таки, на тлі загального великого переполоху чомусь вакцин для щеплень у області не було зовсім.

Тож батьки гарячково бігли до аптек, купували вакцини і поспішали до лікарів, аби вберегти дітей від хвороби. Відмов від щеплень по області за минулий рік у області було всього 317.

Та чи дійсно ці щеплення такі необхідні?

Цікаво, що, як прозвітувала прес-служба Закарпатської ОДА, на початок січня в області захворіли на кір 637 закарпатців. Невже вакцини не допомогли попередити недугу? Чи вони не діють взагалі? Адже логічно виходить якась несумісність? Чому занедужали удвічі більше людей, ніж  відмовилися від вакцинації? Чи завжди епідемії є дійсно епідеміями? Часто просто з комерційних міркувань, коли якісь медикаменти важко збуваються, запускають у інформаційний простір вірус панічної атаки.

І ще один нюанс, на який не можна не звернути увагу. Ще в листопаді минулого року лікар Євген Комаровський жартома  попереджав українців, що  наступною після кору буде дифтерія, і вже невдовзі у ЗМІ справді почали розповсюджуватися чутки про нову епідемію.

Сьогодні навіть Міністерство охорони здоров’я попереджає  про небезпеку і радить знову ж таки вакцинуватися.

Що ж це за замкнене коло, що за механізм, який залякує людей і щоразу змушує вводити в організм дітей якусь отруту?

Невже не здається дивною така закономірність, що як тільки починають з’являтись у широкому доступі вакцини проти якоїсь недуги, так відзразу з нізвідки з’являється нова небезпека. Закарпаттю, наприклад, вакцини передали угорці. І зразу ж поповзли чутки, що треба подбати про захист від  дифтерії.

Але повернемось до кору. Офіційно від 2017 року внаслідок цієї хвороби у країні померли 7 людей, із них 4 – діти. А скільки їх пішло з життя від вакцинації? Скільки виникає побічних ефектів після щеплень! Про це, на жаль, як профільне Міністерство, так і статисти замовчують.

«В Україні щороку помирають близько 4,5 тис. дітей віком до чотирьох років, на добу – від  10 до 12 дітей», – каже  головний дитячий імунолог Федір Лапій.

«Дитина хворіє по року, сидить на антибіотиках, в неї знижений імунітет, а її все одно вакцинують… Мене вражає цинізм чиновників МОЗ, які кажуть, що вакцина безпечна, бо з одного флакону було щеплено декілька сотень дітей. Хіба вони не розуміють, що діти всі не з одного флакону – вони абсолютно різні, зі своїми унікальними якостями?» – акцентує юрист та активіст організації Ліга захисту громадянських прав В’ячеслав Костилєв.

Згадаймо хоча б про випадок у Білій Церкві, коли через два дні після щеплення трирічного хлопчика забрали в лікарню, а через десять днів він помер.

А скільки неповнолітніх після щеплень стають каліками, у скількох потім проблеми зі здоров’ям усе життя!

Тож хто заробляє на епідеміях? Скільки спекулювання на цій темі!

Зараз почалися розсилки від депутатів, у яких вони звітують своїми несуттєвими, але здобутками. А чому ж вони не дбають про здоров’я земляків? Чому не піаряться акціями з пропаганди спорту чи здорового способу життя. Чому не організовують школярам зустрічі з фахівцями, які б розповідали їм про здорове харчування, шкідливий вплив сухариків, чіпсів, фастфуду, солодких газованих напоїв на молодий організм. Не кажучи вже про пагубний вплив алкоголю, тютюнопаління та наркотиків.

Звісно, легше  перерізати стрічки на відремонтованих чи нововідкритих медичних закладах. Хіба ж це добре, коли відкриваються лікарні? Хіба цей факт свідчить про хороше самопочуття населення, чи навпаки – про хвороби. Якщо люди здорові, чи потрібні їм лікарні та амбулаторії взагалі?

У краї цілющої природи, мінеральних джерел та термальних басейнів хіба повинні  так масово хворіти місцеві?

Але мова не про це. Тож повернемось до вакцин.

На Заході вакцинальне навантаження на дітей уже давно є значно меншим. Щеплення від туберкульозу, гепатиту В, кашлюку, паротиту в багатьох країнах вже давно зникло з календаря щеплень. У Швеції, наприклад, щеплення проти кашлюку було ліквідоване ще у 1979 році (!) внаслідок недостатньої ефективності вакцинації та невиправдано високої частоти ускладнень. Що стосується туберкульозу, вже давно доведено, що це – проблема не медична, а соціальна, і хворіють на нього найменш матеріально захищені верстви населення. Щодо гепатиту В, який передається парентеральним шляхом (внаслідок медичних втручань, статевих контактів або при наркоманії), взагалі не зрозуміло, для чого потрібно щеплення від нього дітям, ще й в перші години життя. Мабуть, щоби організм новонародженого, замість нормального розвитку, витрачав останні сили на боротьбу з поствакцинальними реакціями, які ще на протязі місяця після щеплення можуть перейти в такі ускладнення, як набряк Квінке, артрит, міальгія, неврит очного нерва та параліч лицьового.

Тож чи варто матерям давати згоду на такі експерименти над своїми синами та доньками уже в пологовому?

Щодо сумнозвісної проби Манту (реакція для виявлення туберкульозу), наслідки проведення якої викликали резонанс в українській пресі, крім того, що в препараті було виявлено живого збудника, вона до того ж дає величезну кількість хибнопозитивних і хибнонегативних реакцій, що є абсолютно неінформативно. Внаслідок цього робиться багато непотрібних рентгенографічних обстежень на підставі того, що в дитини виникла алергічна реакція на компоненти цієї проби.

А  вам не здається дивним, що зима майже пройшла, а епідемії грипу ще не було? Просто всі думали про кір, а про грип чомусь забули. Так от. Наразі закарпатці потроху оговтуються від великого переполоху і можуть готуватися до того, що з дня на день, ймовірно, оголосять  про початок сезону грипу.

Оксана  ПРИЙМАК, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Коментування вимкнено