Як закарпатцям працюється у Чехії

Чому закарпатці їдуть працювати за кордон, чому залишають вдома родини та дітей, чому сподіваються, що в іншій державі все набагато краще? У кожного на ці питання своя відповідь. Заробітчанство для нашої області – звична справа, адже тут їздили підкоряти чужі країни ще з діда-прадіда. У різні часи Закарпаття входило до складу різних держав, тож кордони у нас не надто відчуваються…. До того ж вони зовсім поруч… І опинитись у Празі можна набагато раніше, ніж у Києві.

Тому журналіст закарпатсь-кої газети «НЕДІЛЯ» спро- бував з’ясувати, як живеться та працюється нашим землякам у Чехії і чому вони покидають рідні теплі домівки та їдуть світ за очі.

Іван Світлик із Перечинщини нещодавно повернувся з Чехії. Був там вперше. Каже, що більше не поїде.

«Загалом чехи ставляться до нас добре, не принижують, не ображають, навіть бояться за- карпатців, які суперечки звикли вирішувати за допомогою кулаків. Щодо чуток про те, що місцеві грабують заробітчан, то це неправда. Обікрасти можуть. Але не вони. А саме наші. Колись тут діяла потужна закарпатська мафія, так званий рекет. Та це було ще в 90-х. Зараз ті, хто відбирав важко зароблені гроші в земляків, стали підприємцями і повідкривали у Празі магазини та ресторани, готелі та спа-салони. На них працюють самі чехи, – розповідає чоловік. – Їм немає сенсу опускатися до рівня простих правопорушників, адже в них процвітає цілком легальний бізнес. Крім того, дехто з них ще «кришує» заробітчан, має для них свої гуртожитки та знаходить закарпатцям роботу. Щодо поліції, то вона теж до наших ставиться лояльно. Система хабарів усе ще існує. Якщо хтось напився, когось побив, щось неважке накоїв, відкупитися можна. Принаймні, так стверджують наші ж земляки. Щоправда, система штрафів у них набагато жорсткіша за українську. На вулицях чехи не смітять, паркуются правильно, лавиць та сміттєвих корзин не ламають. Міське майно вони бережуть».

За словами Івана, є в чехів доволі дивні і незрозумілі для нас звички. Наприклад, вони залишають взуття перед входом у квартиру, а в оселю заходять босі. При цьому туфлі, чоботи, кросівки чи черевики ніхто не краде.

«Якщо перед дверима на сходовій клітці немає взуття, то у квартирі або ніхто не живе, або там живуть закарпатці, – усміхається наш земляк. – Щодо умов життя заробітчан, то вони цілковито нормальні. Але, як кажуть, кому як поталанить. Хтось живе по 8-10 осіб у одній квартирі, а хтось разом зі своєю родиною, якщо працювати їде сім’я. Нас у кімнаті було двоє. Зі мною жив хлопець із Миколаївської області. У інших двох кімнатах також мешкали по двоє осіб. Коридор, кухня, туалет та ванна – спільні. У нас був Інтернет, нормальні меблі, завжди гаряча вода».

Також Іван Світилик наголошує, що між Закарпаттям та Чехією дуже добре налагоджений транспортний зв’язок, часто їздять маршрутки, рейсові автобуси, завжди можна отримати від рідних передачу чи відправити їм через водіїв подарунки. Коштує проїзд від міста, у якому він працював, до Ужгорода 60 доларів.

При цьому своїм рівнем проживання чехи не задоволені, самі їдуть заробляти у Німеччину та Австрію, купують мало, на всьому заощаджують.

«У нашого майстра був старенький кнопковий телефон. Хоча він – молода людина. Я питав, чому не купить нормальний. Але він запевняв, що йому добрий той, що має. Але ж у нас навіть діти мають набагато кращі. Якби хтось на Закарпатті прийшов би до школи з таким мобільним, учні засміяли б. У наших дітей завжди з собою гарні айфони чи смартфони, планшети, електронні записні книги. І це при тому, що в нас така техніка обходиться набагато дорожче, – продовжує розповідь закарпатець. – Це ж можу сказати й про одяг. Там взагалі не так одягаються, як у нас, немає культу одягу. Купують переважно у стоках, таке, що вже не в моді два-три сезони. Стиль –більш наближений до спортивного. Щоб люди масово виходили на вулиці у брендових нарядах – такого немає. Автомобілі у них також не надто дорогі, у багатьох старіші, ніж у нас. Місцеві незадоволені: кажуть, що низькі зарплати, а комуналка – дорога».

Як запевняє Іван, сімейні цінності у Чехії також зовсім інші. Культу родини, як на Закарпатті, немає зовсім. Одружуватися там ніхто не поспішає. Пари можуть роками жити разом без обручок. І це нормально. Що ж стосується харчування, то в них дорогий алкоголь і дешеве пиво. Загалом у Чехії ведеться пропагування цього напою. Вечорами багато хто п’є саме пиво та сидить у кав’ярнях.

«Чехи – люди зовсім невибаг-ливі. Цигарки в них дорожчі у 3-4 рази, ніж у нас, але вони викручуються і роблять самокрутки. Також у них багато різних розпродажів. Купують переважно під час акцій. А загалом у супермаркеті зі 100 від-  сотків покупців 90 є закарпатцями. Є в них багато дешевої ковбаси, яка сильно пахне спеціями, м’ясо також дешевше, але на смак дещо різниться від нашого. Під час приготування з нього виділяється багато води. Стейки і м’ясні наїдки там є такою ж ритуальною їжею, як у нас голубці. Їдять м’ясо чехи часто. На заводі обід у їдальні коштує близько 100 гривень. Але місцеві там у основному не харчуються, бо переконані, що ціна зависока. Вони беруть із собою з дому хліб і сир, сосиски і їдять бутерброди навіть не розрізаючи складників. Крім того, готують локшину швидкого приготування, шкідливу для здоров’я», – заявляє закарпатець.

Розповів наш земляк і про головне – про оплату праці. Отже, він отримував 80 корун за годину.

«За кордоном, як правило, самі ж закарпатці заробляють на «своїх»: набирають бригади працівників, домовляються з чехами-роботодавцями, а за посередництво отримують відповідну плату. Вони називаються клієнтами. Якщо людина йде на роботу вдруге, може влаштуватись уже й без посередника. Тоді відповідно і отримає більше, наприклад, по 95-120 корун за годину, звісно, є й більш високооплачувана праця, де наші отримують по 200 корун. Але вона, як правило, пов’язана з ризиками для здоров’я, там потрібно працювати у дуже важких чи шкідливих умовах. Чехи ніколи не працюють понаднормово, на відміну від наших. Ми працювали по 12 годин на добу, мали на тиждень один вихідний. Втомлювалися страшенно. Увечері могли лише щось поїсти, помитися, випити пиво і йшли спати. У вихідний більшість часу відпочивали, а ще – ходили за продуктами. Якоїсь культурної програми з відвідуванням музеїв, театрів, галерей у нас не було, – каже Іван.

Він запевняє, що чехи зацікавлені в тому, щоб наші приїжджали до них працювати. На прощання його роботодавець влаштував усім українцям прощальну вечерю в ресторані і подарував сертифікати за закупівлю техніки, а також закликав приїхати працювати ще, обіцяв навіть більше платити.

«Робота дуже виснажує. 12-13 годин на ногах провести важко. Тому наших там і цінують, – розмірковує Іван Світлик. – Але мені більше не хочеться за кордон, шукатиму роботу вдома. Адже кому щось не подобається тут, там теж знайде недоліки, а кому добре вдома, буде добре усюди».

ЦІКАВО

Граматика чеської мови вважається однією з найскладніших у світі. Слово «Pozor» чеською перекладається як «обережно».

Переходячи дорогу на зебрі, можете бути спокійні: водії обов’язково вас пропустять. Бувають, звичайно, винятки, але в основному тут краще зупинитися за кілька метрів від пішохода. Найлегше дістатися до потрібного місця громадським транспортом, їздить він тут за розкладом і вчасно. Для проїзду країною слід купити віньєтку» – наклейку на лобове скло автомобіля, який підтверджує, що ви оплатили право поїзду платними дорогами. Хто не має «віньєтки», може заплатити серйозний штраф.

У Празі всього три гілки метро і невеликі відстані між станціями. Щоб проїхати в метро, треба купити в автоматі універсальний квиток на всі види міського транспорту. Квиточки розрізняються за часом використання. На них автомат друкує час початку поїздки.

Чехи дуже люблять домашніх тварин. Досить часто можна зустріти породистих псів у супроводі літніх людей. Зоомагазин є практично на кожному розі. Зустріти на вулиці бездомних тварин – велика рідкість. Навіть чорна кішка, яка перебігає вам дорогу, – чиясь власність.

У Чеській республіці найбільша кількість курців марихуани по всій Європі. До речі, наркотики тут легалізовані (до 15 грамів марихуани, до чотирьох таблеток екстазі, двох грамів амфетаміну, півтора грамів героїну, один грам кокаїну).

Жінки одягаються досить скромно. Краще практичність в одязі, а не високі підбори, на яких неможливо ходити по викладеній в центрі міста бруківці.

На околиці невеликого міста Кутна гора розташована незвичайна церква Кісниця, зроблена з людських кісток. Як свідчить історія, земля, на якій стоїть церква, вважалася святою і кожен бажав бути в ній захороненим. Під час чуми  14 століття спокій у цій землі знайшли 30000 людей, після кожних воєн і повстань ця земля поповнювалася свіжими могилами. Проте в 18 столітті нові господарі земель вирішили викопати останки і пустити їх в хід як підручні матеріали для побудови церкви.

Досить популярним вважається дорогоцінний камінь «чеський гранат». За переказами, цей камінь володіє магічними властивостями і є талісманом для свого господаря.

У Чехії, напевно, як і у більшості західних країн, коли мають на увазі «одиницю», показують великий палець, а не як у нас – вказівний.

На дахах старих будинків ви не побачите супутникових антен – їх заборонено вішати. Це псує зовнішній вигляд старого міста.

У Празі народився письменник Франц Кафка. Його образ використовується на купі сувенірів. Одним з найвідоміших чеських сувенірів є «Кротек», герой дитячого мультфільму.

У китайських фаст-фудах подають великі порції, які важко з’їсти одній не дуже голодній людині. Але якщо попросити додаткові столові прибори і трохи доплатити, то порцію можна розділити на двох. Замовляти комплексні обіди в кафе дешевше, ніж купувати продукти і самому готувати. Вода з-під крана в Празі чиста і без запахів. Можна пити некип’ячену. І, звичайно, чеське пиво вважається одним із найбільш смачних. Чеські пивоварні мають великий успіх і високу репутацію у світі. Ціна на пиво в скляних пляшках в магазинах менша, ніж та, що у банках. Але при оплаті ціна чомусь зростає. Виявляється, що відразу в цінник не вноситься заставна вартість самої пляшки. У вуличних кафе на столах виставляють солоні кренделі до пива. При розрахунку за пиво кількість крендельків перевіряється. Якщо ви щось з’їли, це вноситься в рахунок.

Людей, які палять, мало, в Європі це дороге задоволення. На ходу майже ніхто не курить.

Проституція в Чехії дозволена. Для нас трохи смішно звучить фраза «профспілка повій».

Долар там не ціниться зовсім, лише євро. При обміні валюти слід бути уважним і дивитися, яку комісію стягують. Вона може виявитися досить значною. Треба перераховувати суму відразу після обміну, вам легко можуть недодати грошей. Найкращими обмінниками з нульовою комісією вважаються ті, які тримають араби. Курс змінюється в залежності від дня тижня. Начебто найкращий день для обміну доларів на крони – понеділок. І взагалі, краще пройти всі обмінники, щоб вибрати найкращий курс.

Студентам на більшість екскурсій і виставок – знижки. Тому при поїздці бажано брати з собою студентські документи.

Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net